Сергій Багряний, УІС, за матеріалами ЗМІ

Православіє! «Зарніца»! Русскій мір!

Відверто антиукраїнських особистостей в чиновницькому апараті в Україні, як кажуть, хоч греблю гати.

Відверто антиукраїнських особистостей в чиновницькому апараті в Україні, як кажуть, хоч греблю гати. Хай далеко не всі вони займають високі посади. Втім, є серед них такі, чия діяльність є прямою загрозою національній безпеці, особливо, якщо ці люди працюють в так званому гуманітарному секторі.

Табачник, Путін, Бузина

Нещодавно один з таких українофобів посів одну з ключових посад в Міністерстві оборони. Мова про Олексія Селіванова – новопризначеного голову Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони. В різні роки він або був або й досі є головою Київського монархічного центру, очільником комітету «Рух росіян України», Головним отаманом Міжнародної суспільної організації «Вірне козацтво», співробітником двох Синодальних відділів УПЦ МП, головою ради всеукраїнської координаційної ради організацій «российских соотечественников по работе с казачьими организациями», секретарем координаційної ради з питань розвитку козацтва при Кабінеті Міністрів України.

Його можна було побачити не лише на всіх акціях, присвячених розбудові «Русского міра», але часто у складі офіційних делегацій за участі президента Януковича чи прем'єр-міністра Азарова. Олексій Селіванов є одним з близьких друзів Міністра освіти Дмитра Табачника – працював у нього на посаді директора Українського державного центру позашкільної освіти; неодноразово виводив своїх «козаків», при чому і під прапорами Партії регіонів, на підтримку міністра-українофоба під час акцій в рамках АнтиТабачної кампанії. Також контактує з іншим україножером – Олесем Бузиною. Журнал «Український тиждень» свого часу вніс Селіванова до Топ-5 «професійних українофобів».

Свого часу Селіванов організовував охорону патріарха Кирила, ходи козаків на честь «перемоги у Полтавській битві» і православно-патріотичні табори для дітей, де їх приводять до «нормального стану» після того, як їм «загидили мозок пропагандою в школі». Захищає «канонічні» православні церкви від тих же «розкольників» та «історичну правду», виступає проти поступу України до НАТО і ЄС, щоб вона таким чином не стала антиросійською державою. І доводить, що Катерина ІІ зовсім не знищила Запорозьке козацтво – навпаки, вона ощасливила його тим, що подарувала йому Кубань.

Чи варто говорити, що Селіванов є послідовним прихильником «возз’єднання України з Росією» і вважає українців і росіян одним народом? Краще за нього скажуть його ж вислови:

«Будет ли большинство населения разговаривать на украинском, на русском, это уже не так важно. Главное, чтобы в сознании большинства нашего народа все еще незыблемым остается тот факт, что, несмотря на какие-то региональные различия – культурные, языковые, – русские и украинцы – это один народ… Легко понять, в чью дудку дудят «националисты» и «патриоты», выступающие против России и Белоруссии. Такие «националисты» не патриоты. Они наши враги. Враги своего народа и своей земли».

Судячи з його деяких міркувань, він взагалі не розглядає Україну навіть як квазісуверенну державу і вважає, що наша країна має стати частиною єдино неділимої Росії під омофором Путіна – царя «всєх православних»:

«Пока есть Православная Россия, народам остальных православных и славянских государств есть на кого надеяться. На Украине и в Сербии именно Путин – самый рейтинговый политик современности. Народы этих государств имеют, с кем сравнивать. Я пока не знаком с Путиным лично. Но если против него выступают западные голоса, либералы и п… сты – значит, мы за Путина!»

Підтримка міжнародних злочинців

Крім того, Селіванов дозволяє собі абсолютно ненормальні, з точки зору міжнародного права, речі, як то публічна підтримка міжнародних злочинців. Так, свого часу новопризначений «виховник патріотизму по-путінськи» підтримував сербського генерала Радована Караджича, засудженого Гаазьким трибуналом за співучасть у геноциді й організацію масового вбивства боснійських мусульман у Сребрениці в 1995 році. Він характеризував цього злочинця не інакше як «героя сербського народу, який береже православ’я», «оббреханого страдника», а його прихильників – «патріотів, які думають не про європейську інтеграцію, а про свій народ».

По життю цей адепт «Русского міра» є виразником типово «фофуддістського», домостроївського світогляду, неодноразово дозволяв собі некоректні вислови щодо жінок:

«Они, женщины, если бы им дали возможность воплотить в жизнь свои представления о Вселенной, начали принимать на работу того или иного человека в зависимости от знака Зодиака, под которым он родился, или в зависимости от того, будет ли раздражать или раздражать начальницу кандидат. Но что утешает: такой мир бы существовал недолго, через месяц он бы погиб, а вместе с ним и все человечество. … При культурном господстве женщины в любом грандиозном историческом, политическом или религиозном исследовании обязательно бы учитывались биологические фактори. Например, могли бы быть такие докторские – «Роль месячных в свержении большевиками Временного правительства».

«Зарніца»

Зрозуміло, якого роду «патріотизм» буде прищеплювати цей чиновник нашій молоді. Ще працюючи в Міносвіти, він визначив пріоритетним виховання українських школярів шляхом залучення їх до участі в «Зарниці».

В грудні 2012 року він, зокрема, звернувся з листом до міністра освіти і науки, молоді та спорту Дмитра Табачника з пропозицією «в пріоритетному режимі проводити ігри «Зірниця» та «Патріот» як політично незаангажовані».

Військово-патріотичне виховання – основа появи здорового покоління молоді, що любить Україну і готове заради неї працювати, розбудовувати, а якщо знадобиться – то й воювати. Зрозуміло, що з появою різного роду селіванових в нашій державі скоріше може виникнути ще одне покоління манкуртів, чого, схоже, новоспечений «виховник від Міноборони» і добивається…

Published on 13 June 2013