Юлій Хвещук

Регіоналівські будні

Останніми роками запорукою спокійного та заможного життя є «правильна» партійність, а гарантією наближеність, чи (ще краще) – причетність до «правильної» сім’ї.

Останніми роками запорукою спокійного та заможного життя є «правильна» партійність, а гарантією наближеність, чи (ще краще) – причетність до «правильної» сім’ї. Яскравий приклад цього нещодавно оприлюднило видання Корреспондент.biz. Як повідомили у департаменті зі зв'язків із громадськістю ПрАТ Мако Холдинг, за підсумками 2012-го року син президента, Олександр Янукович, задекларував 5792322 мільйонів гривень доходів,. Олександр Вікторович сплатив до Державного бюджету 299713 мільйонів гривень як податок з доходів фізичних осіб. Податки, додатково сплачені підприємствами Групи МАКО за аналогічний період – окреме питання. Фінансові результати роботи підприємств групи МАКО за 2012 рік будуть опубліковані після закінчення аудиту фінансової звітності. Відповідно до умов раніше укладеного договору, послуги з підготовки річної декларації про майновий стан і доходи Олександра Януковича за 2012 рік надала аудиторська компанія ТОВ PricewaterhouseCoopers. Раніше Корреспондент.biz вже повідомляв про те, що швейцарська щоденна газета Le Matin Dimanche вийшла зі статтею, у якій розповідається про сина президента України, Олександра Януковича, який став «вугільним королем у Женеві».

Кому з «правильними» батьками і «правильною» партійністю живеться добре, а кому – ще й «весело». У Верховній Раді спалахнув черговий скандал. В її кулуарах кружляють декілька журналів, м’яко кажучи, вільного змісту, з відвертими знімками моделі, в якій частина народних депутатів впізнали свою колегу - заступницю голови Комітету з питань євроінтеграції Ірину Бережну (представницю тієї ж Партії регіонів, звісно).

Думки парламентаріїв розділилися: одні впевнені, що на пікантних світлинах регіоналка, інші ж рішуче відмовляються у це повірити, і замість Бережної бачать там відверту провокацію із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій. Третя версія належить самій Ірині Бережній: на світлинах, звісно ж, не вона, весь інцидент – спроба її дискредитації, для чого використано зображення схожої на неї еротичної моделі і співачки Даші Астафьєвої з гурту «Нікіта». Справді, веселе та дивовижне життя депутаток – регіоналок: як не сніжки, то еротичні скандали…

Натомість, екс-регіонал Валерій Коновалюк вирішив нагадати про себе на своїй сторінці у Facebook у ролі такого собі особистого опонента Януковича. Якщо хтось забув: він був народним депутатом протягом трьох скликань, починаючи з 1998 року, в 1999 році вступив у Партію регіонів, у 2005 році очолив партію «Трудова Україна», яка у 2007 році об’єдналася з Партією регіонів. Тривалий час був членом президії політради Партії регіонів. У червні 2010 року Янукович призначив Коновалюка своїм позаштатним радником. З часом щось там у регіональних вершках не склеїлося, горщики побилися… І коли в 2012 році Коновалюк намагався балотуватися по Волноваському одномандатному окрузі №60 на Донеччині (де вже був визначений від ПР кандидат – Олександр Риженков), Донецька ж обласна організація ПР виключила його з партії. Застережень від Януковича не прозвучало. Нарешті, президент, мабуть, пригадав, що нечемний Коновалюк ще й до тепер числиться його радником – і виправив недогляд. Після чого той і розбалакався в Інтернеті. Спочатку – емоційно, радісно: «Ось і все! Я вже не радник президента України... І нічого мене вже рік не пов'язує з Партією регіонів... Мені нема чого більше радити Віктору Януковичу...». Пізніше – ображено: «Всі мої численні звернення та документи про ситуацію в країні, про провальну і неефективну економічну політику, про відсутність реальних реформ, про масштаби корупції та зловживань, про низький рівень виконавчої влади та дисципліни і багато-багато... Те, що відбувається сьогодні (і про це я неодноразово попереджав), – це прямий шлях до кризи і банкрутства країни, це повна відмова від обіцянок і зобов'язань, даних три роки тому, і зрада тих, хто багато років надавав підтримку і вірив у розвиток і процвітання України!!!». Ну хоч в позапарламентську опозицію чоловіка приймай. Або, принаймні, кудись до структур Віктора Медведчука (пам’ятаючи, як Коновалюк самовіддано воював з власною країною, доводячи, що саме українською зброєю грузинська армія в 2008 році чинила «геноцид» проти осетинів, який було зупинено лише «миротворчим» вторгненням на грузинську територію російських «героїв-рятівників». Мабуть, вдвох з Медведчуком вони знайшли б собі чергові спільні теми, так милі серцю товариша Путіна.

А ще вирізнилася 16 квітня Одеська міська рада, яка на своєму засідання вирішила заборонити використання в місті символіки ОУН-УПА.

Ще раніше міськрада затвердила рішення «Про заходи щодо недопущення проявів нацизму, фашизму і радикального націоналізму в місті Одесі», яким забороняється пропаганда війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини і здоров'я населення. Проте, в місті «продовжують мати місце факти нехтування зазначеними правовими нормами з боку радикально налаштованих і профашистських елементів», говориться в документі.

«Так, 26 березня 2013 року в Одесі напередодні футбольного матчу Україна – Молдова група фашиствуючих молодиків пройшла маршем вулицями міста з гаслами: «Комуняку на гіляку!», «Москалів на ножі!» і образливими речівками на адресу Президента і жителів Донбаського регіону. При цьому вони висаджували в повітря петарди і провокували перехожих».

А тому: «Заборонити в м. Одесі використання фашистської символіки, плакатів і прапорів німецько-фашистських формувань, зокрема дивізії СС «Галичина», батальйону «Нахтігаль» і ОУН-УПА як таких, що ображають людську гідність і принижують ветеранів Великої Вітчизняної війни».

Думка про те, що використання комуно-радянської символіки ображає всіх українців, родини яких потерпіли від червоного терору, Голодомору – одеським депутатам, звісно, в голову не навідувалася. Але ж, принаймні, спробувати нарешті відмовитися від спорохнявілого комуністичного штампу «німецько-фашистські» спробувати могли… А то ж Муссоліні був би дуже здивований, що італійський фашизм, виявляється, процвітав в Німеччині, а Гітлер був би ображений, що його націонал-соціалізм навіть такі поважні, інтелектуальні політичні діячі, як одеські депутати, все ще продовжують підмінювати порівняно ліберальним фашизмом. Але, можливо, то такий одеський гумор з регіоналівським присмаком – тому й зовсім не смачний.

Published on 22 April 2013