Юлій Хвещук

Реакція на євроінтеграцію імені Януковича: угорські солісти і медведчуківські «лабухи»

Свого часу Віктор Янукович з «другого дубля» зумів повторити подвиг кіногероя старенької стрічки у стилі фентезі «Конан-варвар»

Свого часу Віктор Янукович з «другого дубля» зумів повторити подвиг кіногероя старенької стрічки у стилі фентезі «Конан-варвар»: колишній рецидивіст несподівано став президентом. В кінострічці, як відомо, герой-розбишака у виконанні ще юного Арнольда Шварценеггера несподівано став королем Кіммерії (територія сучасної України, до речі). Сьогодні нова «євроінтеграційна» стратегія Януковича напередодні президентських виборів викликає таку кількість різноманітних атак з усіх напрямків, що незабаром Віктор Федорович зможе міцно причепити собі еполети «найефективнішого євроінтегратора», заткнувши за пояс всіх інших, тепер опозиціонерів: Ющенка, Тимошенко, Яценюка за компанію навіть з лідером самої «Європейської партії» Катеринчуком. Хіба що з Кличком такий фокус не пройде – все ж таки ризиковано…

Найцікавіше, що питання підписання Україною Угоди про асоціацію з Євросоюзом обрали зручним для спекуляцій навіть на Заході – ті політики, які все ще марять певним коригуванням кордонів до того, доки українці не влилися до євроспільноти. Маються на увазі угорські політики представники радикальної партії «Йоббік».

Минулого тижня в Берегові у приміщенні Закарпатського угорського театру пройшов їхній політичний форум. Причина цього дійства проста: навесні 2014 року в Угорщині відбудуться парламентські вибори, в яких, скоріш за все, візьмуть участь і закарпатці, які мають, окрім українського, ще й громадянство Угорщини, і зможуть віддати свої голоси лише за партійні списки, а не за окремих кандидатів.

Зі своїми прихильниками зустрілися лідер партії Габор Вона, депутат Європарламенту Бейла Ковач та голова кабінету національної політики «Йоббік» Іштван Савої. Під час своєї подорожі на Закарпаття вони зустрілися з представниками церковних громад (римо-католицької, греко-католицької та протестантської), відвідали Закарпатський угорський інститут, музей Берегівщини, угорську гімназію у Берегові. Габор Вона мав зустріч з мером міста Берегово Золтаном Бабяком. Лідери «Йоббіка» також відвідали пам’ятник на Верецькому перевалі, що встановлений на честь 1100 річниці переходу угорських племен через Карпати, і розгорнули там свої знамена, протестуючи таким чином проти «зазіхання» на монумент з боку українських націоналістів

Під час прес-конференції після завершення форуму Габор Вона розповів, що делегація провела переговори з лідерами двох угорських партій в Україні – Організації товариства угорської культури Закарпаття (KMKSZ) та Демократичного союзу угорців України (UMDSZ), підкресливши при цьому, що «Йоббік» не має наміру впливати на їхню діяльність. Також він розкритикував офіційний Будапешт, який недостатньо дбає про закордонних угорців, і через слабкість та нерішучість угорських дипломатів за останні три роки у вирішенні проблем угорців Закарпаття не досягнуто жодного прогресу. У свою чергу Іштван Саваї пообіцяв лобіювати надання додаткової фінансової допомоги угорській гімназії у Берегові та іншим навчальним закладам на Закарпатті з угорською мовою навчання.

Проте найцікавішим був виступ депутата Європарламенту Бейли Ковача, який, до речі, має свій власний офіс у Берегові. Той відверто виставив ультиматум: Україна може розраховувати на підтримку в підписанні асоціації з ЄС лише за виконання певних умов. По-перше, беззаперечного виконання «Закону про засади мовної політики», по-друге, негайного створення Притисянського округу на території Закарпатської області, з включенням туди населених пунктів, де переважає угорськомовне населення. Ось так, в рамках передвиборчої агітації, на українській території угорські радикали не вагаючись виставляють ультимативні умови. А українське МЗС в купочці з СБУ в цей час замислено роздивляються хмаринки на небі…

Але це «західний вектор». Більше новин, як звичайно, продукує східний сусід, Москва, яка має, на відміну від Угорщини, апетит на всю українську територію, а не лише на Закарпаття. Цього разу традиційно речником виступив репрезентант Путіна в Україні Віктор Медведчук зі своїм «Українським вибором». За його підтримки з 19 жовтня по 9 листопада в містах України проходить масштабний концертний тур «Ми єдині», присвячений 70-річчю звільнення України від фашистських загарбників. Тур ініціювали РПЦ Московського патріархату та проросійська міжнародна громадська організація «Дєнь Крєщєнія Русі». Ідея туру – «збереження історичної пам’яті та правди, розвиток у молодих людей почуття патріотизму та любові до Батьківщини, реалізованих за принципом народної дипломатії». Тобто, плекання ідей «русского міра» та «трієдіного русского народа».

Акція стартувала в Севастополі 19 жовтня. 9 листопада заключний гала-концерт пройде в Києві. До речі, на концерті 4 листопада у Харкові буде присутній сам Віктор Медведчук. У турі анонсована участь гуртів «С.К.А.Й.», «Антитіла» та «Брати Карамазови» (Україна), «Чайф», «Кубанський козачий хор» (Росія), «Пісняри» (Білорусь), «Різні люди» (Україна, Росія), та Еміра Кустуріци з «TheNoSmokingOrchestra» (Сербія).

