Юлій Хвещук

Визначні «успіхи» МВС

Європейський союз визначив критерії, виконання яких дозволить Україні підписати угоду про Асоціацію з ЄС. Загалом їх 19.

Європейський союз визначив критерії, виконання яких дозволить Україні підписати угоду про Асоціацію з ЄС. Загалом їх 19. Щодо здійснення справедливого правосуддя та дотримання прав людини, були надані такі рекомендації: вирішити питання політично вмотивованих вироків без зволікань, швидко виконати рішення Європейського суду з прав людини, виконати рекомендацій Ради Європи стосовно умов утримання та медичної допомоги особам, що перебувають під вартою. А також забезпечити належне впровадження нового Кримінального процесуального кодексу, нового законодавства з питань адвокатури та створення Національного превентивного механізму проти тортур, переглянути у тісних консультаціях з Радою Європи/Венеціанською Комісією закон про прокуратуру, Кримінальний Кодекс України, закон про «Вищу раду юстиції», закон про судоустрій та статус суддів. А також вжити заходи у реформуванні міліції та забезпеченні ефективної боротьби з корупцією. Проте, схоже, українська міліція і так чується доволі комфортно та впевнено. Особливо тоді, коли здобуває переконливі «перемоги» над українськими громадянами (головна передумова – кількаразова чисельна перевага).

Саме так міліції вдалося здобути черговий «успіх» у Києві 14 лютого, під Адміністрацією президента. Цього дня активісти «Чорного Комітету», Комітету Визволення Політв’язнів та просто небайдужі прийшли на вулицю Банкову, щоб провести акцію підтримки сумських політв’язнів, які отримали терміни позбавлення волі за сукупністю різних епізодів, але один із хлопців - виключно за графіті з портретом людини, схожої на Януковича, із загадковою червоною цяткою на лобі.

Міліція вже напередодні попереджала активістів, що провести акцію не дасть. Отож, 20 молодих людей зустріли турнікети, уздовж яких вишикувалися 20 правоохоронців, ще 30 - на тротуарах та на вулиці. Біля них - три автобуси зі стратегічним резервом і «останнім аргументом» влади – «Беркутом». Заступник начальника Печерського райвідділу з питань громадського порядку Володимир Соцький одразу повідомив, що ближче аніж на 100 метрів до Адміністрації протестувальників не підпустять (аргументація – щось на кшталт «робота державної установи»). Щось не влаштовує - можуть подати на нього до суду. І ніяких плакатів, які ганьблять людську честь та гідність, бути не повинно. Зрозуміло, що, виходячи з приводу проведення акції, а також місця її проведення, йшлося, найвірогідніше, про честь і гідність Януковича.

Активісти розгортають 10-метровий плакат із написом «Малюнок - не злочин». Перші промовці виступають гостро – йдеться про те, що всі патріоти мають однакове ставлення до Януковича, підтримують політв’язнів (яких на сьогодні в Україні 29 осіб) і не бояться арештів. Молоді люди по всій Україні розвішують портрети невідомої людини із простреленою головою. Але міліція чомусь пізнає у ній чинного президента. Дивно, правда ж?

Далі промовляв письменник Віталій Капранов. Звернувся до більшості присутніх (працівників МВС), нагадавши їм про долю їхнього колеги генерала Пукача, який передає їм привіт із тюрми, бо теж виконував злочинні накази. І нагадав: «Ви теж повинні розуміти - за злочин проти України постраждаєте ви, а ті, хто давав накази, сховаються на Канарах». Оскільки сказано було простими і зрозумілими для людей зі середньостатистичним рівнем інтелектуального розвитку словами, деякі воїни МВС із розумінням справи понуро відвертали очі.

Далі Віталій Капранов вдався до дещо складніших формулювань, проте викладених гранично простими словами. Скандальне графіті через червону цятку на лобі він пояснив буддистсько-індуїстськими віруваннями, наголосивши, що поки що в Україні ще передбачено право на вільне сповідування релігійних переконань.

Сумський активіст Андрій Рибалко, який особисто знає засуджених, розповів деякі подробиці про них. Свій виступ закінчив тим, що пора нарешті поставити крапку на Януковичі. Після цього активісти розгорнули півметровий плакат із зображенням людини, схожої на президента, вийняли балончик із червоною фарбою. Можливо, хотіли відтворити скандальне графіті. Або ж ні? Це вже назавжди залишиться невідомим. Оскільки негайно «люди в цивільному», а також «Беркут» у шоломах та бронежилетах накинулись на них. Люди чинили опір, виникла бійка. «Беркут» (через чисельну перевагу) отримав перемогу. Затримали 7 протестувальників - Миколу Коханівського, Андрія Рибалка, Віталія Грузинова, Ігоря Гаркавенка, Олександра Мандича, Руслана Ткаченка, Віктора Загорулька.

Задокументована фотокореспондентами картина цілковита ілюструє рівень морально-етичної деградації «владоохоронців», які із задоволеними обличчями «перемогли» групу молодих людей. Одного оголеним волокли за ноги, наступаючи на руки, не зважаючи на те, що він втратив свідомість і загубив верхній одяг. Іншого, кажуть, побили і під час затримання, і пізніше, вже в автозаку. При цьому, втративши пильність, «владоохоронці» здійснили ще й акт вандалізму - розірвали портрет «особи, схожої на чинного президента». Втім, за це їх ніхто не затримував. Натомість активістам, як завжди, інкримінували кому опір працівникам міліції, кому дрібне хуліганство, яке, за версією міліції, полягало у нецензурній лайці.

А тим часом, у ніч на 14 лютого молоді, вочевидь, люди з почуттям гумору та знанням інформаційних технологій, допомогли львівській міліції відсвяткувати День Валентина – «покохавши» (зламавши) офіційний сайт Головного управління МВС України у Львівській області. При цьому хакери розмістили там не будь-що, а гіперпосилання на веб-сторінку з інформацією про місця продажу наркотичних засобів. Начальник відділу зв’язків з громадськістю львівської міліції Світлана Добровольська відбулася коротким коментарем: «Зокрема, зловмисники розмістили на сторінці відомчого веб-сайту гіперпосилання на іншу Інтернет-сторінку, де була інформація рекламного характеру щодо місць продажу наркотичних засобів. Повідомлення про дану подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань». Звісно, цю витівку можна трактувати як «кіберхуліганство, скоєне з особливим цинізмом» - невідомі зловмисники немов би дозволили собі натякнути, що правоохоронці самі рекламують місця розповсюдження наркотичних речовин. Проте, з іншого боку, якби міліція займалася б виконанням передбачених для неї законодавством завдань, то й ЄС би до України ставився хоч би трішечки краще, і «Беркут» пишався би кращими успіхами, аніж «нас сьогодні не набили – ми самі когось побили». Та й, зрештою, Світлана Добровольська у Львові розповідала б, що міліція ліквідувала пункти розповсюдження наркотиків, а не дізналася про них від хакерів. І львів’янам було б, мабуть, приємніше, не переповідати один одному про те, як працівники МВС відвідують ці загальновідомі «пункти» і залишають їх, не провівши жодних «оперативно-розшукових» дій. Честі МВС все це не додає. Як і гідності. Хоча, про що і чи є з ким говорити з людьми, які відпрацьовують харчі за принципом «бий, доки не набили»?

Published on 15 February 2013