Розмовляв Тарас Гриб

Софія Федина: «Духовна пісня – це пісня, яка звеличує життя, і дає сили жити»

Напередодні Великодня у Тернополі відбувся Перший Єропейський відкритий фестиваль духовної пісні «Я там, де є благословіння».

Напередодні Великодня у Тернополі відбувся Перший Єропейський відкритий фестиваль духовної пісні «Я там, де є благословіння». У ньому взяло участь близько однієї тисячі учасників, які представляли різні куточки нашої України, а також колективи Польщі та Грузії. Лауреатом першої премії фестивалю стала львів’янка Софія Федина, яка є не лише талановитою співачкою, але й кандидатом політичних наук та активістом громадського життя Львівщини. Наше інтерв’ю із Софією Фединою.

Чи справдилися очікування від тернопільського фестивалю?

Фестиваль вдався на славу. Хоч це не скромно, але похвалюся, що отримала найвищу нагороду фестивалю – перше місце за виконання духовної пісні. Це було дуже приємно і вагомо для мене, оскільки конкуренція була дуже гідна, конкурсанти, на відміну від багатьох зірок української сцени мали голос і вміли співати. Дуже приємно те, що фестиваль не був подвигом однієї самовідданої людини, а мав вагому підтримку і від владних структур і від Церкви. Тому є надія, що наступний фестиваль відбудеться на набагато вищому рівні і в ширшому масштабі. Хочу дуже подякувати Олександру Смику – ініціатору фестивалю за таку чудову ідею і за мужність втілювати її у життя.

Що в ньому сподобалося, а що ні?

- Передусім мені сподобалося, що врешті такий фестиваль було організовано! Наше суспільство спрагле справжнього і чистого, особливо в контексті того, що ефіри телебачення та радіостанцій наповнені т.зв. «форматом», який більшості нормальних людей не до душі. А тут на два дні прорвався промінчик сонця у вигляді духовної пісні, допоміг відпочити від постійного балагану та цирку, набратися наснаги. Друге, на чому особливо хочу наголосити, це те, що попри те, що духовна пісня є «неформатом», як виявилося сотні і сотні людей працює саме у цьому напрямку. Понад тисяча учасників першого фестивалю духовної пісні це цьому підтвердженням. Це ще одне нагадування того, що те, що нам подають як популярне і форматне, і те, що дійсно подобається людям і чим вони живуть – це дві різні речі. Третє, що мені дуже заімпонувало – це сама атмосфера фестивалю (правда така атмосфера панує щораз, коли до організації заходів залучена Церква): не було сварок, скандалів, суєти… Між учасниками панувало абсолютне порозуміння і повага одне до одного. Відчувалося, що основною метою кожного конкурсанта є не перемога, а бажання гідно заспівати перед святочною громадою.

Фестиваль духовної пісні був різножанровим. Що для тебе є духовна пісня?

- Пісня, яка потрібна людям, яка зачіпає струни душі, змушує плакати і сміятися, і задумуватися над своїм життям і своїми діями. Пісня, яку не соромно співати, яку не соромно слухати. Пісня, яка звеличує життя, і дає сили жити.

Перед виступом на гала-концерті ти звернулася до глядачів з патріотичною промовою, в якій говорила про віру.

Так, але заговорила на цю тему, не тільки в контексті фестивалю. Віра – це те, що дало можливість українцям вистояти століття неволі і приниження. Віра давала сили нашим повстанцям боротися за незалежну, а головне українську Україну. Віра має стати основою нашого розвитку сьогодні. Але проблема в тому, що ми сприймаємо віру пасивною – ми віримо, молимося і думаємо, що все зробиться саме собою. Але так не буває. Тільки активна віра може зрушити гори, може допомогти перебороти незгоди.

Ти ведеш активне громадське життя. Чи можеш розповісти про свої успіхи на цьому фронті.

Після захисту кандидатської дисертації у мене з’явилося трохи більше часу на свою музичну сторону і на участь у громадських заходах. Серед останніх – як член наглядової ради Форуму видавців дітям долучилася до збору книжок для дітей з інтернатів, а 30 квітня на самому форумі читала дітям казку. На Обливаний понеділок заводила найбільшу гаївку країни у Трускавці, у якій взяло учать понад 1000 людей, як українців, так і іноземців які на той час перебували у Трускавці. Я такого виливу позитивної енергії ще не бачила. Люди продовжували вести Кривий танець навіть після того, як закінчилася музика. Очі горіли, усмішки сяяли – недарма Кривий танець символізує нескінченність життя, єдність роду, і той, хто його заводить матиме щастя і здоров’я.:) Також нещодавно проводила майстер клас у центрі Львова з писання писанки. Мене ще у 4 роки писати писанки навчила донька патріарха Димитрія Анна Ярема і з того часу удосконалюю свою майстерність…Це те, що відбувалося останнім часом.

Які творчі і громадсько-політичні плани?

На разі я працюю одночасно в двох напрямках – Софія Федина як сольна виконавиця готує новий компакт диск Українських пісень для танцю. На всіх останніх своїх виступах, я помітила, що молодь вже не хоче бездумно трястися під ритмічну музику – у молоді є бажання спільного танцю, як колись це побутувало в Україні. То ж готую спеціально пісні і танці до них, а також планую розпочати співпрацю з аніматорами, які б могли долучати якомога більше людей до танцю. Другий мій напрямок – це співпраця з молодим, але дуже перспективним фольк-рок гуртом КЕРМЕШ. Готуємо цікаву нову програму для виступів на фестивалях.

Щодо громадсько-політичних планів… Мене зараз активно запрошують до співпраці і вступу в різні політичні сили, проте я як молодий дипломат, хочу залишити за собою можливість співпраці з усіма українськими національними силами, тому не вступаю до жодної з них. Це вже дало свої позитивні результати.

Зараз також готую громадську акцію на Зелені свята. Зазвичай у цей час ми ходимо на цвинтарі поминати тих, хто відійшов у вічність. А у Львові ще з початку ХХ століття є традиція ходити всією громадою на місця поховань борців за волю України, щоб пошанувати їх пам'ять. Останні кілька років весь організаційний тягар ніс на собі відомий поет і громадський діяч Ігор Калинець, але це має робити вся громада і молодь зокрема. Тому зараз будемо інформувати людей про акцію та готувати заходи.

Загалом планів є багато, і дай Бог сили і сприяння, щоб все здійснити.

Published on 28 April 2011