Провів інтерв’ю журналіст Василь Романчук

Незалежній Україні – Незалежну церкву

Інтерв’ю зі Святійшим Патріархом Київським і всієї Русі-України Філаретом

Інтерв’ю зі Святійшим Патріархом Київським і всієї Русі-України Філаретом

Кожен візит Святійшого Патріарха Філарета до Америки є важливою подією в житті української діаспори. Нинішня Архипастирська візитація Його Святости до США і, зокрема, до Великого Клівленду штату Огайо, особливо знакова.

Україна переживає не лише глобальну економічну кризу, а й кризу влади, що викликало нестабільність і упадок в усіх сферах суспільного життя. До цих негараздів додалася епідемія маловідомих захворювань, яка викликала серйозну паніку серед населення. Не все гаразд у міжконфесійних відносинах, які відкрито розпалює Московський патріархат, що ще й досі владарює на українських теренах і, особливо, політика релігійного ідеолога Кремля Патріарха РПЦ Кирила. Україна йде до президентських виборів у розбраті й розчаруванні. Ці та інші обставини й спричинили підвищений інтерес і зацікавлення в українському середовищі за океаном до приїзду Патріарха УПЦ КП Філарета.

- Святійший Патріарше, Ви часто буваєте в Америці. Яка мета нинішньої Вашої Архипастирської візитації до США і, зокрема, до Великого Клівленду?

- Дійсно, я кожного року відвідую Сполучені Штати Америки, бо тут знаходяться біля 20-ти парафій, які належать до Київського Патріархату. Цього року я прибув на запрошення парафії св. Апостола Андрія Первозванного в Чикаґо, яка перейшла до Київського Патріархату, хоч при Патріархові Мстиславові була вона в складі Київського Патріархату. Крім цього, я відвідую також і парафію св. Трійці в Норт Роялтоні, Огайо. 1 листопада тут було урочисте Богослужіння, на яке зібралось людей більше, ніж сподівалися. Це свідчить про те, що авторитет Київського Патріархату в Сполучених Штатах зростає. Зростає він і в самій Україні, бо Київський Патріархат за кількістю православного населення сьогодні більший, ніж Українська Православна Церква Московського Патріархату. Ми маємо 14,5 мільйона віруючих, а вони мають 9,5 мільйонів, хоч парафій у них набагато більше. Але я радий, що мене тепло зустрічають в Клівленді не тільки православні, а й греко-католики, тому, що в нас із Греко-Католицькою Церквою добрі стосунки не тільки в Сполучених Штатах Америки, а й в Україні.

- Неоднозначну реакцію в українському суспільстві та й у світі викликав приїзд в Україну в липні цього року глави Російської Православної Церкви Кирила. Як Ви розцінюєте цей візит?

- Ми вітали візит Патріарха Кирила в Україну тому, що в Україні знаходиться частина його пастви. Але Україна його зустріла по-різному. Одні його вітали, а інші ставились до нього непривітно, були гасла “Геть московського попа-колонізатора!” Ці гасла може були й образливі для Патріарха, але український народ бачив в ньому не стільки патріарха, як політичного діяча, який приїхав виконувати волю своєї держави.

Звичайно, кожна церква служить своєму народові, і Російська Православна Церква служить також своєму народові. Але ж ми українці, в нас є своя держава і тому українська церква повинна служити українському народу. Під час цього візиту багато українців, які належать до Московського Патріархату, висловлювали своє здивування: “а ми думали, що ми належимо до української церкви, а виходить, що ми належимо до російської церкви”. І тому цей візит сприяв тому, що почався, хоч і не діалог ще, але підготовка до діалогу з Українською Православною Церквою Московського Патріархату. І ми радіємо тому, що наша мета створити в Україні одну православну церкву, але церкву Помісну, Автокефальну, незалежну ні від Москви, ні від Константинополя наближається до здійснення.

- Святійший Патріарше! А як складаються стосунки Української Православної Церкви з Українською Греко-Католицькою Церквою?

- Ми розуміємо, що Українська Греко-Католицька Церква – це церква католицька, а Українська Православна Церква – це православна церква. Але, незважаючи на те, що ми належимо до різних церков, в Україні ми маємо дуже добрі стосунки між православними і греко-католиками.

Ми в 1990-х роках мали конфліктні ситуації, але, слава Богу, на сьогоднішній день ми побудували дуже багато храмів і таким чином створили умови для нормальних відносин між Українською Православною Церквою і Українською Греко-Католицькою Церквою. Тим більше, що і наша православна церква, і греко-католицька стоять на державницьких позиціях. І це нас єднає, бо ми захищаєм інтереси свого народу, своєї держави.

Коли раніше я бував в Америці, то ставив у приклад взаємовідносини православних і греко-католиків в США. Багато хто прислухався до того, що я говорив. Це був добрий приклад взаємовідносин між православними і греко-католиками. А те, що було в Святотроїцькій церкві, коли на Богослужінні і на прийнятті були присутні багато греко-католиків, то це свідчення того, що між нами є християнська любов тому, що ми українці.

- Чи здійснюються вже якісь конкретні кроки в напрямку створення Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні?

- Візит Патріарха Кирила підштовхнув Українську Православну Церкву Московського Патріархату до підготовки діалогу. Але мета цього діалогу буде не приєднання до Московького Патріархату Київського Патріархату, а навпаки, мета цього діалогу буде створення Єдиної Помісної Православної Церкви, тобто Автокефальної, відокремленої від Москви. Це не означає, що ми будемо ворогувати з російською церквою, Христос закликає нас до любові і ми всі знаємо його слова: “По тому будуть пізнавати, що ви мої учні, якщо будете мати любов між собою”. Тому ми хочемо мати любов і з російською церквою, і з грецькою, грузинською, болгарською, румунською, з усіма православними церквами, в тому числі і з греко-католицькою церквою. Але, поскільки ми маємо свою незалежну державу, то в ній обов’язково повинна бути і незалежна церква. Росія має свою незалежну церкву, хоч були часи, коли вона входила до Константинопольського Патріархату, який колись був дуже великим. Але розпалась Отаманська імперія і відокремились від Константинопольського Патріархату і сама Греція, і Болгарія, і Румунія, і Сербія, і Албанія. То чому Україна, яка теж була колись в складі Константинопольського Патріархату, не має права бути такою ж, як інші православні церкви? Тим більше, що Київ має пріоритет перед іншими, бо світло Христової віри пішло із Києва і на північ, і на схід, і навіть в якійсь мірі на захід, хоч ми, українці, прийняли православну віру від Константинополя. Але ж це було давно, а зараз обставини змінились. Ми маємо сьогодні свою державу і хочемо мати і Єдину Помісну Православну Церкву.

- Ваша Святосте! Як ви оцінюєте нинішню політичну ситуацію в Україні напередодні президентських виборів?

- По-перше, я повинен сказати, що церква не втручається у політичну боротьбу, але це не означає, що ми байдужі до президентських виборів. Чому ми не байдужі? А тому, що мова йде: бути чи не бути Україні незалежною державою. Ми стоїмо на позиціях незалежності української держави, так само як і незалежності української церкви. Хоч ми і не підтримуємо конкретно якусь партію, але в той же час у нас є своя позиція, яка полягає в тому, що ми будемо підтримувати морально ті політичні партії, які будуть стояти на державницьких позиціях і будуть захищати українську державність. І ми впевнені, що ці сили переможуть на президентських виборах тому, що разом всі ці демократичні та патріотичні партії складають більшість в Україні. А більшість завжди перемагає.

Published on 27 November 2009