Анатолій ВІТІВ

«Заможні олігархи – бідні українці»: суть політики Партії регіонів

Три роки правління Януковича та Партії регіонів стали для України добою українофобії державного масштабу, економічної стагнації, соціальної несправедливості, розгулу корупції, узурпацією влади та наступом на права і свободи громадян.

Три роки правління Януковича та Партії регіонів стали для України добою українофобії державного масштабу, економічної стагнації, соціальної несправедливості, розгулу корупції, узурпацією влади та наступом на права і свободи громадян. Діючий режим засвідчив свою тотальну управлінську некомпетентність та антиукраїнську сутність.

Україна – для Януковича

На президентські вибори 2010 року Янукович йшов із програмою «Україна для людей». Після трьох років правління донецького режиму стало цілком зрозуміло, яких саме людей мав на увазі теперішній президент.

Віктор Янукович із початку свого президентства активно зайнявся процесами бурхливого покращення власного життя і досяг у цьому вражаючих успіхів. Гасло «Україна для людей» набуло свого справжнього значення: «Україна для Януковича та його людей». За три роки правління Партії регіонів помістя Януковича Межигір’я перетворилося в окрему країну, якій не відома криза. «Палац на воді» за 75 мільйонів гривень, люстри з кришталю та позолоти за 97 тисяч доларів, персональне поле для гольфу, приватні вертолітні майданчики, гаражний комплекс на 70 автівок, кінний клуб та яхт-клуб, комплекс унікальних теплиць на 20 кліматичних зон, – ось основні «досягнення», які демонструють сутність політики діючого «гаранта».

В той час, як прості українці змушені боротися за виживання в період правління «професіоналів-регіоналів», верхівка країни живе у нечуваній розкоші! Для більшості громадян великою проблемою сьогодні є придбання навіть звичайної однокімнатної квартири. Проте для Януковича абсолютно не проблематично спорудити для себе чотириповерховий палац, зроблений із дерев’яного брусу.

За інформацією журналістів «Української правди», в будинку, де мешкає гарант, є так званий «лицарський зал» Януковича – «величезне приміщення в лицарському стилі з фігурами в обмундируванні у повний зріст», повноцінний приватний кінотеатр, величезна зала площею понад 200 квадратних метрів, яка займає два поверхи, та персональна каплиця з іконостасом із чистого золота. На підлозі – неймовірний паркет складної роботи, величний камін, основу якого становить мармур, а решта – складна фігурна різьба по дереву. Всередині будинку Януковича домінує деревина від німецької кампанії компанії класу люкс «Брюнольд», зокрема – ліванський кедр.

Всі ці багатства Януковича захищає від українського народу окрема батарея протиповітряної оборони та високий паркан. Тепер зрозуміло, для чого Віктор Янукович йшов у президенти.

Крах економіки та наступ на соціальні права

Українці за три сповна відчули, що таке – правління Партії регіонів. Нині економіка країни перебуває на межі колапсу. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава» зазнала повного фіаско і плавно перетворилась у програму «заможні олігархи і бідні українці». В державі побудована кланово-олігархічна модель, а зараз відбувається встановлення влади одного олігокорпоративного угруповання – «Сім’ї» Януковича.

Стрижневим напрямком перетворень в економіці, ініційованих урядом Азарова-Арбузова, стало покращення життя для олігархів і «Сім’ї» та повна консервація економіки. Замість задекларованої інноваційно-інвестиційної моделі розвитку ми отримали спроби штучного забезпечення збуту продукції підприємств, які належать олігархічним групам. Про 50 мільярдів доларів інвестицій за рік тепер ніхто не згадує, хоча саме це писалося в міфічній програмі «Україна для людей». Між іншим, індекс інвестиційної привабливості України у 2012 році був найгіршим за останні чотири роки.

