Розмовляв Петро Твардовський

Віктор Рог: Правда мене спонукала до активного чину

Інтерв’ю редактора газети „Шлях Перемоги" на радіо «Україна» (Клівленд, США)

На початку нашого інтерв’ю я хочу запитати Вас, пане Вікторе, як уродженця Східної України із Сумщини, як Ви дійшли до витоків і пізнань українського націоналізму. Адже, ще й дотепер деякі псевдовчені з комуністичним світоглядом стверджують, що український націоналізм побутував лише у Західній Україні.

Власне, і до сьогодні побутує міф, що Східна Україна втрачена для українського націоналізму, що ця ідеологія і цей світогляд для нас не притаманний. І знаєте, коли я тепер перебуваю в Канаді, Америці, то дуже часто мене люди питають – то ви зі Львова приїхали? В них навіть немає ніяких сумнівів, що тільки у Львові може бути український націоналіст. Але це, звичайно, не так і з історичної сторони, і з сьогоднішньої ситуації в Україні.

Якщо, наприклад, торкнемось історії лише моєї Сумщини, то вперше програма політичної організації, в якій було проголошено програмовою метою незалежність України, була прийнята в 1891 році в містечку Глинськ, саме в моєму рідному Роменському районі - це була програма Братства Тарасівців. Там написали її Іван Липа, Боровик і пізніше Міхновський. Тобто історія стверджує, що вперше було проголошено мету за незалежність України саме на території Сумщини. З мого краю вийшли такі видатні діячі, яких знають і в Америці, як Володимир Мазур – голова Української народної помочі, потім був заступниким голови Проводу ОУН, головою Українського Державницького Фронту. Також з мого рідного Роменського району вийшов видатний український поет, письменник Леонід Полтава, в моєму краю працював і вчився педагог, професор Григорій Ващенко та інші відомі прізвища в українській історії. Наші історики зараз підрахували, що на території Сумщини в 20-х роках минулого століття діяли повстанські загони десь до середини 30-х років. Їхня загальна кількість складала біля 40 тисяч повстанців. Це є вражаюча цифра, яка яскраво доводить про те, чи притаманний український націоналізм Східній Україні, чи це штучне явище. Коли ж говорити про діяльність ОУН-УПА, то мало відомо багатьом, що остання криївка на Сумщині підпільників-націоналістів була викрита в 1951 році в селі Козацьке Конотопського району. Це є історія. Але, власне, я є українець, народився на своїй рідній українській землі в селянській родині і, звичайно, що для мене була і рідна українська мова, і українська пісня, і та українська природа. Відповідно, кохався в історії, в книжках і коли стала можливість правду дізнаватися, то ця правда мене вже спонукала до активого чину. Зокрема, великий вплив на мене зробили праці Дмитра Донцова, Миколи Міхновського, Ярослава Стецька, які були видані в діяспорі і потрапляли до нас в Україну. Це, звичайно, також зробило свій величезний вплив.

Якщо ми говоримо про український націоналізм, то приємно згадати 90-ті роки минулого століття, коли голова Проводу ОУН Ярослава Стецько зробила рішучий і правильний крок, перевівши Провід ОУН і редакцію газети “Шлях Перемоги” з діаспори в Україну. Тоді в Україні зростав авторитет Організації Українських Націоналістів. На виборах до Верховної Ради було обрано навіть досить поважну групу депутатів від Конґресу Українських Націоналістів, який фактично представляв на зовні ОУН. Але з роками спостерігається деякий спад впливу ОУН в Україні. Прошу з’ясувати сьогоднішній стан ОУН під керівництвом нового голови Проводу Стефана Романіва.

