Журнал, який потрібний Україні

Інтерв'ю з головним редактором журналу ''Регіон бандерівський" Любов'ю Кравцовою.

Інтерв'ю з головним редактором журналу ''Регіон бандерівський" Любов'ю Кравцовою.

- Окресліть, будь ласка, основну мету вашого видання.

- Перед нами журнал "Регіон бандерівський", засновником і видавцем якого є Ярослав Заворотний. Видається він на Волині, де й зародилася УПА. Це не сенсаційний чи модерний часопис. Маємо за мету говорити про важку, правдиву й геройську дійсність визвольних змагань на нашій рідній землі, страдницькі шляхи українців до здійснення віками виношуваної ними мрії мати соборну державу та свою державну незалежність.

Слова слабкі, щоб відтворити велич тієї жертви. Тому, осмислюючи хроніку УПА, читаймо її як святу книгу нещодавнього буття українського народу.

Маємо незалежну Україну. І це велика заслуга тих, хто в годину лихоліття не схилився перед ворогом, а бився з ним мужньо, не шкодуючи свого життя. Скільки відважних бійців упало в буремні роки? Достеменно ніхто не скаже. Наш моральний обов'язок берегти світлу пам'ять незліченних жертв, принесених українським народом на вівтар незалежності, соборності, державності.

Будемо працювати на відновлення національної пам'яті та історичної справедливості, зміцнення суспільної злагоди, консолідації громади. Мислимо про єдність усієї Української землі, всього народу, всіх громадян і співвітчизників за кордоном. Віримо у високе призначення та світле майбутнє України.

- Основний акцент здійснюєте на висвітленні діяльності УПА?

- Олександр Довженко говорив: "Народ, що не знає своєї історії, народ сліпців". Ось чому ми повинні вивчати своє правдиве минуле. Історію треба знати не для зведення рахунків - то шлях, що веде в нікуди. Її треба знати, щоб не повторювати помилок минулого, позбутися нав'язуваного нам почуття неповноцімності й меншовартості.

Минуле і сучасне - це два крила

Для доброго польоту в майбуття.

Воїни УПА - добровольці, кращі сини й дочки нації, не бажали жити в рабстві, тому організувалися в Рух Опору, створивши Українську Повстанську Армію. УПА - святе для нації військо, як козацтво, Хмельниччина, гайдамаччина. УПА дивувала світ. Генерал Шарль де Голль говорив: "Якби Франція мала таку армію, як УПА, то німецький чобіт ніколи не топтав би французької землі". Окрім подвигу під час Другої світової війни, народні месники врятували життя мільйонам українців у голодні післявоєнні роки. Пам'ятаймо тих лицарів, завдяки яким ми живемо сьогодні у вільній державі.

Українська влада невиправдано запізнюється з визнанням боротьби Української Повстанської Армії за незалежність нашої держави. Це визнання обов'язково потрібне насамперед для консолідації українського суспільства, зближення світоглядів, примирення минулого з майбутнім. Це іспит на зрілість суспільства.

Згідно з архівами КГБ, через УПА разом із невійськовими службами підтримки пройшло півмільйона чоловік.. Замислитесь! Ці люди не йшли на пікет за сто гривень. За переховування поранених бійців УПА чекала щонайменше висилка родини у Сибір. Але вони це робили і, зауважте, не плакалися, що боротьба за незалежну Українську Державу безнадійна, бо Москва має і силу, і атомну бомбу. Готовність півмільйона людей до смерті і каторги — це показник, як можуть змінити суспільство лідери, якщо за їхніми словами стоїть справжня готовність розділити з народом і життя, і смерть. У тій боротьбі загинути - це не було самоціллю, метою було пронести вогонь ідеї в наступні покоління.

Українська Повстанська Армія - феномен, що довів незнищенне прагнення волі. Можливо, в крові повстанців озвався не відімщений Батурин, а, може, зойкнула Полтава, заговорили опришки, січові стрільці, студенти-крутянці? Врешті, вояки Української Повстанської Армії ніколи не воювали на чужій землі. Вони захищали від спалення свої хати, від згвалтування – своїх дружин і дочок, від розправи - своїх батьків і матерів. Чи може чинити по-іншому не раб, а чоловік, який має честь і гонор? То була справді народна армія, яка боролася понад десять років після закінчення Другої світової війни, бо народ дав їй своїх синів, хліб і одяг, допомагав, попереджав про каральні операції. Розсекречені архіви СБУ проливають багато світла.

Правда про УПА дозволяє українцям гордо підвести голову. Журнал закликає усіх нас вивчати свою історію, знати, своїх героїв, пишатися ними... Знаймо: малоросів та хохлів дурити легко. З українцями впоратися набагато важче.

- Цікаво, як читачі сприйняли журнал?

- Приємно, що журнал знайшов свого читача. Люди чекають наступне число видання. Своїми враженнями, пропозиціями діляться з нами у листах. Їх багато. Усі вони цікаві, змістовні. Так і бачиш автора, який над усе любить Україну, хоче, щоб усі ми знали правдиву історію, пишалися нею.

Published on 11 September 2009