За рівнем боротьби з корупцією в період правління Партії регіонів наша держава посідає 144-е місце поряд із Конго та Папуа – Нова Гвінея. За легкістю ведення бізнесу стараннями уряду Азарова Україна опинилася на рівні з Лесото, Еквадором та Філіппінами. У рейтингу економічних свобод Янукович забезпечив Україні 163-е місце із 179-и держав світу.

Сьогодні Україна, завдячуючи керівництву Партії регіонів, опинилася на межі банкрутства. Так, золотовалютні резерви скоротилися на 35,9% – з 38,2 млрд. доларів станом на вересень 2011 року до 24,5 млрд. доларів станом на грудень 2012 року. За три роки правління режиму Януковича державний борг зріс на 63% – з 316,9 млрд. гривень до 516,4 млрд. гривень.

Якщо у 2009 році у бюджет України було закладено дефіцит у розмірі 19,9 млрд. гривень, то вже у 2012 році – 38,8 млрд. гривень, а у 2013 – 50,4 млрд. гривень. У той же час витрати на ДУСю (Державне управління справами, до структури якого належать і витрати на утримання президента) зросли у 2013 році, порівняно з 2009 роком, на 69% – із 679 млн. до 1 млрд. 146 млн. гривень.

Витрати на Державну судову адміністрацію зросли на 65% – із 2,1 млрд. до 3,47 млрд., на Генеральну прокуратуру – в 3,3 раза – з 967 млн. до 3,2 млрд., утримання Міністерства внутрішніх справ подорожчало на 60% – з 8,4 млрд. до 13,4 млрд., Служби безпеки України на 68% – з 1,97 млрд. до 3,31 млрд. гривень. У той же час видатки на Міністерство охорони здоров’я зросли лише на 55% – з 4,43 млрд. до 6,86 млрд., а видатки на Міністерство освіти і науки – лише на 27% – із 13,55 млрд. у 2009 році до 17,26 млрд. гривень у 2013 році. Хоча у своїй програмі Янукович обіцяв фінансування медицини на рівні не менше 10% ВВП, та його реальний рівень становить 3-3,5%.

Ініційований Партією регіонів Податковий кодекс призвів до закриття сотень тисяч підприємств. Нові податки та збори, введені за часів Януковича, а також тотальний пресинг із боку податкових органів знищують умови для існування та розвитку малого й середнього бізнесу. Але й на цьому «регіонали» зупинятися не збираються і вже готують створення фінансової поліції як окремої силової структури.

Пенсійна реформа привела до погіршення становища мільйонів українців. Пенсії не виросли навіть на кількасот гривень, у той час як статки олігархів зросли на декілька мільярдів гривень.

Попри передвиборчі заяви Януковича про 50 мільйонів громадян України у 2020 році, за роки його правління продовжується скорочення чисельності населення. Якщо у січні 2010 року в Україні проживало 45,779 мільйона мешканців, то у січні цього року – 45,553 мільйона.

Підсумком трирічного правління Партії регіонів у 2012 році стало сповільнення темпів росту ВВП до 0,2% та падіння промислового виробництва на 1,8%. За січень-лютий 2013 року промисловість впала ще на 4,8%. Обіцянка Януковича, що до 2020 року Україні увійде до списку 20-и найбільш економічно розвинених країн світу, виявилася цілковитою фікцією.

Євро-2012: найдорожчий чемпіонат з футболу за всю історію

Функціонери з Партії регіонів намагалися довести, що саме завдяки їхнім старанням в Україні відбувся чемпіонат Європи з футболу 2012 року. Цій події з боку влади передувала помпезна рекламна кампанія. Янукович, Азаров, міністри Кабміну та інші посадовці невтомно переконували нас у тому, що Євро-2012 дасть могутній поштовх для розвитку економіки, суттєво покращить інфраструктуру та значно збільшить надходження інвестицій в країну. Проте сталося з точністю до навпаки.

