Розмову вела Оксана ПРОЦЮК

Євген Гірник: Олекса Гірник – один із символів єднання України

21 січня мине 33 роки з того часу, як український патріот з Калуша Олекса Гірник спалив себе на Чернечій горі, біля могили Тараса Шевченка, на знак протесту проти політики зросійщення України, а також аби спонукати українців до активної боротьби за свої н

21 січня мине 33 роки з того часу, як український патріот з Калуша Олекса Гірник спалив себе на Чернечій горі, біля могили Тараса Шевченка, на знак протесту проти політики зросійщення України, а також аби спонукати українців до активної боротьби за свої національні права. Нині ми запросили до розмови його сина, голову фундації ім. О. Гірника, народного депутата України IV-V скликань – Євгена Гірника.

- Наближається чергова річниця самоспалення Олекси Гірника на Тарасовій горі. Чи буде ця подія цього року (як було це минулих років) відзначатися на державному рівні?

- Гадаю, що ні. Адже навіть в період президентства В.Ющенка ця дата відзначалася на державному рівні тільки двічі – у 2007 році, коли батькові було присвоєно звання Героя України і в 2009-му, коли урочисто відкрили пам’ятний знак на Тарасовій горі. Всі інші відзначення відбувалися на рівні Черкаської ОДА, місцевого самоврядування Калущини і Богородчанщини.

Владі Януковича Олекса Гірник не вигідний, бо є одним із символів єднання України. Схоже, у Каневі та інших містах України 33 річницю подвигу мого батька вшановуватимуть зусиллями громади.

- У вересні минулого року в Івано-Франківську презентували фундацію ім. О. Гірника, яку ви очолюєте. Що вдалося з того часу втілити в життя?

- Головним своїм нинішнім завданням я вважаю реалізацію планів фундації ім. О. Гірника. У березні 2012 року виповниться 100 років від дня народження мого батька. Я дуже хочу, аби ця дата була гідно вшанована, незалежно від політичної кон`юнктури часу. Роботи є дуже багато – це і оновлення експозиції у музеї на Тарасовій горі, і відновлення напису на пам’ятному знаку, і відкриття музею ім. О. Гірника у Богородчанах, і реставрація пам’ятного знака в Калуші та багато інших справ, вирішення яких потребує чимало часу.

Тому я, перебуваючи нині у безмандатному статусі, за допомогою друзів-парламентарів та депутатів рад різних рівнів «пробиваю» бюджетне фінансування низки програм, не тільки пов’язаних з постаттю О. Гірника. І все-таки переконуюся, що при великому бажанні і наполегливості можна досягти непоганих результатів і без офіційного мандата, якщо на справи, якими опікуєшся, є мандат громадськості. Наразі я зустрічаю повне розуміння у місцевих органах влади, за винятком, на жаль, Калуської міської ради, яка чомусь ігнорує особу почесного громадянина Калуша, єдиного калушанина Героя України О. Гірника.

Фундація повністю взяла під свою опіку присудження премії ім. О. Гірника, яка існує з 2003 року. Така премія вручається авторам публікацій на теми патріотизму та утвердження української державності, а також тим людям, які зробили певні неординарні справи у цій царині. За сім років існування премії ім. О. Гірника її лауреатами ставали відомі літератори, у тому числі наші краяни Геннадій Бурнашов та Василь Бабій, а також люди інших професій – Ніла Крюкова, Ірина Фаріон, студент з Луганщини Віктор Мельничук, що в суді захистив своє право вчитися українською мовою, міліціонер Олександр Гнучий, що зберіг листівки, які О. Гірник розкидав на Чернечій горі, та інші люди. Першим лауреатом премії був Михайло Іщенко – канівський краєзнавець, автор першої публікації в газеті «Літературна Україна» та першої книги «Спалився за Україну» про О. Гірника. До речі, перші премії вручав Віктор Ющенко, ще не будучи президентом України.

Цього року оргкомітет планує вручити премію засновнику музею народних героїв «Смолоскип» у м. Донецьку – Віктору Топілку. Експозиції музею розповідають про українців, що загинули у вогні. А центральною його фігурою є О. Гірник. У музеї експонуються матеріали про мого батька та речі, пов’язані з ним. Цьогорічне вручення премії заплановане 28 березня на день народження О. Гірника.

Також я продовжую займатися активною політичною діяльністю.

- У чому полягає нині ваша політична діяльність?

- Найперше, я є консультантом з бюджетних питань депутатської групи «Наша Україна». Для «нашоукраїнців» я підготував понад 30 пропозицій до бюджету 2011 року, проте вперше за всі роки моєї бюджетної практики вони повністю були проігноровані, як і решта пропозицій від опозиціонерів. Натомість ми отримали бюджет для процвітання влади і утримання її поліцейських структур, а також небачене недофінансування місцевих бюджетів. Щоправда, можливості для лобіювання певних програм залишаються, і я ними користуюся через запити народних депутатів, зокрема фінансування екологічних програм Калуша, відкриття заводу калійних добрив у Калуші, фінансування програм ліквідації наслідків повеней 2008-2010рр. Є низка програм дорожнього будівництва та ремонту об’єктів історико-культурної спадщини, які я «пробиваю», завдяки зв’язкам у Мінфіні і бюджетному комітеті.

Гадаю, що цього року буде відновлена програма «Діти до Шевченка» за рахунок місцевих бюджетних коштів. Свого часу я започаткував і надалі організовував поїздки дітей з різних районів нашої області на Тарасову гору.

- Що хотіли б ви побажати землякам у 2011 році?

- Найперше хотів би побажати віри і надії у те, що сучасна окупаційна адміністрація України не вічна, і якщо будем активні і не байдужі, то «діла злі мусять загинути».

Усіх українських патріотів запрошую повернутись до гасла - «Не вір, не бійся, не служи». Не вірмо брехні влади про «блискучий бюджет 2011 року, бо він на третину запозичений. Щоб не боятися цього режиму, нам варто об’єднуватися для опору і захищати один одного, а депутатам всіх рівнів не голосувати проти совісті, не бути рунями. Ну й не служити, тобто не мовчати, а викривати неправду, що лунає звідусіль – з екранів телевізорів, інтернету чи газетних шпальт.

І пам’ятати про тих, які так поступали на шляху боротьби за Українську Україну, у тому числі й за Олексу Гірника.

Борітеся – поборемо!

Довідка:

Олекса Гірник — український патріот із м. Калуша. В ніч з 21 на 22 січня 1978 року, напередодні дня Акту проголошення Злуки Української Народної Республіки, яку сьогодні відзначають як День Соборності України, він спалив себе на Чернечій горі у Каневі, біля могили Тараса Шевченка, на знак протесту проти політики зросійщення України й українців. «Протест проти російської окупації на Україні! Протест проти русифікації українського народу! Хай живе Самостійна Соборна Українська Держава! Радянська, та не російська! Україна для українців! З приводу 60-річчя проголошення самостійности України Центральною Радою 22 січня 1918 p. 22 січня 1978 p. на знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі!», — писалося на безлічі листівок, розсипаних по схилах Чернечої гори, які протягом чотирьох років Олекса Гірник таємно писав від руки. А в листі до дружини він зробив спробу пояснити свій вчинок: «Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець».

18 січня 2007 року згідно з Указом Президента № 28/2007 «за проявлену мужність і самопожертву в ім’я незалежної України» ОЛЕКСІ МИКОЛАЙОВИЧУ ГІРНИКУ присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена Держави.

Published on 11 January 2011