Записала Наталя Голомідова

Левко Лук’яненко: Примирення між вояками УПА та ветеранами Другої світової не буде!

Напередодні традиційного святкування Дня перемоги народний депутат України, почесний голова УРП «Собор» Левко Лук’яненко побував на Івано-Франківщині.

Напередодні традиційного святкування Дня перемоги народний депутат України, почесний голова УРП «Собор» Левко Лук’яненко побував на Івано-Франківщині. Природно, що майже уся зустріч відомого правдозахисника із Прикарпатськими журналістами стосувалася особливо актуальної останнім часом теми примирення між двома воюючими сторонами на території України під час Другої Світової війни – вояками УПА та Радянської армії.

Попри усі гуманні намагання Віктора Ющенка «здружити» усіх ідейних ворогів, попри красномовні закладення «Алей Примирення» (на Івано-Франківщині їх є вже кілька) тощо, конфлікт залишається невичерпаним. З центральних телеканалів і далі лунають агресивні заяви здебільшого комуністично-налаштованих ветеранів, деякі навіть слиною бризкають і обіцяють «лягти кістьми», лиш би не святкувати пліч-о-пліч з упівцями, лиш би зганьбити та не дозволити їм бути визнаними.

Проте, вояки УПА не так вже й сильно прагнуть святкувати це незрозуміле свято визволення України одним загарбником від іншого, і, мабуть, не визнання та слави їм потрібно, а всього лиш правди та повернення історичної справедливості. Про цю ж таки історичну справедливість неодноразово говорено, але, здається, необхідність її відновлення ближче до душі Західній Україні, як завжди, готовій захищати усе направду українське та з давніх-давен виплекане. На зустрічі з журналістами Левко Лук’яненко не рекламував свою останню книгу «Національна ідея. Національна воля», не піарив «Собор» - він ділився наболілим:

- Ви знаєте, упівці завжди готові до примирення, але цієї ідеї не сприймають ветерани Радянської Армії. В Україні зараз є два типи ветеранів – патріотично налаштовані та промосковські. Останні під опікою комуністів, вони задогматизовані, не знають, що відбувається в світі. Вони звикли думати те, чого їх навчили, що УПА була створена німцями проти Союзу, що упівці ходили у німецькій формі з німецькою зброєю та їли німецькі харчі. Комуністична партія в Україні продовжує бути агентом московського імперіалізму, це чужий елемент, 5-та колона, що не признає нашу державу. І ці люди далі керують нашими ветеранами! Ветерани – це живі роботи, які видають фрази, засвоєні ще 50 років тому, і нічого нового з того часу не засвоїли.

- А чи були раніше спроби знайти спільну мову, примиритися?

- Колись я надсилав офіційного листа голові ветеранської організації генералу Герасимову: давайте зберемося, 5 чоловік ваших – 5 наших, візьмемо пляшечку вина і поговоримо, висловимо наші аргументи. Так вони не хочуть! Знають, що брешуть, і не хочуть. Ще раніше в будинку вчителя в Києві в нас була дискусія з цими ветеранами. Вони нам закидали, що зараз люди стали жити бідніше, усюди злидні. А ми їм пояснюємо: «Так ви можете собі вільно поїхати з цієї країни, можете вільно критикувати і ніхто вас в Сибір не вишле! Ви тепер маєте змогу купити усе, що схочете, а раніше навіть, маючи гроші, не могли нічого купити». Вони не змогли нам нічого відповісти і після того випадку бояться з нами зустрічатися.

- Пане Левку, а як ви ставитесь до примирницьких спроб Віктора Ющенка?

- Не знаю, що казатиме Ющенко тим ветеранам 9 травня, але це нікому не допоможе. Ці люди не впливають на майбутнє України, помаранчеву революцію зробили не вони. Революцію зробило середнє покоління, воно патріотичне і за ним патріотичне майбутнє нашої держави.

- Яка зараз реальна ситуація у Верховній Раді з визнанням УПА?

- В теперішній Верховній Раді визнання УПА не відбудеться. Зараз існує три концепції вирішення цієї справи – визнати УПА воюючої стороною, визнати УПА учасником бойових дій, але я більше схиляюсь до третьої – надати окремий статус борців за волю України. І це стосується не лише УПА, а й учасників масового руху проти більшовиків на Україні (20-ті роки), і усіх творців Української Народної Республіки, і тих, хто боровся за волю України в 18-19 століттях – Коліївщина, Мазепинщина. Окремий статус це все, що треба. Не потрібно ласки комусь робити, а треба визнати їх найкращими дочками та синами української нації, які схилили голови за незалежність України.

< - Чи потрібен Україні Нюрнберг – 2?

- Суд над комуністами потрібен. Нюрнберг – 2 треба би було організувати, думаю, це можливо при цій владі. У Вільнюсі колись був громадський трибунал із засудження злочинів комуністів, я тоді представляв Україну. Таке потрібно реалізувати, щоб у звинувачувальними сторонами виступило кілька держав, скажімо, Україна, Естонія, Латвія. Необхідно, щоб уряд хотів це робити, але йому зараз ніколи, ще навіть районний рівень влади не змінений. До речі, я написав книгу «Нюрнберг-2», зараз готується її доповнене видання, яке вийде друком найближчими днями. Це своєрідна оцінка ідеології та діяльності компартії, її суть. Суттєва різниця між УПА та комуністами в тому, що упівці воювали за незалежну Україну, а комуністи за Радянський Союз. В цьому полягає найбільша суперечність.

Якби був суд над комуністами і Україна була би офіційною стороною – це був би найкращий аргумент для ветеранів, що вони помиляються.

- Скоро вибори, з ким буде блокуватись УРП «Собор» і як ви оцінюєте перспективу НСНУ?

- Все залежатиме від прохідного бар’єру. Якщо він буде 3% - будемо йти самі. Якщо 4%, то краще буде об’єднуватися з БЮТ. А якщо бар’єр встановлять 5%, то і УНП буде думати, як би об’єднатися з «Собором». На рахунок Народного Союзу «Наша Україна» можу сказати одне: у партії, що тримається на підтримці однієї особи, немає перспектив.

- Давайте трохи відволічемося від політики. Про що зараз мріє Левко Лук’яненко?

- Мрію про те, щоб Господь Бог дав здоров’я продовжити те, чим зараз займаюся – пробудити національну свідомість у Південно-Східних областях України. Зараз комісія з вивчення діяльності ОУН-УПА підготувала хорошу брошурку, треба би її і у Верховній Раді роздати. Мав 8.000 тисяч примірників патріотичної та історичної літератури, про голодомор, ми їх розповсюджуємо у Донецьку, Дніпропетровську, Харкові. Люди їздять туди читати лекції по школах, університетах. Та література має змінити той зрусифікований край на патріотичний. У Горлівці, наприклад, нещодавно питали: «Чoму ви нам раніше нічого такого не возили? Ми би голосували за Ющенка, а не за Януковича, ми ж нічого не знали!»

- зараз на Вас дуже гарна вишита сорочка, звідки вона? Розкажіть також про орден героя України, що у Вас на грудях.

- Сорочку пошила дружина, я в ній орден від Ющенка і одержував. Колись я відмовився від ордена Жукова, який мені ще Кучма хотів вручити. Не хотів нічого брати з брудних рук Кучми. А тепер, коли президентом став Ющенко, я розцінюю його як представника патріотичних сил, тому із задоволенням взяв з його рук орден. Я вважаю цей знак героя знаком визнання незалежної України, визнання борців за її незалежність. Це ознака того, що Україна вже виправляє величезну несправедливість по відношенню до борців за волю нашої держави.

Published on 23 May 2005