Я мав нагоду і щастя довший час співпрацювати з покійною славної пам’яти Славою Стецько. Був учасником першої конференції українських націоналістів у Києві у березні 1992 року, відтак у всіх наступних зборах і Конґресу Українських Націоналістів за часів Слави Стецько, і Організації Українських Націоналістів. Десь в середині 90-х років дійсно з’явилося ряд суспільних, політичних, громадських груп, які взяли гасла та ідеї ОУН і почали втілювати їх в життя. А серед них і провокаційні групи, як наприклад “ОУН в Україні” на чолі з Романом Козаком, що “прославилася” під час минулих президентських виборів. У той час ми мали нараду із Славою Стецько і вона сказала: “Знаєте, це свідчить про те, що наші ідеї стають широкими в суспільстві, що наші ідеї є популярними, якщо їх інші намагаються все більше і більше підняти на прапор”. Пригадую події кінця 80-х початку 90-х років, коли тільки ОУН говорила про необхідність визнання ОУН-УПА, про необхідність соборності українських земель та багато інших радикальних заходів і гасел, про необхідність постання української саме національної держави, то сьогодні вже ці гасла, ці ідеї стали фактично державною політикою. Значною мірою і Президент України Віктор Ющенко, і ряд політичних партій, які хочуть працювати на благо України, сьогодні використовують наші ідеї, сповідують наші ідеали і я радий цьому. Це значить, що ми були і є сьогодні на правильному шляху. Є ряд політичних партій, в тому числі і Всеукраїнське Об’єднання “Свобода”, Конґрес Українських Націоналістів, які ставлять за мету здобуття влади безпосередньо парламентським шляхом і тому йдуть на вибори. Я вважаю доброю ознакою, що сьогодні в Україні є ряд політичних сил і молодіжних, ветеранських, політичних партій та громадських організацій, які втілюють ідеали українського націоналізму. Але вже з’явилися і такі провокаційні, які ці ідеали намагаються спаплюжити. Напевно більшість українців знають про те, що в липні цього року відбувся Великий Збір ОУН, на якому обрано нового голову Проводу Стефана Романіва, котрий дуже активно взявся за справу, обрано також новий Провід. Я думаю, що вже сьогодні видно як і наскільки динамічно почалася ця активна робота в справі консолідації патріотичних сил, в молодіжному, інформаційному та в багатьох інших напрямах. Ми стоїмо на правильному шляху.

А тепер перейдемо до сучаної політичної ситуації в Україні напередодні президентських виборів. Чи є така можливість, щоб всі національно-патріотичні сили в Україні, в тому числі й ОУН, об’єдналися в потужний правий блок для повторного обрання Президентом України Віктора Ющенка - справді українського Президента?

Так, Організація Українських Націоналістів, хоча не є політичною партією, але підтримує В. Ющенка на посаду Президента України тому, що ми вважаємо, що сьогодні немає альтернативного реального кандидата, достойного українського патріота, котрий би мав реальні шанси очолити українську державу. ОУН не є політична партія. Це є організація орденського типу і вона не потребує голосів на виборах. Тому ми не йдемо на вибори, не агітуємо за своїх кандидатів безпосередньо і не прагнемо бути учасниками якогось передвиборчого блоку. Але є ряд політичних партій, які ставлять за мету здобуття влади безпосередньо парламентським шляхом і тому йдуть на вибори. Ми, звичайно, їх підтримуємо, але думаємо не про наступні вибори, а про наступні покоління. І саме тому підтримуємо Ющенка, бо він так само думає про наступні покоління українців. Ми мали круглий стіл-нараду, на яку запросили керівників патріотичних політичних партій і говорили на цю тему, але наразі тоді наш голос не був почутий, бо кожен голова партії має свої інтереси. Деякі з них самі висуваються в Президенти України. УНП висунула свого лідера Юрія Костенка, ВО “Свобода” - свого лідера Олега Тягнибока, Народний Рух України вже підтримав Ю. Тимошенко і так діє ряд інших організацій. Це важкий і болючий процес, але я думаю, що ми його перейдемо.

А ще перед виборами реґіонали Януковича продовжують розігрувати антиукраїнські обіцянки про державну російську мову, про об’єднання Української православної церкви з московським патріархатом, про поновлення якогось дивного “союзу” з Росією, про заборону вступу України до НАТО і такі інші. Як Ви розцінюєте всі ці затії реґіоналів, комуністів та інших проімперських сил в Україні?

Як би там вони не закликали та не шаманили – це є марення божевільного і лише розігрування електоральних впливів з розрахунку на свого власного проросійського виборця. Ми маємо велику проблему тому, що свого часу не послухали Провідника нашого Степана Бандеру і його соратників, котрі чітко знали, що можна визволитися від окупації, але поки не визволимося від окупантів, то будемо мати проблеми. В Україні в 1991 році не було очищено нашу державу від окупантів і вони сьогодні значною мірою правлять бал. Вони мають зв’язки і впливи, вони мають гроші і дуже велику підтртимку фінансову, інформаційну і політичну з Москви. Це є слуги Москви, це є клята п’ята колона , від якої треба очищати Україну, і це є та змія, котра вже прив’язалася до самого українського серця. Зволікати з цим усім є дуже і дуже небезпечно.Я вважаю, що немає в Україні ніяких партій реґіонів, комуністів, соціалістів, ПСПУ, є лише п’ята антиукраїнська колона, її треба позбавляти права участі у виборах, і балотуватися в президенти. Це є завдання не лише влади чи спецслужб, це завдання всього українського суспільства, в тому числі насамперед Організації Українських Націоналістів.

Вшанування ПровідникаОУН у Великому Клівленді

Published on 13 November 2009