Богдан Червак

Вибір громадян, але чи вибір нації?

Результати екзит-полів - ще не результати виборів. Але якщо екзит-поли співпадуть із офіційними підрахунками, які здійснює ЦВК, то мають право на життя такі висновки.

Результати екзит-полів - ще не результати виборів. Але якщо екзит-поли співпадуть із офіційними підрахунками, які здійснює ЦВК, то мають право на життя такі висновки.

Передусім слід наголосити, що українців і надалі ділить Дніпро. На Сході й Півдні в основному голосують за ПР і КПУ.

На Заході і Центрі в основному голосують проти них і за опозицію. Цього разу в особі ОО «Батьківщина, ВО «Свобода»,і, сподіваюся, УДАР. При цьому і надалі це голосування віддзеркалює не стільки партійні уподобання українців, як серйозні розбіжності щодо цивілізаційних і культурних цінностей. Це – справжня проблема, яку ці вибори не тільки не розв’язали, але ще більше її загострили.

Очевидно, що найбільша сенсація цьогорічних виборів – проходження до парламенту українських націоналістів, що згуртувалися у лавах ВО «Свобода». При цьому, це сенсація не тільки і не стільки для України. Думаю, що шок переживає Москва, у сум’ятті Брюссель і Вашингтон. У згаданих столицях останнім часом дуже багато говорили про українських націоналістів, але мало хто вірив, що вони можуть сформувати власну фракцію у парламенті. Що тепер від них чекати? Це питання мучитиме багатьох політиків у світі, які не звикли бачити український націоналізм сучасним і актуальним.

Що означає успіх ВО «Свобода» для України?

Один із політичних експертів поквапився заявити, що масове голосування за ВО «Свободу» ще не каже, що люди підтримують українських націоналістів. Мовляв, це результат протестних настроїв. Чергова помилка! На цих, як і на інших виборах, ВО «Свобода» чітко ідентифікувала себе виключно як ідеологічна політична сила, що прагне насамперед підтримки національно свідомих українців, а не манкуртів чи хохлів. Відтак вперше за часи незалежності в Україні створена соціальна база для українського націоналізму. Це дає надію, що у Верховній Раді націоналістична складова не буде з’являтися час від часу, а стане основою для реалізації української національної ідеї. А це значить набагато більше, ніж усі коаліції, які з’являться чи можуть з’явитися у новому парламенті.

На тлі успіху ВО «Свободи» дещо на задньому плані опинився інший переможець – партія УДАР на чолі із В. Кличком. Чимало експертів сподівалися, що на цих виборах УДАР випередить ВО «Батьківщину» і в Україні з’явиться ще один реальний кандидат у президенти. Виглядає, що цього разу не судилося. Сьогодні перед УДАРОМ стоїть цілком прагматичне завдання – визначитися. У свій час таке ж завдання стояло перед «Сильною Україною» і С.Тігіпком. Не знаю, що в голові у В. Кличка. Але, переконаний, що його виборці не бачать свого кумира у компанії ПР і КПУ. Ми пам’ятаємо як думку виборців врахував, а точніше не врахував С. Тігіпко. Поживемо-побачимо, наскільки В. Кличко цінує думку людей, які йому повірили.

Партія регіонів і Комуністична партія ще мають сподівання сформувати більшість у парламенті, не зважаючи на те, що у сумі їхніх голосів може для цього забракнути. Уся надія – на так званих мажоритарників. Саме результати виборів в одномандатних округах – основна інтрига цих виборів. Розв’язати цю інтригу можна тільки у парламенті, коли відбудуться перші голосування.

Не прийнято говорити про аутсайдерів. Але у даному випадку це потрібно зробити. На цих виборах було зроблено реальну спробу шляхом створення технічних проектів на зразок «Україна – вперед» ввести в оману українців та «завести» у парламент людей, якими можна легко маніпулювати. Це був своєрідний виклик для виборців. Українці його спокійно прийняли і також спокійно відправили у політичне небуття усі технічні проекти разом узяті.

28 жовтня громадяни України зробили свій вибір. Але чи стане цей вибір вибором української нації? Погодьмося, що це зовсім не риторичне запитання.

Published on 29 October 2012