Ростислав Мартинюк

Голодомор і божевілля. Гормональна проблема

Хронічний стрес може викликати генетичні зміни у чоловічих статевих клітинах, тобто спермі.

Хронічний стрес може викликати генетичні зміни у чоловічих статевих клітинах, тобто спермі. Наслідком цього стають порушення функції нервової системи нащадків, зокрема їх реакції на стресові ситуації та підвищення ризику нейропсихіатричних захворювань. Це довели дослідники Школи медицини при Університеті штату Пенсильванія - звіт надрукований у журналі Journal of Neuroscience.

Дані американських вчених можуть пояснити феномен масових психічних захворювань у дітей, батьки яких пережили Голодомори 1932-1933 та 1946-1947 років. Чоловіки й діти, які пережили терор голодом, у дорослому віці через дефектну сперму буквально інфікували нове, друге покоління божевіллям або підвищеною схильністю до нього.

В основі механізму виникнення цих нейропсихіатричних розладів - порушення регуляції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової вісі, яка відповідає за секрецію гормону кортизолу у відповідь на стресову ситуацію, ту ж таки реальність терору голодом.

Відомо, що випадки психіатричних захворювань в українському селі в ХІХ столітті були буквально поодинокими. Звичаєва культура пропонувала багатий інструментарій для корекції психічного стану як чоловіків репродуктивного віку, так і їхніх дітей.

Старші жінки чутливо ставилися до найменших проявів страху чи тривалої збентеженості дітей, самостійно визначаючи їх причину. До прикладу, у селі Голінка Конотопського повіту (колишня Гетьманщина) найлегший переляк дитини - скажімо, через агресію худоби чи навіть кривий погляд незнайомця - відводили нерозбірливим шепотом на вухо, сполученим із приглушеним завиванням.

Хтось це називав "зняттям пристріту", а саму Голінку звали тоді "відьомського селом". Та з іншого боку - це спроба корегувати психологічний стан дитини, намагання її відволікти від негативного враження. Це допомога.

Звісно, це не фахова психіатрична робота, але це принцип доголодоморного українського села - уважно слідкувати за стабільністю поведінки дітей, бережучи їх і від надмірних покарань, і від насмішок, і навіть від сильних чи несподіваних вражень.

Що бачили мільйони дітей у Голодомор? Що пережили батьки, навіть ті, які вижили, але змушені були вдаватися до неймовірних речей аби порятувати родину? Скільки бачило голодну смерть, канібалізм, безум матері, яка втратила немовля, дикі сварки за об'їдки, обшуки навіжених активістів, арешти, побиття батогами за колоски, втечі до Росії та обстріли втікачів?.. Хто і що могли шепотіли їм на вухо? Які звуки треба було видавати, аби стабілізувати психіку у тих пекельних умовах?

Існує враження: 1934 року українське село вже не мучили голодом, все потихеньку прийшло до норми. Але ж ні! Саме в цей час була потрібна масова психологічна допомога, виїзди на українські села груп лікарів-психіатрів чи просто соціальних працівників, які допомагали тим, хто пережив голод. Але такого комуністи не робили.

Кого ж зачали чоловіки, які дітьми бачили соціальну катастрофу такого масштабу, перебуваючи у стресовому стані не день чи два, а кілька років? Американці дають відповідь - вони народили покоління, яке наче й не бачило голодомору, але балансувало на межі божевілля. Навіть за відсутності нових стресових умов.

У тому ж таки селі Голінка, тепер уже Бахмацького району Чернігівської області, до Голодоморів був один чи два випадки психічної хвороби за всю історію. Про таких нещасних говорили із покоління в покоління.

Після Голодоморів 1932-33 і 1946-47 до третини школярів Голінки 1950-их та 1960-тих років мали ту чи іншу ступінь психічних відхилень (депресії, епілепсії, біполярні афективні розлади, різні форми шизофренії, асоціальної поведінки і багато іншого).

Сюди приєднався ще й масовий суїцид на селі, зокрема і в Голінці. Це лихо, звісно ж, додатково стимулювалося алкоголем та економічною відсталістю, усвідомленням рабського статусу у колгоспах - цих потворних АгроГУЛАГах, через які Сталін і модерував терор голодом.

Звідси й випадки побутових убивств (з 1781 по 1917 у Голінці не зафіксовано жодного випадку убивства, а тільки 2012 року - два побутових убивства, всього ж після Другої світової і Голодомору-46 - не менше 20 випадків).

Отже, Голодомор діє. Голодомор - день теперішній. Народилася калічена, вражена безумом нація. Вона погано долає стреси, схильна до депресії, підкорюється брутальній силі, бажає "сильної руки", артикулює шизофренічні, взаємозаперечні ідеї як у політиці, так і на рівні особистого життя.

Але постановка проблеми психічного здоров'я нації "після Голодоморів" не запізна.

Нам треба долати наслідки Голодомору, усвідомивши, що вони є. І Україна буде здоровою.

Почати можна з профільної постгеноцидної медичної програми, яка б фокусувалася саме на групі людей, вражених "синдромом голодоморного безуму". Інші ідеї МОЗ - закриття лікарень та навіть ФАПів, стимуляція виїзду українського села до соціально-несприятливих середовищ (того ж таки русифікованого міста, де виклики депресій та шизофреній розгорнуться з новою силою) явно не на часі.

Published on 17 June 2013