Юлій Хвещук

Фестиваль «Сурми звитяги» продовжує плекати патріотизм

Історію України, завдяки таланту українців, можна вивчати через поетичне слово, пісню, танець, образотворче мистецтво.

Історію України, завдяки таланту українців, можна вивчати через поетичне слово, пісню, танець, образотворче мистецтво. Особливо – патріотичну пісню, в якій зафіксовано кожний етап героїчної боротьби українського народу за державну незалежність та соборність.

1 листопада, в день Листопадового Чину, у Львові розпочався ІІ (Всеукраїнський) тур Чотирнадцятого дитячо-юнацького фестивалю мистецтв «Сурми звитяги». Фестиваль унікальний тим, що заохочує молодь до плекання мистецької спадщини січових стрільців, вояків УГА, революційного підпілля ОУН та УПА, а також до творення сучасного українського патріотичного мистецтва. Ідея створення такого фестивалю свого часу отримала підтримку Організації Українських Націоналістів. Організаторами стали Центр національного відродження, всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка та громадська організація «Сурми звитяги».

Протягом трьох днів юні учасники фестивалю демонстрували перед журі та вдячною публікою свої різноманітні мистецькі таланти, поєднані єдиним для всіх – українським патріотизмом. Це – учні середніх загальноосвітніх шкіл, вихованці центрів дитячої та юнацької творчості, шкіл мистецтв, студенти ВНЗ, представники молодіжних громадських організацій з різних областей України.

Вже вкотре юних талантів, учасників фестивалю, прийняв у себе міський палац культури ім. Гната Хоткевича – багаторічний партнер «Сурм звитяги», керівництво та колектив якого із розумінням ставиться до потреби плекання українського патріотичного мистецтва серед молоді. Хори і солісти, вокально-інструментальні ансамблі, капели бандуристів, духові оркестри, читці та майстри образотворчого мистецтва… Сотні і сотні юних облич, натхненних почуттям любові до України та українського.

Своїми думками діляться ті, завдяки кому відбувається щороку ця непересічна для культурно-мистецького життя Львова подія.

Володимир Степанишин, директор фестивалю «Сурми звитяги»:

– На Львівщині попередні відбіркові тури «Сурм звитяги» відбуваються у кожному районі та всіх містах обласного підпорядкування, при чому в містах охоплені практично усі школи. Крім цього, учасниками фестивалю традиційно стали представники Івано-Франківщини і Тернопільщини, Хмельницька та Вінниці. Приємно, що знову прибули молоді таланти з Волині. Загалом цьогоріч до участі в фестивалі було заявлено 214 колективів та індивідуальних виконавців.

На жаль, через об’єктивні обставини дещо обмеженою виявилася географія учасників хореографічного конкурсу. Справа в тому, що буквально кілька днів тому у Львові проходив ІІІ Всеукраїнський фестиваль-конкурс народної хореографії ім. Героя України Мирослава Вантуха. І танцювальні колективи просто не мали можливості двічі підряд прибути до Львова, взяти хоч би дуже талановитий ансамбль з Донецька. Але ми сподіваємося, що на гала-концерті в Львівській опері вони зможуть таки виступити у якості гостей фестивалю.

Юрій Антоняк, член журі фестивалю:

– Цьогорічний конкурсний відбір видався цікавим і насиченим. Переважна більшість учасників належним чином подбала про репертуар та його сценічне оформлення. Багато з них творчо підійшли до опрацювання тематики та конкурсної програми. Приємно бачити, що з року в рік продовжується пошук сучасних, нестандартних форм патріотичного мистецтва. Хоча деякі педагоги та виконавці продовжують ставитися до участі у фестивалі як до чергового «відбування номеру». Але щороку тих, хто приїжджає на фестиваль просто «відспіватися» якимись загальновідомими повстанськими піснями, як от «Ой у лісі на полянці» чи «Стрілецький романс» стає все менше. Тому серйозність у питанні добору репертуару також оцінювалася відповідно.

Загалом, якщо на місцях є ентузіасти української справи, української культури – там є патріотична пісня та відповідне, національно-патріотичне виховання молоді. І звідти до нас приїжджають якісні колективи та виконавці. Яких приємно бачити і членам журі, і глядачам у залі.

Мирослав Солдат, член оргкомітету фестивалю:

– Однією з головних проблем фестивалю було і залишається фінансування. Цього року вже вдруге підтримки «Сурмам звитяги» не надала Львівська міська рада. Точніше, її виконавчі структури. Які, ділячи гроші з міського бюджету на різноманітні проекти, вважали нормою фінансувати багато різноманітної відвертої дурні, але вперто відмовилися підтримати єдиний в Україні фестиваль саме патріотичного мистецтва. Виглядає так, що міського голову та його головного спеціаліста з питань культури пані Подоляк цікавлять будь-які різновиди псевдоєвропейської культури, які вони активно підтримують, але власне все українське та патріотичне викликає якусь болісну алергічну реакцію. Варто задуматися. Мабуть, львів’яни хотіли б бачити у Ратуші не таких «служок» своєї міської громади.

Варто згадати ще один цікавий момент. Найбільш гуманітарний та найменш гуманний до всього українського міністр Дмитро Табачник відомий тим, що кілька років намагається підмінити всі національно-патріотичні заходи (в тому числі і «Сурми звитяги») в системі української освіти радянсько-ностальгічними, на взірець примітивної піонерської гри «Зарніца». Проте цього року для організаторів фестивалю приємною несподіванкою став лист міністерства культури від 10 вересня № 1205/7-7/53-13 за підписом заступника міністра Балюрко В.С., яким було повідомлено, що міністерство готове надати інформаційне сприяння та організаційно-методичну допомогу у проведенні ХІV Всеукраїнського дитячо-молодіжного фестивалю «Сурми звитяги». Так що, як не дивно, в уряді Азарова не всі – патологічні українофоби-табачники.

Фестиваль закінчився, журі підводить останні підсумки, обираючи найкращих серед кращих. А організатори запрошують усіх, хто перебуватиме 4 грудня у Львові, завітати до Львівської опери на гала-концерт фестивалю «Сурми звитяги», який відбудеться всупереч усім перешкодам одних, байдужості інших, проте завдяки ентузіазму тих, хто готовий і надалі плекати українське патріотичне мистецтво. Прийти варто не лише задля того, щоб насолодитися юними талантами. Але й щоб своєю присутністю та оваціями підтримати молодь, котра, всупереч табачникам та всім іншим, кому байдужі українська історична пам'ять, національна культурна спадщина, а переважно – і майбутнє нашої країни та українців, не залишає жодного сумніву – Україна була, є і буде Українською.

Published on 4 November 2013