Олексій Усенко

Привид євразійського іга

Сучасною ідеологією Російської Федерації під керівництвом президента Володимира Путіна стало євразійство, яким владні еліти намагаються зменшити суперечності між регіонами та етнічними групами в самій Росії та прагнуть утримати в своїй сфері впливу нові н

Сучасною ідеологією Російської Федерації під керівництвом президента Володимира Путіна стало євразійство, яким владні еліти намагаються зменшити суперечності між регіонами та етнічними групами в самій Росії та прагнуть утримати в своїй сфері впливу нові незалежні держави на пострадянському просторі. Зокрема, саме для цього і був створений Митний Союз, до якого Росія спромоглася залучити Казахстан та Республіку Білорусь і до якого намагається втягнути Україну.

Нагадаємо, що євразійство виникло в 20-і роки минулого століття. Засновниками цього руху були російські філософи, богослови, лінгвісти, вчені, такі, як Микола Трубецькой, Петро Савицький, Лев Карсавін, Микола Алєксєєв, Георгій Флоровський.

Сенс історичного євразійства був сформований серед частини Білої еміграції, яка намагалася представити себе як альтернативну “третю силу” більшовикам та білогвардійцям-емігрантам. Не дивлячись на те, що євразійці були вихідцями з білогвардійського середовища, вони першими сприйняли радянську владу і першими сформували платформу, відому, як “оборончество”.

В Росії-Московії євразійці бачили і бачать спадкоємницю не Київської Русі, не слов’янську державу, а справжню російсько-туранську державу – Євразію, синтез тюркських і угро-фінських народів, спадкоємницю імперії Чингізхана

Апологет російського євразійства – Микола Трубєцкой у своїй програмовій статті “О туранском элементе в русской культуре” писав: “Російський цар був спадкоємцем монгольського хана. “Свержение татарского ига” було зведено до заміни татарського хана православним царем і перенесенням ханської ставки до Москви”.

Для євразійців Росія – це Євразія. Євразія – це не Європа і не Азія, а третій світ, який синтезує Європу і Азію, з домінуванням останньої. В радянській Росії-РСФСР вони вбачали, що з під інтернаціональних декларацій проглядається її справжнє обличчя, і не європейське, а напівазійське обличчя Росії-Євразії. Тож сучасники євразійців так їх і називали – чингізханщики.

Відомий богослов Георгій Флоровський – один із батьків-засновників євразійства, який зрештою відійшов від цієї ідеології, у своїй відомій статті “Євразійська спокуса” писав: “Для них саме монголи формували історичну задачу Євразії, поклавши початок її політичної єдності і основ її політичного устрою”. І тому Росія перетворюється у їхній свідомості у спадок Чингізхана. Росія є перероджений “московський улус”, і євразійці нібито навіть сумують з приводу “нездійсненої історичної можливості” остаточної організації Євразії навколо Сараю, про нездійсненну “пропозицію” переходу сарайських ханів до православ’я.”

На відміну від французького прислів’я: “Grattez le russe, trouvez le tartare” (Пошкребіть росіянина – і ви знайдете татарина), євразійці сприймали цей факт цілком позитивно. “Так, – кажуть євразійці, – ви знайдете татарина. І це чудово”.

Cучасними спадкоємцями євразійців є члени “Ізборського клубу”, що покликаний ідеологічно підпирати російську еліту і персонально президента Росії – Володимира Путіна. Очолює “Ізборський клуб” відомий сталініст, редактор газети “Завтра” та ідеолог “П’ятої імперії” Олександр Проханов. Основною метою клубу є намагання синтезувати білогвардійську та більшовицьку ідеї і бажання примирити “німецький” романовський і радянський періоди російської історії. Важливим напрямом євразійських інтелектуалів є винайдення формули спільного співіснування різних народів, які проживають на території Російській Федерації. Російська влада намагається створити на місці мертвонародженої спільноти під назвою “радянський народ”, таку ж мертвонароджену спільноту під назвою “российский народ”, до якої б входили всі народи Євразії, незалежно від релігії та походження.

Провідну роль у сучасних євразійців відіграє відомий в Україні Сергій Глазьєв, який є радником президента РФ з питань регіональної економічної інтеграції – фактичний ідеолог Митного союзу. Ось що Сергій Глазьєв пише в одній із своїх програмових статей під назвою: “Настоящее и будущее евразийской интеграции”: “Євразійська економічна інтеграція – це не лише взаємодія, обопільне пристосування, об’єднання національних господарств, але і відновлення, відтворення єдності – тобто це нова цілісність. Основи євразійської ідеології були закладені понад століття тому в роздумах М.С. Трубецкого, котрі в подальшому розроблялися цілою плеядою великих російських мислителів: від Петра Савицького, Миколи Алексєєва і Льва Карсавіна до Льва Гумільова.” http://www.dynacon.ru/content/articles/1299/.

Фактично, сучасна влада Росії намагається замінити почивший більшовицький Радянський Союз на новий Євразійський Союз, який неодмінно буде історичним спадкоємцем монголо-татарської Золотої Орди і СССР, про що мріяли перші євразійці.

В той же час євразійська імперська позиція владних еліт Російської Федерації наштовхується на позицію самих жителів Росії; так, 51 відсоток росіян виступають за вихід Чечні зі складу Росії, повідомляє аналітичний “Левада-центр” за результатами власного дослідження. Ще 13 відсотків ладні змиритися з таким розвитком подій, а 12 відсотків громадян впевнені, що Чечня вже фактично відокремилася від Росії. Утримання регіону військовими засобами припускають лише 10 відсотків росіян.

Просуванню євразійських геополітичних схем заважає безперервно тліюча війна на Північному Кавказі; тільки у 2012 році жертвами збройного конфлікту на всій території Північного Кавказу стали 1225 чоловік. З них 700 громадян були вбиті, ще 525 отримали поранення різного ступеню. Такі висновки можна зробити на основі інформації з відкритих джерел.

Відцентрові процеси відбуваються і в інших регіонах Росії, насамперед на Кубані, в Сибіру, загострюється китайська проблема на Далекому Сході, активізувався національний рух в Башкирії, Татарстані, спостерігається активний наплив емігрантів з Таджикистану, Узбекистану, Киргизстану, які вже надали Москві неповторної євразійської зовнішності.

Тобто можна стверджувати, що свої прорахунки і проблеми російське керівництво хоче вирішити шляхом експансії на пострадянському просторі, в першу чергу за рахунок України і українців, що Росії вдавалося робити понад 300 років. Євразійські геополітичні інтереси в Україні обстоюють проросійська частина Партії регіонів, Комуністична партія України, ПСПУ, громадський рух “Український вибір”, який очолює кум Володимира Путіна Віктор Медведчук.

Всі ці євразійські ідеологеми кардинально суперечать національним інтересам України – прямої спадкоємиці Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, які завжди були частиною європейської цивілізації і активно протистояли Євразії та її імперським геополітичним та економічним інтересам. Чи зможуть консолідуватися і вистояти перед “новим євразійським ігом” сучасні політичні еліти України, українці зможуть побачити найближчим часом.

Published on 31 July 2013