Юлій Хвещук

Про різні війни, різні дати та Лесю Українку

Черговий раз Україною прокотилося відзначення незрозумілого радянського свята – Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Черговий раз Україною прокотилося відзначення незрозумілого радянського свята – Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Незрозумілого, адже Друга Світова війна тривала з 1 вересня 1939 р. (напад Німеччини на Польщу) до 2 вересня 1945 р. (капітуляція Японії). А так звана «Велика Вітчизняна» тривала з 22 червня 1941 р. по 9 травня 1945 р. Причиною, що змусила радянське керівництво створити власну історіографію, став той факт, що Сталін зумів час Другої світової побувати в статусі і союзника, і противника Німеччини, при чому обидва рази вдало. В результаті співпраці з Гітлером протягом 1939-1940 рр. СРСР захопив Західну Україну, Буковину, Західну Білорусію, Бессарабію, Естонію, Латвію, Литву, частину Фінляндії. Окуповані території за прощею і населенням приблизно дорівнювали такій країні як Італія. На окупованих територіях проводить масові репресії. А згодом, вже як союзник США та Великобританії – встановив контроль над країнами Східної Європи.

Мало того, згідно радянської концепції, яку зараз активно пропагує Путін і різношерсті табачники, саме СРСР переміг Німеччину. Скромно забуваючи про єдину країну, яка брала участь у Другій Світовій війні від початку і до кінця – Британську імперію. В 1939 році Британія була найбільшою з усіх держав в історії людства, займала чверть земної суші, з населенням 480 мільйонів чоловік (чверті всього населення Землі). Її економічна і військова потужність значно перевершувала сили Третього Рейху. Забуваючи, як рятуючи СРСР від неминучого розгрому в 1941 році, США включили його у програму «ленд-лізу» – передачі озброєнь, матеріалів і припасів воюючою боці «в борг», за якою вони вже поставляли озброєння до Британії. Забуваючи, що загалом за ленд-лізом Москва отримала товарів на 11 мільярдів доларів (140 мільярдів в сучасних цінах), близько 17 з половиною мільйонів тонн різних вантажів. Це було озброєння, танки, літаки, боєприпаси, паровози, автомобілі, обладнання, продукти харчування, кольорові і чорні метали, одяг і так далі. Було поставлено близько третини всіх вибухових речовин, використаних в СРСР у війні, близько 40% міді і більше 50 % алюмінію, кобальту, олова, вовни, залізничних рейок і т.д. Особливо хочеться відзначити 330 тисяч літрів спирту. До речі, борг за ленд-ліз СРСР виплатив всього на 7%.

Так що, не отримавши вчасно матеріальної підтримки від США, а військової – від Британії (яка відтягувала на себе значні німецькі морські та повітряні сили в Атлантиці, сухопутні – в Середземномор’ї, Північній Африці), СРСР неминуче капітулював би перед Гітлером ще в 1941 році. А ось після цього війну все одно виграли б союзники – людські та матеріальні ресурси Британської Імперії і Сполучених Штатів все одно з часом перемололи б і Німеччину, і Японію, не кажучи вже про пародійну Італійську імперію з усіма ще дрібнішими сателітами.

Але як би там не було, 8 травня 1945 року о 23:43. за київським часом (за московським – на годину пізніше, вже 9 травня), був підписаний акт про капітуляцію Німеччини. Генеральна Асамблея ООН у резолюції від 22 листопада 2004 року проголосила обидві дати – і 8, і 9 травня – Днями пам'яті та примирення задля пошани всіх жертв Другої світової війни. 9 травня, крім цього, ще й День Європи. Але ці свята, нажаль, в Україні все ніяк не приживуться.

Ми за московським часом продовжуємо святкувати перемогу Колими над Аушвіцом. При тому, що обоє «визволителів» гнали українців і туди, і туди. Ось тільки за кількістю жертв терору Москва однозначно обігнала Берлін. І змагаються поміж себе різнокольорові політики, владні та опозиційні у тому, хто краще привітає ветеранів, по фотографується на тлі обвішаних орденами-медалями дядечко та тітоньок, які часто-густо за віком ніяк не могли встигнути на ту «Велику Вітчизняну» навіть дітьми. Зате встигають щороку дочіпляти собі зірочки на погонах та чергові нагороди, наслідуючи визначного полководця Брежнєва і перетворюючись на розцяцьковані новорічні ялинки.

Справжніх ветеранів війни, тих, хто був безпосередньо в окопах, залишилося дуже мало. А в колонах, перед камерами, окрім «ряжених орденоносців», гордо крокують «прирівняні» до учасників війни, але самі в боях участь не брали – кухарі, писарі, медсестри, невідомі нікому «партизани» з «підпільниками». Особливо полюбляють покрасуватися «ветерани» НКВС – бійці «заградотрядів», СМЕРШу, і навіть ті, хто вже багато років після травня 45-ого боровся з націоналістичним підпіллям (українським, білоруським, литовським, латвійським, естонським). Адже за законом ті, хто «воювали» до 1954 року, також є ветеранами. Чомусь парламентська опозиція все ніяк не навіть спробує відкоригувати в законодавстві той 1954 рік на 1945-ий.

Ще кілька слів. Про Міжнародний жіночий день, який святкується 8 березня, знають всі. А про те, що 8 травня в Норвегії відзначається ще й Ніч жінок, які відіграли значну роль в історії, мало кому відомо. Вона придумана в 2006 році феміністками з норвезького міста Берген. Вони кажуть: «Всюди пам'ятники чоловікам, чоловіки домінують в міському просторі, але ж кількість жінок, які заслуговують поваги, нітрохи не менше!». І поширюють листівки із зображенням жінок - політиків, вчених, письменниць, співачок, художниць. На фотографіях Марія Кюрі, Агата Крісті, Йоко Оно. Не обійшлося і без «феміністичних ідолів» – Рози Люксембург, Олександри Коллонтай. Звичайно, окремий «російський реверанс» – Валентина Терешкова, Анна Ахматова (в Скандинавії вона таки Ахматова, а не єнакіївська Ахметова). Але можна побачити і нашу видатну співвітчизницю, Лесю Українку. Отож, знають і пам’ятають про неї навіть у Норвегії. А в Україні, нажаль, все ніяк не вивітриться зі свідомості сморід радянщини, який особливо гостро чується травневими днями.

Published on 13 May 2013