Сергій Багряний

Боротьба за мову: як здобути перемогу

Наслідки багатолітньої русифікації, недолуга гуманітарна політика державної влади та все більш нахабна пропаганда з боку російського медіа простору поставили українську мову під загрозу витіснення з публічного вжитку.

Наслідки багатолітньої русифікації, недолуга гуманітарна політика державної влади та все більш нахабна пропаганда з боку російського медіа простору поставили українську мову під загрозу витіснення з публічного вжитку.

Власне, її і так практично нема на телебаченні – за винятком програм новин, та західноєвропейських і американських фільмів, дубльованих (поки що!) українською. Українську книгу намагаються штучна «задвинути» на «підтанцьовки» до російськомовної літератури, а україномовну пресу навіть в Києві днем з вогнем не знайдеш: кількість популярних видань, що виходять державною мовою можна перелічити на пальцях однієї руки.

В музичному просторі справа не краща – навіть вітчизняні виконавці воліють співати виключно на «общєпонятном», розраховуючи на ріст популярності в Білокам’яній. Так, одна з учасниць нового колективу гурту «Віа Гра», що народилася в україномовній родині в селі під Черкасами, відмовилась на камеру спілкуватися українською, бо ж «російскіє зрітєлі нє поймут».

Падінню популярності української мови сприяють і чисельні публічні особи – спортсмени, телеведучі, політики, які під час зйомок різних «шоу» на каналах СТБ, 1+1, Новому каналі спілкуються переважно російською.

Зрозуміло, що така непопулярність державної мови в медіа просторі викликана не об’єктивними причинами, а штучними факторами, за якими, природно, стоять великі гроші. Ряду бізнесменів, навіть далеко не проросійських за своїми поглядами, вигідно мати російськомовний медіа продукт в розрахунку на його перспективи вийти на російський ринок. Як на цьому ринку його «чекають», довели останні торгові війни між Україною і РФ. Другий фактор – лобіювання російського кінематографу, книги та різних «поп-дів» на теренах України з боку російських бізнесових та політичних груп. Одним цікаво захопити ринок країн СНД і України зокрема, іншим – продовжувати насаджувати міф про «рускоє єдінство, основаноє на общєй історії, одном язикє і православной духовності».

Ясно, що ситуація несприятлива для україномовного продукту. Але і її можна і треба переломити на свій бік. В країні багато патріотів, в тому числі – і з немалими статками, які люблять з політичних трибун покричати про необхідність захисту мови, є такі, що воліють виходити на вулиці і боротися за неї, сміливо кидаючись на міліцейські лави. Але, на жаль, ефективності від таких дій – нуль.

На сьогоднішній день є рецепт куди дієвіший, як треба боротися за утвердження мови в медіа просторі і не лише:

Тим патріотам, що мають статки, не варто постійно заявляти на камеру що вони «люблять і піклуються про утвердження української мови». Простіше взяти – і підтримати україномовні ЗМІ, книгу, почати створювати нові україномовні проекти в медіа просторі. Потап і Настя чи Ані Лорак не співають українською? Запропонувати їм такий гонорар, за який вони б згодилися зняти кліп на україномовну пісню і проспівати її на концерті. Телеканал не хоче пускати україномовні пісні в ротацію? Подати в суд на такий канал і змусити у правових рамках припинити дискримінацію україномовних громадян.

Що ж до простих громадян, що більш люблять виходити на Майдани, то рекомендував би їм краще не кричати на вулицях, а щодня відстоювати свої права і права таких як вони громадян в інший спосіб: передплатити україномовну газету, купити україномовну книгу. Не боятися боротися за мову щодня, не лінуватися. Якщо треба – подавати до суду, бойкотувати російськомовні медіапродукти і книги. Але для цього теж треба діяти спільно. Не лише для вуличної боротьби треба згуртовуватися, бо вона, як свідчить практика, нічого особливо не дає. А згуртовуватися постійно задля вирішення проблеми в інший спосіб, якщо треба – і до Європейського суду дійти. І тільки тоді можна отримати перемогу.

Талановитим україномовним співакам, наприклад, порадив би не соромитися, а йти на різні популярні шоу, доводити там своє право виступати на сцені, а коли журі пропустить вас у фінал, ви маєте там виступати з україномовними піснями, принципово україномовними, які б гроші вам натомість не пропонували б. Популярність мови можуть підвищити… популярні публічні особистості. Свого часу гурти ВВ і «Океан Ельзи» стали найефективнішими українізаторами нашої молоді. Нащо ж тоді знову винаходити велосипед, якщо просто треба використати добре відомі методи? Українці люблять успішних спортсменів, співаків, акторів. Якщо ці діячі будуть спілкуватися українською, то і мова буде асоціюватися з цим успіхом, а в людей складеться чітке враження – українська мова – мова успіху.

А як нема зараз принципових україномовних успішних спортсменів чи естрадних виконавців, то що ж, ставайте успішними самі і через свій успіх пропагуйте рідну мову. Це під силу кожному, але чи кожен на те буде здатний? Раз на рік виходити на вулицю і кричати куди легше, ніж важкою працею захищати свої цінності, свою мову щодня і торувати собі шлях до успіху…

Published on 28 October 2013