Лукас Де Вос

Кіпр: Не буде наступу росіян

Під таким «виклично погрозливим» заголовком з’явився у фламандському журналі «Кнак» критичний коментар з приводу небаченої фінансової кризи на Кіпрі й жорстких методів рятування заощаджень кіпріотів з боку держав т.зв. Єврогрупи

Під таким «виклично погрозливим» заголовком з’явився у фламандському журналі «Кнак» критичний коментар з приводу небаченої фінансової кризи на Кіпрі й жорстких методів рятування заощаджень кіпріотів з боку держав т.зв. Єврогрупи. Подаємо коментар бельгійського журналіста Лукаса Де Воса в українському перекладі, бо він вартий уваги з огляду на його актуальність і геополітичну глибину.

Зловтіха дослівно стікала з мурів у Москві, коли фінансова криза Кіпру понизила курси на біржах та євро. «Хто ж тепер демократичний, чия валюта тепер стабільна, яка економіка користується довірою?» І таке зігране (штучне) обурення було наповнене риторикою періоду Холодної війни. Замовчуваним, але зовсім вірогідним, було твердження, що лінеарний 10% податок на всі грошові заощадження був ледь не прихованою змовою Німеччини проти депозитів росіян на острові.

А вони чималі. Майже половина з 68 млрд. євро, які запарковані на рахунках кіпріотських банків, є російського походження. В кінці минулого року ця сума становила 31 млрд., за підрахунками рейтингової компанії «Мудіc», яка понизила рейтинг кредитної довіри Кіпру. Коли голова Єврогрупи Єрун Дейсельблум дуже нефортунно висловився на адресу Нікосії, президент Путін дуже швидко став у позу невинного: «Несправедливо, некваліфіковано, небезпечно!». Прем’єр Медведєв порівняв Європейську унію з пресловутим слоном у магазині порцелянових виробів, і заговорив про “незаконну конфіскацію». Навіть діловий журнал «Економіст» назвав вислів Дейсельблума «незграбним пограбуванням банку».

Річ не в тому, що росіяни наступатимуть і втрутяться. Вони вже є на місці. І то понад 20 років. Приблизно 40000 росіян (більшість із них греко-православного, понтійського походження) проживають у портових містах Ларнака та передусім Лімасоль. Фламандський професор Поль Де Грове називає російські депозити прямо «мафіозними грішми». Вони зібрані в Росії і таким способом вони були запущені «вибіленими» знову в обіг. Кіпр голосно заперечує проти цього. Але те, що росіяни в Кіпрі мають масштабні інвестиції (мова йде про 12 млрд. вкладів у нерухомості), стоїть поза сумнівом. Вони можуть собі дещо дозволити, що криза ще може певний час розгниватися.

Чому? З політичних причин, і також із чисто бізнесових, стратегічних та дипломатичних мотивів. З політичного погляду Москва покаже Європі, «де раки зимують». Вона першою була готова у 2011 році Кіпрові (тоді ще під владою комуністичного президента Крістофіаса) надати позику у 2,5 млрд. під прийнятними умовами. Нинішній міністр фінансів Сарріс повернувся після двох днів «глухонімих» переговорів у Москві з порожнім гаманцем. Сарріс хотів поширити позикову суму до 5 млрд., продовжити термін позики на 5 років і знизити ставку. Хто в покер грає, тому краще якнайдовше чекати на свій хід, – так думає Москва. Була мова про пакет заходів: думали залучати енергогігант «Газпром» як останній варіант рятувального плану; шукали грошей на підтримку плану «Б», який у вихідні було схвалено і передбачав: поділ кризових банків на один «добрий» банк, та другий – з «гнилими» вкладами; посилити контроль за капіталом і рухом фінансів після відкриття банків для клієнтів; перетворення Центрального банку з додатковими повноваженнями на фінансово-операційний банк; а також створення Інвестиційно-солідарного фонду з поборами від заощаджень, які перевищують суму в 100000 євро. Це переважно російські гроші.

Тривалий час Кіпр славився як податковий рай, де нараховували заледве 10% податок з підприємницької діяльності (цю ставку Єврогрупа змушує підтягнути до 12,5%) і більше ніж 5% ставки на грошові заощадження.

Залишається відкритим питання, чи ці заходи стосуються саме «цих росіян», т.зв. понтійських. Вони також знаходяться між молотом (Європа) та ковадлом (Москва), багато з них мають подвійне громадянство. «Вони не можуть повернутися, бо більшість із них завдячують свої привілеї господарям у Кремлі», – заявляє Бернард Мусик, експерт від «Фредерік-інстітют оф текнолоджі» в Нікосії. Вони залишаються потрібними для власної фінустанови «Рашан Коммершл Бенк», яка працює як «перевалочна платформа» для інших трансакцій. Частина з них просто втекли перед корупцією в Росії і розклали свої багатства по різних «кошиках» (для цього Мальта, Ніцца і Монако також стали привабливими місцями). Вони функціонують як авангард для нарощування та поширення російських впливів.

А вони йдуть від геополітичних спонук аж до прямого економічного шантажу: контрабандна торгівля зброєю до Близького Сходу, зокрема до Іраку та Сирії; контроль над наркошляхами з Афганістану; і «потрібна російська колонія в ЄС», й з тієї причини Москва завжди поборювала турецьку окупацію північного Кіпру, в тому числі й на Раді безпеки ООН. В усьому цьому Газпром стоїть на вістрі експансіоністської політики. Цей концерн згадується у зв’язку з видобутком газових родовищ на дні моря, де тепер уже проводяться пробні буріння в регіоні «Афродіти», спільно з ізраїльтянами, але тут можна чинити спротив Туреччині, тому що вона несправедливо домагається для себе права на велику частину територіальних вод біля ніколи не визнаного Північного Кіпру. «Газпром» був би спроможним також рекапіталізувати збанкрутілі банки.

Подейкують, що там знаходяться агентурні осередки, в чому ніхто не сумнівається. Але щоб Росія могла отримати право на базування свого флоту на острові, то це мало ймовірно. Цьому протистоїть Туреччина, союзник по НАТО, вона здатна стримати російську армаду в Чорному морі. Через острів проходить усім відома контрабанда зброєю, яка є колючкою в очах ЄС. До того ж, там існують британські військові бази, Декелія (неподалік від окупованої Фамагусти) і Акротірі, близько до Лімасоля, що є спадком колонізаторської політики аж до 1960 року. Вони не хочуть мати цікавих спостерігачів з-за чужого рогу. Навіть якщо це робитиметься від імені численних англійських пенсіонерів, які свої старі літа проводять на острові, і, можливо, що їхні пенсії після націоналізації фондів опинилися під загрозою.

Єврогрупа наклала на кіпріотів немилосердно жорсткий курс фінансового оздоровлення. Соціального кровопролиття не можна виключати. Комуністична партія АКЕЛ ховається в окопи і мобілізує ряди. Яке б рішення на довгостроковий термін не буде придумане (бо це всього лише тимчасовий курс лікування), включно з Європейським фондом порятунку, як це пропонує дехто з євродепутатів, Кіпр балансуватиме по тонкій линві між єврозоною і Росією. І кому тоді піде на користь такий тривалий поділ острова?

Published on 8 April 2013