Сергій Пархоменко-Багряний

«Антизападнічєство» Росії або хто кого дурить

Сучасна російська пропагандистська машина породила такого монстра як монархізм-сталінізм. Суть цього антиприродного і надраціонального у поєднанні імперіалізму і антизахідних настроїв у зовнішній політиці та твердої руки й «канонічного православ’я» у внут

Сучасна російська пропагандистська машина породила такого монстра як монархізм-сталінізм. Суть цього антиприродного і надраціонального у поєднанні імперіалізму і антизахідних настроїв у зовнішній політиці та твердої руки й «канонічного православ’я» у внутрішній. При чому оголтілим російським націонал-патріотам, очевидно, не є зрозумілим, що Російська Імперія часів династії Романових будувалася на тісних з’язках із Європою і аж ніяк не була «антизахідно» налаштованою.

Представники самої династії Романових мали німецьке походження. «Великий реформатор» Петро І, на якого часто рівняються сучасні російські монархісти, змінив країну виключно тому, що повністю запозичив європейський досвід, іноді навіть нахабно калькуючи європейську символіку, виявом чого став і сучасний прапор Росії, з’юзаний зі стягу Голландії.

За часів Петра і після нього в Росію хлинув потік європейців, які стали фундаментом російського дворянства. Російські царі не скупилися на посади і титули для «нових росіян» з Пруссії, Франції, Англії, Швеції, України. Без них навряд чи Росія могла б виграти бодай одну більш-менш значну військову кампанію, адже потребувала європейських військових спеціалістів, європейських технологій в озброєнні і, чого гріха таїти, військових союзів з європейськими монархіями. Так, так, далеко не Туреччина, не Китай і не Іран були союзниками «русскіх чудо-юдо-богатирєй» на полях війни.

До речі, про військові союзи. Бачачи нинішню антинатовську істерію, яку підігріває кремлівська пропаганда, хотілося б запитати росіян, а де була б їх країна, якби вона свого часу не брала участь у військово-політичних блоках з країнами Заходу? Починаючи з 19 ст. Росія була активним учасником таких утворень, починаючи зі Священного Союзу імператорів Росії, Пруссії та Австрії, продовжуючи Антантою і закінчуючи Антигітлерівською коаліцією. США, яке в сучасній Росії розглядається як «світове зло» в 19 ст. були з Російською Імперією друзі-нерозлийвода! І Аляску Росія віддала Штатам не в наслідку кровопролитної війни, а цілком дружньо і полюбовно, в кращих традиціях ринкових відносин.

Прочитайте «Тихий Дон» Шолохова, шановні росіяни, прочитайте, як донські козаки й Біла Армія, яка для багатьох з вас є взірцем, раділа англійським чоботам, французьким мундирам і як презирливо вона ставилися до «московскіх лаптєй!». Хто, як не Америка допомогла СРСР не стати в 1941-1942 рр. жертвою гітлерівської Німеччини завдяки поставкам американського продовольства по програмі ленд-лізу! О, тоді чомусь США не були такими поганими, як зараз, в мирний час!

І хто, як не Англія, не Бельгія, не Нідерланди почали індустріалізувати Росію наприкінці 19-20 ст., хто, як не Європа почала інвестувати в промислове виробництво в Російській Імперії? Не Китай, не Індія і не Венесуела, а Європа і Америка!

Та не треба ходити за прикладами так далеко, копирсаючись у понад 100-річній минувшині. В 1993 році адміністрація Бориса Єльцина підняла питання про вступ Росії до НАТО. Чому Росію туди не прийняли – то вже інша розмова. Он Україну поки що теж не прийняли, та суть не в тому. Росія, в тому числі і сучасна, приречена розвивати свої стосунки з Європою, бо саме там головні ринки збуту її енергоносіїв. Не в Казахстані, не в Ірані, не в Сирії, а в ЄС.

Тому вся нинішня анти західна істерія в Російській Федерації – це наживка для лохів, за яких Кремль тримає понад 170-и мільйонне населення країни. В Москві чудово засвоїли тактику Сталіна-Хрущова-Брежнєва: щоб втримати в узді величезну країну з поки що дуже значним людським ресурсом від внутрішніх хвилювань і забезпечити собі безбідне правління, треба знайти зовнішнього ворога, на якого направити весь «праведний гнів» «хлібосольного руського народу». Тому і вирощує Путін різного роду Дугіних, Затуліних, Рогозіних аби відволікти росіян він проблем з цінами на житлово-комунальні послуги, з пенсійною реформою, зі смертністю, з алкоголізмом, переключивши соціальне невдоволення на ґрунт міжнаціонального протистояння.

І це у Кремля непогано виходить. Закипає міжрегіональна, міжнаціональна й міжрелігійна ворожнеча. Країною ширяться різного роду рухи, партії та організації, в символіці яких поруч з триколором Дому Романових зображено ленінський серп і молот, а на червоних знаменах виведено гітлерівську свастику. І це не є плодом «хворої фантазії» чергового «бандерівця». Подивіться лише на акаунти користувачів й пабліки в соціальних мережах, почитайте обговорення на форумах і ви зрозумієте, що штучно вирощений монстр націонал-комунізму вже став ідеологією для частини населення Росії.

Published on 15 March 2013