Олекса Олич

Кримський спалах сталінізму

17 травня у Сімферополі зі скандалом пройшла прем’єра фільму «Хайтарма», який вперше показав трагічну історію масової депортації кримських татар 1944 року.

17 травня у Сімферополі зі скандалом пройшла прем’єра фільму «Хайтарма», який вперше показав трагічну історію масової депортації кримських татар 1944 року. За дві години до показу фільму дев’ятьом ветеранам війни, товаришам по службі героя фільму, льотчика Аметхана Султана, у Генеральному консульстві Російської Федерації в Криму наполегливо «радили» не відвідувати показ фільму. Їм, зокрема, пояснювали, що офіційно визнаний факт наказу Сталіна про депортацію кримських татар суперечить історичній правді. Адміністрація сімферопольського кінотеатру в останній момент взагалі хотіла скасувати прем’єру – чи то зі солідарності з позицією представника Кремля, чи то з якихось власних міркувань. Наразі фільм «Хайтарма»там показують. А київські дистриб’ютори відмовилися від стрічки на підставі «відсутності комерційного зиску від прокату подібного кіно».

Режисер фільму Ахтем Саітаблаєв тоді так висловив свою думку: «Я неприємно здивований тим, що цим людям казали про наш фільм як про політично заангажоване кіно, і рекомендували на нього не ходити. В результаті шестеро з запрошених ветеранів так і не прийшли, а от троє були і, як я знаю, не пошкодували».

«Хайтарма» – це назва національного танцю, що символізує повернення. Фільм розповідає про те, як в період з 18 по 20 травня 1944 року всіх кримських татар (як зрадників та прибічників фашистів) було вигнано з їхніх осель і вивезено до Казахстану, Узбекистану та на Урал. Загалом депортували майже 250 тисяч людей, 46% вмерло від голоду та хвороб (це вчетверо перевищує кількість вбитих татар за всю війну). 30 тисяч татар – вояків Червоної армії – теж було депортовано після закінчення війни.

Генеральний консул Росії у Сімферополі Володимир Андрєєв пояснив телеканалу АТР свою позицію тим, що фільм «спотворює історію Великої Вітчизняної війни», і порадив кримським татарам не замовчувати «тематику зрадництва». Принагідно поділившись особистими смаками в кіномистецтві: «Якщо б це був багатосерійний фільм, де з 20 серій 17 були б про подвиг радянського народу, радянських солдатів, легендарних льотчиків в роки Великої Вітчизняної війни, 2 серії були б про питання співпраці з фашистськими окупантами осіб кримськотатарської національності, і завершальна, можливо, серія про депортацію, трагедію і державний злочин радянського керівництва, я б пішов на цей фільм, я б продивився всі 20 серій».

Ведуча телеканалу АТР Лілія Буджурова зауважила, що це інтерв'ю може викликати образу у кримських татар, і нагадала Андрєєву, що він є дипломатом. У відповідь той у звичній для кремлівській дипломатів нахабній манері заявив: «Я щось нове зараз сказав? Мені не потрібні ваші поради! Все, що я сьогодні сказав, – це абсолютно офіційно. Ось запишіть і прокручуйте будь-якому кримському татарину. Моє слово і слово Росії повинно звучати, має бути відоме, зокрема й моє інтерв'ю, для того, щоб правда про Велику Вітчизняну війну звучала... Це саме тематика зради».

Голова фракції «Курултай-Рух» кримського парламенту, перший заступник голови меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров на пленарному засіданні парламенту заявив: «Я думаю, зробить честь російському керівництву негайне відкликання так званого дипломата, а честю для нашої держави буде негайне повідомлення пану Андрєєву про його небажане перебування на території Української держави». І від імені кримських татар висловив вимогу до прокуратури та СБУ дати правову оцінку висловлюванням Андрєєва.

Як не дивно, в результаті до Міністерства закордонних справ України таки було викликано старшого радника Посольства РФ Віктора Ліхачова. До нього було доведено «занепокоєння» української сторони у зв’язку з некоректними висловлюваннями Андрєєва стосовно представників кримськотатарського народу України. І висловлено сподівання, що «МЗС РФ та російська влада дадуть належну оцінку висловлюванням Андрєєва, як у частині артикуляції офіційної позиції Росії, так і корегування предмету його професійної діяльності».