Навіть у футбольній сфері олігархічний режим Януковича не зміг обійтися без тотальної корупції та розбазарювання бюджетних коштів. Тендери на проведення будівництва об’єктів за державний кошт отримували фірми донецького походження. Реконструкція та будівництво нових стадіонів, аеропортів, доріг, зведення готелів тощо перетворилось у бездонну бочку, в якій безслідно зникали сотні мільйонів гривень. Однак такі шалені витрати не змогли забезпечити якості робіт. У результаті значна частина «супер-доріг», побудованих до Євро-2012, вже у цьому році зійшла разом зі снігом. А разом зі зниклим асфальтом були даремно викинуті й кошти платників податків. Новозбудовані готелі порожніють. Стадіони використовуються дуже рідко. В аеропортах немає значного потоку пасажирів, а на деяких із них вже навіть встиг потекти дах. Завезені «Хюндаї» ламаються і годинами простоюють на українських просторах. Проект швидкісного залізничного руху провалився, а його ініціатора в народі прозвали «Борею-Хюндаєм». «Економічно чудо» «регіональних» фантастів лопнуло, як мильна бульбашка.

68% туристів, які побували в Україні під час фінальної частини Євро-2012, відповіли, що більше не мають наміру приїжджати сюди як туристи. Євро-2012 не тільки не стало локомотивом розвитку економіки, а й підштовхнуло Україну руками бездарного та корумпованого керівництва до межі кризи.

Якщо вірити статистиці, яку озвучив Борис Колесніков, на підготовку до Євро-2012 Україна витратила понад 5 мільярдів доларів. Це – найбільша сума витрат при підготовці до міжнародних футбольних турнірів такого масштабу! Водночас, за найоптимістичнішими підрахунками, доходи від проведення Євро-2012 не перевищили 1 мільярд доларів. Це значить, що Україна зазнала збитків на 4 мільярди. Між тим, Португалія на проведення Євро-2004 витратила 650 мільйонів євро і зазнала 250 мільйонів збитків. Австрія та Швейцарія у 2008 році потратили на чемпіонат із футболу 750 мільйонів євро при збитках у 280 мільйонів. Навіть витрати на проведення чемпіонату світу з футболу 2010 року в ПАР становили менше – 4,6 мільярда доларів, тоді як збитки – 4 мільярди.

Ось такі результати праці «професіоналів» із Партії регіонів.

Наступ на українську ідентичність і новітня русифікація

За три роки правління режиму Януковича в Україні відбуваються інтенсивні процеси реставрації московсько-радянського колоніального минулого. Під керівництвом відомого українофоба Дмитра Табачника розпочався новий виток русифікації та знищення історичної правди.

За останні три роки на цьому поприщі ідейні нащадки окупантів справді досягли чимало. Відмінено квоти на україномовні теле- та радіоефіри. З’явилася можливість не користуватися українською мовою у рекламній сфері. Відмінено дублювання фільмів українською. Апофеозом наступу на українську мову став сумнозвісний закон Ківалова-Колесніченка. Партія регіонів діє в традиціях російських імперіалістів, які завжди демонстрували своє зневажливе ставлення до української мови та намагалися будь-якою ціною знищити її як основу існування вільної свідомої української нації, а не покірних малоросів «без роду та племені». Завдяки політиці Партії регіонів українці в своїй державі перебувають у статусі дискримінованої спільноти, яка позбавлена можливості отримувати україномовний продукт, здобувати навчання українською, користуватись українськими ЗМІ, читати українські книги…

Знову переписуються сторінки історії, які замінюються міфологією московсько-радянського періоду. Експлуатується радянські ідеологеми про «Великую Атечественную», «братні народи», «русскій мір». Замовчується національно-визвольна боротьба, геноцид та репресії проти українського народу. Імена наших героїв викидаються зі сторінок підручників. Натомість на їх місце «табачніки» вводять тих, хто брав участь у загарбанні українських земель і був послідовним ворогом української незалежності.

