Аскольд Лозинський

Ігнорування президентом України Голодомору

17 листопада українсько-американська громада північно-східної частини Сполучених Штатів провела своє щорічне вшанування Голодомору ходою та реквіємом екуменічної (Українська Католицька та Українська Православна) служби на честь пам'яті жертв.

17 листопада українсько-американська громада північно-східної частини Сполучених Штатів провела своє щорічне вшанування Голодомору ходою та реквіємом екуменічної (Українська Католицька та Українська Православна) служби на честь пам'яті жертв. Потім була реалізована пам'ятна програма, що складалася з декількох промов і виголошення заяв. За аналогічним протоколом така служба і програма тривають протягом майже двадцяти років, відколи відбулася вперше за ініціативою Українського Конгресового Комітету Америки і зусиллям єпископа Української Католицької Церкви Василя Лостина за участю тодішнього єпископа Української православної Церкви Антонія.

Старший радник по Європі в Постійному Представництві Сполучених Штатів Америки в Організації Об'єднаних Націй пан Вільям Поп зачитав заяву Білого Дому. У заяві, зокрема, сказано: "Ми шануємо мільйони людей, які втратили своє життя під час цієї штучно створеної катастрофи, в якій з українських господарств було вилучено всю худобу і сільськогосподарські культури у навмисній спробі зламати волю українського народу. Це данина мужності і стійкості українського народу, що навіть перед обличчям цієї недобросовісної жорстокості, він не відмовляється від своїх прагнень до гідності, загальновизнаних прав і суверенітету". Відповідно до політики президента Обами "Перезавантаження"з Росією, заява не була особливо глибокою, ані жорсткою. Слово «Геноцид» не було вимовлено. Росія не згадувалася. Однак позиція уряду США була врятована аналітичною, глибоко співчутливою і однозначною по вшануванням жертв промовою сенатора-демократа Нью-Йорку Чарльза Шумера.

Коли посол України в США Олександр Моцик підійшов до трибуни, очікування не були високі. Врешті-решт він був в якості представника президента України Віктора Януковича, який зробив досі великий відкат з питань прогресу, що стосуються української ідентичності та духовності. Що ж, незважаючи на низькі сподівання, пану Моцику все ж вдалося розчарувати. Він почав формулювати, очевидно, свої міркування, природно, один раз користуючись навіть терміном Голодомор-Геноцид, але в більшості називаючи Голодомор трагедією. Що більш важливо, без будь-яких посилань на свого президента. На той час, коли він підійшов до узагальнення свого виступу, стало зрозуміло, що ніякої заяви від президента Януковича не було. Пан Моцик був не в змозі компенсувати це упущення.

Боротьба Віктора Януковича з Голодомором почалася з його ганебного виступу перед Парламентською асамблеєю Ради Європи у Страсбурзі 27 квітня 2010 року, де він сказав: "Голодомор був в Україні, Росії, Білорусії та Казахстані. Це було результатом тоталітарного сталінського режиму. Але було б неправильно і несправедливо, щоб визнати Голодомор актом геноциду проти одного народу... Це була спільна трагедія для всіх людей, які жили на території колишнього Радянського Союзу".

Від денонсації в Страсбурзі Янукович і його люди зробили дуже мало для просування обізнаності про Голодомор, як в Україні так і в рамках міжнародного співтовариства. Наприклад, Постійне Представництво України при Організації Об'єднаних Націй з тих пір (2010, 2011 рр.) спонсорує щорічні чим раз то слабші конференції в ОН, роблячи акцент на питанні нестачі харчів, з яким стикаються багато країн, а не на темі безпосереднього вшанування «Українського Голодомору як геноциду українського народу", як це робилося в минулому. Деякі іноземні високопоставлені особи, що відвідують Україну, які вважають за необхідність віддати дань пам'яті жертв Голодомору біля меморіалу в Києві, роблять це часто без супроводу президента України.

Деякі стверджують, що зневага Януковича до Голодомору суперечить українському законодавству про Голодомор 2006 року, який залишається на папері. Це, ймовірно, так. Отже, Янукович в черговий раз нехтує законами України. Тим не менш, це навряд чи найбільший недолік Януковича. Що більш важливо, це підкреслює той незаперечний факт, що Віктор Янукович не є тепер і не буде ніколи президентом Українського народу, хоча він може бути визнаний Президентом України. Мій американський товариш, відвідуючи Україну в минулому році, сказав мені: "Здається, що ті, в українському уряді, просто не дбають за свій народ". Мій друг не міг точніше влучити в ціль. Віктор Янукович просто не дбає за український народ, при цьому він тому і не відчуває його болю.

Published on 21 November 2012