Юлій Хвещук

«Дипломатична» відвертість Путіна

Кажуть, що сивина на скронях не завжди є ознакою мудрості, а інколи – просто літнього віку.

Кажуть, що сивина на скронях не завжди є ознакою мудрості, а інколи – просто літнього віку. Ось і президенту Росії даються взнаки його вже немолоді роки, які все важче вдається приховувати навіть прогулянками тайгою, підводним плаванням чи то польотами разом з птахами. Втрачається чекістська пильність, їй на зміну приходить царська самовпевненість.

Кремль оприлюднив концепцію зовнішньої політики. Це система поглядів на базові принципи, пріоритетні напрями, цілі та завдання зовнішньополітичної діяльності Російської Федерації. Звичайно, що пріоритетними напрямами московської зовнішньої політики є розвиток двосторонньої та багатосторонньої співпраці з державами - учасниками СНД, а також подальше зміцнення СНД. При цьому чітко нагадується, «хто в домі господар»: «З повагою до права партнерів Співдружності на вибудовування стосунків з іншими міжнародними суб'єктами, Росія виступає за всеосяжне виконання державами-учасницями СНД узятих на себе зобов'язань у рамках регіональних інтеграційних структур із російською участю, забезпечення подальшого розвитку інтеграційних процесів і взаємовигідної співпраці на теренах СНД». Тобто, дружіть з ким хочете, а дбайте про наші інтереси. І ще, щоб не забували – Росія і надалі офіційно «сприятиме практичній реалізації договору про зону вільної торгівлі СНД», а пріоритетним завданням вважає формування Євразійського економічного союзу. Тобто, торгувати також відомо з ким треба, себто – Москву годувати.

Не забув Путін цього разу і про Київ. Устами свого МЗС прорік: «Росія вибудовуватиме стосунки з Україною, як пріоритетним партнером в СНД, сприятиме її підключенню до поглиблених інтеграційних процесів». Тобто, українці залишаються найближчою ціллю, їх необхідно якнайшвидше повернути до цупких обіймів, доки «слов’янський елемент» Московської неоімперії не програв остаточно Далекий Схід та Сибір китайцям, а своє південне «підчерев’я» - «лицям кавказької національності». За Урал треба колоністів, на Кавказ – солдатів.

Не забув Путін і свою улюблену імперську риторику. Москва зверхньо «зобов'язується відігравати активну роль в політико-дипломатичному врегулюванні конфліктів на теренах СНД» (пам’ятаючи давній непочесний титул царя Олександра І – «жандарм Європи»). Зокрема, займеться вирішенням придністровської проблеми «на основі поваги суверенітету, територіальної цілісності та нейтрального статусу Республіки Молдова за визначення особливого статусу Придністров'я». Як Кремль вміє поважати суверенітет своїх сусідів, найкраще можуть розповісти грузини.

І, не зважаючи на всі ці достатньо відверто окреслені апетити Кремля, чимало громадян України все ще вагаються, в котрий бік краще повернутися, де «щастя шукати». Принаймні, про це свідчать результати опитування, яке було проведене українським відділенням соціологічного інституту IFAK на замовлення Dw.de у лютому 2013 року.

Згідно з дослідженням, за підписання угоди з ЄС виступають понад 50% українців, таким чином прихильників цієї угоди майже вдвічі більше, ніж опонентів (26%). Щоправда, підтримка на заході та в центрі країни вища (66%), ніж на сході та на південному сході. Але й у цих регіонах кількість симпатиків асоціації з ЄС (39%) перевищує кількість її противників (35%).

При цьому українці сумніваються, що Янукович проводить послідовний курс у напрямку Євросоюзу (лише 16% вважають, що той робить усе, щоб ще цього року угода могла бути підписана). Із асоціацією між Україною та ЄС українці пов'язують насамперед економічні переваги. Близько третини опитаних сподіваються на модернізацію економіки (33%), ще приблизно стільки ж (30%) - на нові ринки збуту для українських товарів і, нарешті, на зміцнення добробуту та нові робочі місця - 28%.

Входження до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану має стільки ж прихильників, що й асоціація з ЄС, - їх 50%. Очікувано підтримка Митного союзу є більшою на сході та південному сході (62%), ніж на заході та в центрі України. В центральних та західних областях прихильників та противників – по 35%.

Від Митного союзу українці також очікують у першу чергу економічного зиску: нові ринки збуту для українських товарів (42%), добробут та нові робочі місця (35%). Водночас лише 24% опитаних вважають, що Митний союз допоможе Україні модернізувати свою економіку. І тільки 7% покладають надії на посилення правової держави та зміцнення демократії зі вступом до Митного союзу. Ось так, скільки Путін не розповідає, для чого йому Україна та українці, а дехто вперто його не чує чи не розуміє. З віком ораторське мистецтво навіть у чекістів блідне.

Published on 25 February 2013