Геннадій ІВАНУЩЕНКО

Інтерпретація статистики як спосіб приховування Голодомору

Ці слова одного з організаторів геноциду українців приходять на думку тоді, коли, за відсутності джерел, історики іноді "вимальовують" умоглядні схеми, базовані на висновках статистики, "творчо осмисленої" свого часу в партійних кабінетах.

"Смерть однієї людини це трагедія, смерть мільйонів це статистика"

(Й.Сталін)

Ці слова одного з організаторів геноциду українців приходять на думку тоді, коли, за відсутності джерел, історики іноді "вимальовують" умоглядні схеми, базовані на висновках статистики, "творчо осмисленої" свого часу в партійних кабінетах. Для комуністичної партії уже в роки Голодомору важливо було знайти виправдання і пояснення людських втрат, тож "жонглювання" статистикою ставало мало не основним завданням відповідних органів під пильним наглядом "керівної і спрямовуючої"...

В документі під назвою "Стан обліку населення в УСРР", адресованому С.Косіору і П.Постишеву від 22 квітня 1935 року, ставиться під сумнів достовірність і правильність підрахунків, з яких виходить, що чисельність населення в Україні становила:

на 01.01 1933 р. – 31901,4 тис. чол.

на 01.01 1934 р. – 30655,3 тис. чол.

на 01.01 1935 р. – 30743,5 тис. чол.

Отже, замість приросту, Україна тільки за 1933 рік втратила 1 млн. 246,1 тис. населення.

В документі робиться спроба виправдати такий стан речей кількома "причинами":

1. Поганим забезпеченням сільрад актовими книгами (через тимчасову ліквідацію апарату РАЦС в системі НКВД), внаслідок чого записи робилися на клаптиках паперу, "плуталась нумерація", реєстрацію проводили не фахівці тощо.

2. "Засміченістю" особового складу, який вів реєстрацію актів громадського стану "класово-ворожими елементами – куркулями, колишніми попами, розтратчиками і т.д.", тобто "навмисним перекрученням дійсності".

Автори документа визнають непомірні великі "недоліки в обліку населення" саме в 1932-1933 роках, наводячи таку статистику:

В 1930 році народилося 102952 осіб, в 1931 – 975320, в 1932 – 782042, а в 1933 році – 470685. Тобто, в 1932 народжуваність знижується на 193278 осіб, у порівнянні з 1931 роком, а в 1933-му – на 311357, в порівнянні з 1932 р.

Смертність у ці роки навпаки зростає. У 1930 р. вона складає 538080 ос., у 1931 р. – 514744 ос., у 1932 р. – 668158, а в 1933-му – аж 1 850256 ос. Тобто, за 1932-1933 роки померло 2518414 чоловік.

Природний приріст населення, мав такі показники: 1930 р. – 484872, 1931 р. – 460576, 1932 р. – 113884, а в 1933 р. – "мінус" 1379571 чол., тобто, скорочення населення на вказану цифру.

Автори доповідної записки, уникаючи прямого пояснення такого різкого падіння росту кількості населення, висувають ще одну "гіпотезу": – відсутність 100-відсоткової паспортизації сіл та паспортних столів у низці великих міст, що призвело, на їх думку, до "неврахування" значної частини населення під час внутрішніх міграцій.

Як підтвердження цієї версії (висуненої, можливо, не з власної волі), автори наводять розбіжність у статистиці Народного комісаріату фінансів (який обліковував податки) та Управління народно-господарського обліку УСРР за 1934 рік. Ця розбіжність складала 4 млн. 179,5 тис. осіб.

Таким чином, всі вказані недоліки поточного обліку населення ставлять під сумнів достовірність і правильність наведених на початку цієї записки обчислень населення, опертих на матеріали поточного обліку.

До аналогічного висновку приводить і співставлення результатів обчислення сільського населення з чисельністю останнього, визначеного на підставі сільськогосподарського податкового обліку НКФ [Народного Комісаріату Фінансів – авт.]. Чисельність сільського населення по цьому обліку визначалась на червень 1934 р. в 19374,1 тис. душ, за обліками Управління народно-господарства УСРР на 1/1-34 р. сільського населення нараховувалось 23553,6 тис. душ. Наявність великого розходження в наведених цифрах характеризує без сумніву низьку якість обох джерел."

Не вдаючись до аналізу: чому стала можливою така похибка (чи через те, що Наркомфін обліковував тільки платників податків, а УНГО – все населення, чи з іншої причини), але, на нашу думку тут очевидна спроба приховати справжні причини зменшення населення України в 1932-1933 роках.

Привертає увагу, що, "як засіб уникнення помилок в майбутньому", автори пропонують провести спочатку Всеукраїнську, а потім Всесоюзну нараду працівників з обліку населення. Така ідея виникла не тільки "у зв`язку з недоліками обліку" в 1932-1933 роках, а й в переддень перепису населення 1936 року.

Ніхто ж не брався прогнозувати, які ще завдання "накреслить" партія... Головне, щоб рахували "правильно".

Published on 19 November 2013