Потрапивши у незручне становище, не зважаючи на загальновідому теперішню любов Кремля до Сталіна та його політики, МЗС Росії довелося відповідати не у звичному нахабному тоні, а делікатніше. Мовляв, російська сторона «розуміє реакцію на деякі, скажемо прямо, некоректні формулювання, використані російським представником без належного урахування чутливого питання, що вимагає в будь-якій ситуації виключно зваженого підходу».

В свою чергу, це обурило самого дипломата Андрєєва. Як це, його не підтримали у пропагуванні одного з аспектів сталінської національної політики, коли сам Путін кохається в спадщині «вождя народів»?! Він гнівно буркнув журналістам: «Я залишаюся при своїй думці, і при кожному слові своєї думки. А заяву МЗС розцінюю як безпорадне, дурне і безпринципне позорище МЗС Росії. Вони виправдовуються за те, що я не говорив і, навпаки, не підтримують мене в тих позиціях, від яких відступати ніяк не можна. І взагалі за такі заяви треба карати всіх, хто їх пише, і хто дозволяє їх публікувати». На запитання, чи не є його позиція загрозою для подальшої дипломатичної кар'єри, Андрєєв з пафосом відповів: «Природно, я ставлю себе в положення, в якому продовжувати мою роботу тут не є можливим. Я йду». Забуваючи, що не личить царському посланцю царський пафос – так і по шапці можна отримати…

Як там далі складеться кар’єра кремлівського дипломата поки що невідомо. Адже всі його попередні «дипломатичні заяви» закінчувалися нічим, тобто, відсутністю «оргвисновків» рідного, російського МЗС.

В січні 2011 року Андрєєв стверджував, що Переяславська рада закріпила навіки волю народів України і Росії до єдності. Ще недавно цій волі народу України «чинилися штучні політичні перешкоди», натомість зараз є можливість для «повного взаєморозуміння народів наших держав» – для ефективної «співпраці» та реалізації «амбітних спільних проектів».

В жовтні цього ж року Андрєєв вимагав вибачень від головного редактора газети Верховної Ради Криму («Кримські вісті») за зміст статті Закіра Закірова «Друге пришестя», у котрій тодішнього прем'єр-міністра Путіна порівнювалося з Леонідом Брежнєвим і згадувалося про те, що «європейська преса назвала його плани спробою відтворити Російську імперію на «кістках СРСР»». Тоді Андрєєв відверто хамив на адресу українських журналістів та ЗМІ: «Це навіть не стаття, а якась компіляція домислів, дурниць. Дурниця, в тому числі і ця, в сучасних умовах має право на публікацію, і це право «єрундові» журналісти реалізують скрізь. І з надлишком – в «жовтій пресі»».

А в грудні він вже заявляв про «неприродну і спотворену» мовну ситуацію в Криму, «незважаючи на те, що до влади прийшли інші люди». І обурювався, що «територія, де, напевно, 99% населення говорить, думає, мріє російською мовою», в щоденному використанні цієї мови має «певні обмеження».

Але й це ще не вершина інтелектуальних потуг кремлівського дипломата. Ймовірно, він вирішив про всяк випадок придбати собі статус фахівця з питань безпеки життєдіяльності. Оскільки заявляв, що ситуація з російською мовою у Криму «якась неприродна, ненормальна», а українська мова загрожує життю людей (!), оскільки в аптеках не продають ліки з інструкцією російською мовою. Тоді МЗС України передало Андрєєву підручник української мови для російськомовних людей і російсько-український розмовник. Генеральний консул відповів, що дії МЗС його розсмішили і назвав їх клоунадою.

А тим часом 25 травня в Сімферополі відбулося спільне засідання Думи Російської громади Криму і Політради Кримської республіканської організації партії «Русскоє Єдінство». З ініціативи голови Російської громади Криму Сергія Цекова і голови партії «Русскоє єдінство» Сергія Аксьонова учасники засідання одноголосно підтримали присвоєння звання «Почесний член Російської громади Криму» Володимиру Андрєєву. Дійсно, гідний член такої громади…

Published on 27 May 2013