Сергій Зубенко

Свято покровительки всіх Українських збройних формувань

Український князь Ярослав Мудрий, побудувавши у 1037 р. на Золотих Воротах церкву Благовіщення Пречистої Діви Марії, проголосив Пречисту Діву Царицею та Опікункою України.

Український князь Ярослав Мудрий, побудувавши у 1037 р. на Золотих Воротах церкву Благовіщення Пречистої Діви Марії, проголосив Пречисту Діву Царицею та Опікункою України. З того часу культ Матері Божої, на ґрунті народної пошани до матері, закріпився в Україні як культ Небесної Матері й Опікунки. З певністю можемо сказати, що з того часу вшанування Діви Марії на українській землі стало постійним. Наш народ передав у Її пречисті руки свою долю і ціле своє існування, називаючи її щиро своєю Матір'ю Опікункою і Царицею України. І в розбудові своєї християнської держави, і в обороні своїх земель, прав і вольностей, український народ вважав Пречисту Діву Марію своєю Матір'ю, Царицею-Володаркою і Заступницею покривджених її дітей українського роду та Покровителькою боротьби нашого народу проти ворогів.

Особливим вшануванням Пречистої Діви Марії вславилось наше славне Запорозьке Козацтво. Церква на Запорозькій Січі була присвячена саме Покрову Пресвятої Богородиці. Ікони Матері Божої були на козацьких малинових прапорах. Під ними козаки виступали в морські походи, під ними воювали на суші. Ні один похід — чи він був щасливий, чи нещасливий для козаків — не закінчувався інакше, як знову ж молебнем на честь Пресвятої Покрови, якнайщирішою молитвою. Козацтво було вірним Пречистій не тільки перед обличчям смерті. Перед кожною важливою справою: старшинською радою, загальною козацькою радою, прийняттям чужоземних послів — завжди йшли вони порадитися зі своєю Січовою Матір'ю Покровою.

Після занепаду Запорозької Січі нитка життя Української Самостійної Держави була перервана. Україна вже не мала своїх власних оборонців — рідного війська. Тим самим була перервана традиція вшанування Діви Марії серед вояцтва, що рекрутувалось з нашого народу, але служило у чужих полках. Однак повага до Матері Божої і Покровительки України жила в душі народу, і з відродженням українських збройних сил з проголошенням у 1917 році Української Народної Республіки Пречиста Діва Марія стала їх Покровителькою. Так над бойовими прапорами Дієвої Армії Української Народної Республіки, тобто над прапорами відродженого Українського війська, як у давнину над прапорами княжих і козацьких полків, знову було піднято ікону Пресвятої Богородиці  – покровительки та берегині усіх українських воїнів.

Традицію вшанування Пречистої Діви Марії плекали й вояки Української Повстанської Армії та всіх інших вітчизняних збройних формувань часів ІІ Світової війни. Однак з поразкою національно-визвольної боротьби військовий культ Матері Божої знову перейшов у підпілля.

Прийняття Верховною Радою у липні 1990 року Декларації про державний суверенітет України зміцнило віру українських патріотів у близьке відновлення Української Самостійної Соборної Держави та її війська. Тому 14 жовтня 1990 року у Львові вперше за післявоєнні роки відкрито відбулась урочисте відзначення свята Покрови Пречистої Богородиці. Організатором виступив Львівський громадський комітет за відродження Української Національної Армії під керівництвом Сергія Рудюка.

Програма урочистостей охоплювала цілий день. Розпочалося свято урочистою літургією в соборі Св. Юра. Після закінчення богослужіння присутні юнаки прийняли Присягу вояка Української Повстанської Армії. Потім відбувся величний похід учасників та гостей свята вулицями міста до Львівського драматичного театру імені Марії Заньковецької, де о 15 годині мали розпочатися урочисті збори і святковий концерт. На чолі велелюдного походу крокував «Галицький духовий оркестр». Українські військові марші в його виконанні додавали присутнім бадьорості й впевненості у скору перемогу. Тому перед театром відбувся імпровізований стихійний мітинг. Пристрасні промови, майоріння національних і військових прапорів  — усе це створювало особливе, неповторне відчуття свободи, якого українська земля не знала за всі часи совєтської влади.

У добре оформленому і зі смаком прикрашеному залі театру розпочалося урочисте засідання, цікавим і надзвичайно важливим заспівом якого стала доповідь Богдана Якимовича про історію українського війська. Всі подальші виступи об'єднував зв'язок історії та сучасності.

Ветеран УПА Володимир Максимович заявив: «Ми боролися на чотири фронти. Проти Москви. Проти Польщі. Проти Німеччини. Проти зрадників. Хлопці з УПА кров'ю платили за те, щоб в усьому світі знали про нашу Україну, яка бореться, котра не здасться. Ми хочемо Святої Соборної Вільної України»!

Словами молитви розпочалась друга частина вечора. Концерт був особливо цікавий тим, що на ньому прозвучали незнайомі багатьом присутнім українські бойові пісні. Капела «Трембіта», Гурт Остапа Стахіва, народний хор «Гомін», хор під керуванням Марії Процев'ят та інші мистецькі товариства Львівщини продемонстрували невмирущість української військової пісенної традиції.

Водночас покладання представниками молодіжних організацій квітів на могили Українських Січових Стрільців символізувало нерозривність української військової традиції. Молодь перебрала від своїх попередників естафету збройної боротьби за свободу й незалежність України.

У повній згоді з національною військовою традицією Указом Президента України від 7 серпня 1999 року встановлений День Українського козацтва, який відзначається щорічно 14 жовтня — в день свята Покрови Пречистої Богородиці. Збройні Сили України як спадкоємець всіх, зокрема й козацьких, історичних збройних формувань українського народу також перебувають під опікою Пречистої Богородиці. Її Святий Покров оберігає українських військовиків у їх важкій, але почесній службі. З ім'ям Пречистої Діви Марії та під її Покровом ми завжди переможемо!

Published on 14 October 2013