Сергій Багряний

Народ – з опозицією. А опозиція?..

В неділю на мітинг опозиції «Вставай, Україно!» прийшло понад 10 тисяч осіб. Ще з 13-ї години групки людей з партійною символікою почали гуртуватися біля станцій метро «Університет», «Площа Льва Толстого» та «Театральна».

В неділю на мітинг опозиції «Вставай, Україно!» прийшло понад 10 тисяч осіб. Ще з 13-ї години групки людей з партійною символікою почали гуртуватися біля станцій метро «Університет», «Площа Льва Толстого» та «Театральна». Багато було приїжджих з інших областей, які – хто централізовано – автобусами, а хто власним ходом – прибули в Київ підтримати акцію.

Незадовго до її початку прихильники депутата-регіонала, відомого українофоба з Одеси Ігоря Маркова влаштували провокаційний перфоманс ніби то на підтримку жінок-регіоналок, яких було закидано сніжками під час акції 2 квітня. Провокацію вдалося упередити силами активістів УДАРу, хоча марківці намагалися чинити опір і навіть зчинили бійку, після чого були затримані працівниками МВС. На додачу провокатори отримали й свою порцію талого снігу по спинах і по голові від обурених такою зухвалістю киян.

О другій годині дня колони маніфестантів зійшлися в Парку, де на трибуні вже зібралися лідери опозиції та десятки депутатів різних рівнів.

Щодо самого мітингу, то його можна було б охарактеризувати «бенефісом Яценюка», при чому – не дуже вдалим. На заклики Арсенія Петровича «Банду – геть!» та «Юлі – волю!» народ реагував вкрай мляво. Натомість реальні овації отримали інші лідери опозиції – Віталій Кличко та Олег Тягнибок. Схвально зустріли кияни і виступ свободівця Андрія Іллєнка.

Також народ оживився, коли Яценюк оголосив, що Юрій Луценко, напередодні помилуваний Януковичем, вже вийшов на волю і готовий поспілкуватися з людьми через телефонний зв'язок. Присутнім вдалося почути екс-міністра через гучномовець. Голос Луценка звучав досить бадьоро. Екс-міністр наголосив, що незабаром приєднається до акцій «Вставай, Україно!» особисто і побажав стійкості і політикам, і простим громадянам, зазначивши, що владі народ не зламати, як їй, владі, не вдалося зламати і його.

«Це початок кінця режиму Януковича!», – заявив Юрій Віталійович.

Щодо решти виступів, то вони в основному стосувалися необхідності провести в Києві вибори міського голови і Київради, відправити у відставку голову КМДА Олександра Попова, скасувати інституції призначених президентом керівників місцевих адміністрацій та повернути реальне самоврядування.

Багато місця в риториці виступаючих було приділено можливому референдуму щодо розпуску та реформування Верховної Ради. Народні депутати від опозиції заявили, що вони не дозволять цьому референдуму відбутися, що будуть надалі всіма способами протистояти намірам Партії регіонів здійснити черговий переворот в Раді і не допустять визнання легітимним голосування 3 квітня, коли так звана парламентська більшість провела своє «засідання за закритими дверима» на Банковій.

Мітинг протривав півтори години, замість анонсованих трьох, що можна було б пояснити дуже прохолодною погодою в столиці та вихідним днем. Що неприємно вразило, так це те, що опозиція виглядала дуже дистанційовано від народу, який прийшов на акцію. На трибуні за винятком десятка прапороносців були лише депутати та наближені до них особи. Виступали з промовами відповідно також виключно посадові особи. До слова не було допущено ані громадських діячів, ані пересічних громадян.

Тому якщо опозиція і надалі розраховує на підтримку людей і сподівається збирати куди більш масові акції, вона повинна докорінно переглянути свій підхід у спілкуванні з людьми та долучати їх не лише до масової, але й до організаційної частини подібних заходів. Бо коли громадськість не відчуває реальної підтримки з боку політиків, то вона організовується сама і не дуже бажає залучати депутатів і партії з їх прапорами до своїх акцій. Приклад «Мовного Майдану» під Українським домом в липні 2012 року це яскраво довів.

Published on 8 April 2013