В державі, яка управляється Януковичем, нормою стало встановлення пам’ятників кату української нації – Сталіну. Замість ліквідації символів окупаційного минулого у вигляді монументів Леніну та інших поневолювачів України, влада затято захищає їх. Викликає міліцію, порушує кримінальні справи і навіть кидає за грати тих, хто не може змиритися з паплюженням національної честі та гідності. А відомий представник Партії регіонів у «прямому ефірі» навіть погрожує поламати руки і ноги тим, хто спробує знести символ панування московсько-радянського імперіалізму – пам’ятник Леніну в Харкові. Якщо влада в Україні діє такими методами, захищаючи монументи загарбникам, які пролили море крові наших предків, то чи є ця влада української взагалі? Чи її героями є ті, хто прагнув зникнення українців із світової арени?

Узурпація влади та формування донецького кланового феодалізму

Від початку правління Партії регіонів розпочався послідовний наступ на Конституцію України, метою чого стала узурпація влади правлячою політичною силою та президентом. У 2010 році підконтрольний Януковичу Конституційний Суд скасував поправки до Основного Закону України, суттєво розширивши повноваження діючого «гаранта». Наступним кроком «регіоналів» стало нівелювання законодавчої гілки влади. До кінця 2012 року парламент в Україні по суті виконував функцію не вищого законодавчого органу, а придворної інстанції Адміністрації Президента, якою вміло диригував за помахом руки Чечетов. Чимало законів, прийнятих у 2010-2012 роках, були проголосовані декількома десятками піаністів. Утім, такі факти так і не стали предметом розгляду судових чи правоохоронних органів.

Завдяки кадровим перестановкам та певним стимулам ззовні суди, міліція та прокуратура стали повністю залежними від правлячого режиму і виконують його вказівки. Органи, які мають захищати справедливість, права та свободи громадян, тепер захищають Януковича та його партію від власного народу. Заарештовують і переслідують неугодних. Не реагують на порушення законів. І дають «зелене світло» всім забаганкам єнакієвського правителя.

Януковичу та Партії регіонів не потрібна українська армія. Зате потрібний потужний апарат управління та примусу, керований персонально відданими гаранту людьми. Цим пояснюється те, що нині чисельність міліції в державі становить 324 тисячі, а внутрішніх військ спецназу – 333 тисячі, тоді як військовослужбовців налічується лише 180 тисяч, і ця цифра продовжує скорочуватись.

В Україні практично знищене місцеве самоврядування, а міста перетворені на банкрутів. Вони не можуть використовувати навіть власні гроші, бо їх фінанси узурповані держказначейством.

Уряд, який було сформовано в грудні 2012 року, став додатковим підтвердженням офіційного курсу на максимальну концентрацію влади навколо Януковича та його «Сім’ї». Шість ключових посад у Кабміні Азарова займають люди, безпосередньо віддані Януковичу та його старшому сину Олександру. Таким чином, президент і почесний лідер Партії регіонів остаточно перетворив вищий орган виконавчої влади в інструмент для задоволення інтересів своєї «Сім’ї».

Сьогодні Партія регіонів нагадує державних політичних рейдерів. Їй не потрібні ні парламентські, ні місцеві, ні президентські, ні чергові, ні позачергові вибори, бо якщо вони відбуватимуться чесно, то режим зазнає нищівної поразки. «Донецькі» прагнуть встановлення тотального контролю над країною, ліквідації будь-яких проявів громадянської активності та концентрації у своїх руках усіх матеріальних ресурсів.

Очевидно, Янукович уже тепер всерйоз подумує, як би назавжди залишитись у своєму царському маєтку в Межигір’ї та бути при владі незмінно, беручи приклад із відомих диктаторів світу. Однак сам донецький феодально-олігархічний режим існує лише на примусі та страху. Якщо українці скажуть рішуче «ні» узурпації влади і планам Януковича правити без часових обмежень, ігноруючи волю народу, цей антиукраїнський колоніальний режим впаде, як картковий будинок.

Published on 22 March 2013