Найбільше питань та закономірного обурення викликала участь в цьому турі саме тернопільського гурту «С.К.А.Й.». В соціальних мережах полилася злива коментарів, починаючи від наївних сподівань на те, що хлопці «просто не розібралися, куди вони вляпалися, і що схаменувшись, вони відмовляться від участі в цій ганебній акції», закінчуючи пропозиціями ризикнути завітати з таким туром до самого Тернополя.

Сам лідер гурту Олег Собчук, мабуть, не сподівався, що його спроба добряче підзаробити, та ще й принагідно побувати на одній сцені зі світовою знаменитістю Еміром Кустуріцою (це вам не Пугачова з Кобзоном), викличе аж такий шквал невдоволення. І спересердя відповів: «Хлопці. ви про що теревените? Ви що, з глузду з'їхали, які зрадники? В мене дід – ветеран, царство йому небесне, купа людей в родині мали відношення до бойових дій в 40-х. Чи з туром, чи без нього, нам не по дорозі – я не розділяю ваші демонстративно-політичні лайно-обливальні теревені (…) я знаю і бачив таких як ви... вибачте звісно, але ви реально для України, окрім слів, нічого не зробили». Дійсно, в 40-их багато українців воювало, але, на жаль, по різні боки, тому питання – якщо дід Олега Собчука, на що він натякає, був бійцем УПА, то як би він сьогодні повівся зі своїм внучком, який без жодних моральних застережень відпрацьовує московські гроші на медведчуківських шоу? Мабуть, об’єктивно оцінив би те, що він сьогодні робить «реально», «окрім слів» для України.

Далі Собчук взагалі починає плутатися в своїм коментарях-відповідях. Спочатку пише, що коли гурт погоджувався на тур, «ми знали, що люди знайдуть ложку дьогтю все одно» (отже, хлопці знали, з чийого брудного корита будуть юшку сьорбати). Далі патетично заявляє: «Ми проти війни, і за мир у всьому світі. Незалежно від національності і віросповідання. Нам байдуже, що про нас подумають політично і морально заангажовані представники агресивно налаштованих укр. і т.д. об'єднань (…) Що з цим туром, що без нього, нам з такими людьми все одно не по дорозі..» (дійсно, таким безпринципним «діткам сонця та миру» з російськими рублями в кишенях з «укр. і т.д.» об’єднаннями дійсно не по дорозі, їм зручніші путіно-медведчуківські манівці).

І лиш наприкінці Олег Собчук зненацька спробував незграбно заперечити очевидне, видавши сенсацію: «Украінскій вибар не має жодного відношення до цього туру взагалі. Приклеїтись дуже стараються. Ніхто не збириється ні за кого агітувати..! Сцена чиста, немає жодного політичного банеру чи логотипу. Якщо таке не дай Бог з'явиться, ми не вийдемо на сцену просто» (а як же ж, мабуть, вже отримані аванси – Медведчук ціну грошам знає, тому, панове – «лабухи», на сцену і відпрацьовувати, ви далеко не Славко Вакарчук, який колись принципово відмовився починати концерт, доки зі сцени не зняли шматку зі символікою Партії регіонів).

Скільки б Олег Собчук не намагався зобразити галичанина – патріота, а його симпатики не зітхали, що, ось, інші гурти «знаходять в другий спосіб заробітки, а ви, як малі діти, дали себе підставити?», все це звичайна гра на публіку і намагання вибратися з болота, якнайменше забруднившись. Приклад такого безпринципного заробітчанства серед музикантів не поодинокий, і тернополяни тут не перші. Згадати хоча б уродженця Львівщини Кузьму Скрябіна в 2004 році на виборчій кампанії Януковича, який потім відверто заявив: так, співав і заробляв. Не викручуючись, мовляв, «не знав», «не думав», «не хотів»… Звичайно, позиція аморальна, але Собчук не здатний навіть так відверто зізнатися у заробітчанстві. Тим більше, що це – не перший подібний випадок в історії «С.К.А.Й.».

В день парламентських виборів у жовтні 2012 року цей гурт виступав з концертом на центральній площі Черкас (де протягом року не відбулося жодної акції, організованої без санкції ПР). Святкували тоді 68-річницю «звільнення» (захоплення) радянськими військами України. Площу заповнили молоддю студентського віку (щоб заслухалися і або на емоційному піднесенні побігли проголосувати за ПР або КПУ, або ж просто зігнорували виборчі дільниці). А музиканти під транспарантом «Ніхто не забутий!» відпрацьовували гонорар щиро і натхненно, при цьому соліст, той же Олег Собчук в перервах між піснями не забував нагадувати, що треба шанувати тих, завдяки кому він може співати на цьому концерті. Офіційно йшлося, мабуть, про радянських ветеранів – «освободителів», але більшість розуміла – вдячний він саме спонсорам.

Звісно, українським музикантам живеться нелегко. І по-людськи можна спробувати зрозуміти тернополян, адже навіть римський імператор Веспасіан стверджував, що гроші не пахнуть. Ось тільки важко уявити, як би собі таке дозволили Славко Вакарчук чи Марічка Бурмака, Тарас Чубай чи Андрій Середа. Але ж «С.К.А.Й.» – не вони.

Published on 22 October 2013