Олександр Горин

Діяльность ОУН та УПА на теренах Центральної, Східної та Південної України у 1942-52 рр.

На початку 2012 року у «Видавництві Літопис УПА» побачив світ 18 том нової серії, присвячений діяльності ОУН та УПА на теренах Центральної, Східної та Південної України у 1942-1952 роках.

На початку 2012 року у «Видавництві Літопис УПА» побачив світ 18 том нової серії, присвячений діяльності ОУН та УПА на теренах Центральної, Східної та Південної України у 1942-1952 роках. Його упорядники - молоді київські історики Олександр Пагіря та Володимир Іванченко. Хоча тема діяльності ОУН та УПА на українських теренах на схід від Збруча не є новаторською за свою суттю в історичній науці, однак слід відзначити, що вперше у циклі серії «Літопис УПА» вийшла книга, цілком присвячена цій ще маловивченій проблематиці. Можна сказати, що відбувся своєрідний «географічний прорив», завдяки чому тематика українського націоналістичного підпілля та повстанської армії набула нового територіального виміру та змістовного звучання. Збірник органічно доповнює вже опубліковані томи чотирьох серій (загалом їх вже 100), абсолютна більшість яких стосувалася західноукраїнських проявів діяльності резистансу.

Унікальність тому не тільки у нових географічних ареалах, але і у внутрішньому контенті. У першу чергу, слід відзначити, що упорядники сфокусували свої евристичні пошуки на специфічному з точки зору доступу до документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України. Цей вибір був продиктований тією обставиною, що джерельний матеріал щодо цієї тематики з інших архівів був вже значною мірою введений до наукового обігу, у першу чергу, публікаціями проф. В. Сергійчука та О. Вовка.

Потрібно відзначити, що у томі вміщені 136 документів, які належать різного рівня проводам мережі ОУН на СУЗ із невеликим вкрапленням документів УПА. Такий перекіс організаційних документів за рахунок повстанських зумовлений, на думку упорядників, у першу чергу специфікою діяльності націоналістичного руху в центральних, східних та південних областях України у 1940 – на початку 1950-х років, де основною організаційною формою визвольного руху виступало Збройне підпілля ОУН.

Структурно книга складається зі вступу з археографічною та науковою передмовою, документальної частини та списку ілюстрацій. Усі документи і матеріали поділені на 5 розділів. У першому розділі закумульовані директивно-розпорядчі документи (накази, інструкції, розпорядження тощо). Зокрема, вкрай цікавими тут є директивні матеріали, що висвітлюють тактичні підходи керівництва ОУН та командування УПА щодо поширення впливу українського визвольного руху на схід. Особливу увагу привертає розроблена у повоєнних роках Головним командиром УПА Романом Шухевичем тактична схема «Харків» («Орлик»), яка передбачала концентрацію зусиль націоналістичного підпілля на розширенні свого впливу на населення Східної України. Вкрай деталізовані розлогі інструкції та інструктивні посібники щодо роботи підпільників ОУН на східних землях, де вказується на особливості менталітету східних українців, їх соціальний, національний та віковий склад, виокремлюється специфіка роботи з різними групами населення.

Найбільш значним за обсягом у томі є другий розділ, що відображає у звітно-інформативних документах реальний стан діяльності ОУН та УПА на згаданих теренах. Звіти, суспільно-політичні огляди, інформаційні зведення та вістки розкривають складні умови роботи підпілля на центрально-східних та південних землях в умовах німецької, а згодом і більшовицької окупацій. Особливо цікавими є звіти повстанських відділів та боївок ОУН про агітаційно-пропагандистську діяльність на схід від Збруча. Саме документи звітного характеру позначають динаміку й активність українського визвольного руху у всіх без виключення областях Центральної, Східної та Південної України під час німецької окупації та у повоєнні роки. Вони засвідчують, що найбільш охопленими націоналістичними впливами теренами були правобережні області – Кам’янець-Подільська, Вінницька, Житомирська та Київська, де організована збройна боротьба тривала подекуди до початку 1950-х років, а остання боївка ОУН під керівництвом Володимира Кудри («Романа») була ліквідована радянськими органами державної безпеки тільки у 1955 р.

Надзвичайно цікаві документи опубліковані у 4-му розділі «Ділове листування та особисті документи підпільників», в якому вміщені захоплені чекістами матеріали ділової переписки між членами ОУН на сході України. У них розкривається «внутрішня кухня» складної повсякденної роботи підпілля на слабо опанованих теренах України.

Завершують збірник агітаційно-пропагандистські матеріали, що розкривають арсенал засобів, які використовувалися членами ОУН та вояками УПА для донесення інформації про визвольний рух у східноукраїнське середовище та заклику до залучення до активної збройної боротьби проти поневолювачів.

Загалом видання увиразнює вкрай актуальну для сучасної України проблему інтеграції русифікованої в імперсько-радянський період Південно-Східної України у національно-державний організм і демонструє як цю проблему доводилося вирішувати діячам ОУН та УПА у вкрай складних і несприятливих умовах Другої світової війни та повоєнної боротьби зі сталінським режимом.

Введені в обіг документи засвідчують те, що незважаючи на труднощі, українським підпільникам вдалося досягнути чималих успіхів і вплинути на свідомість населення, залучивши його представників до збройної боротьби за незалежність України. Окремі настанови та поради у підходах до інтеграції східних українців у національний організм, розроблені членами ОУН у 1940 – на початку 1950-х років, знадобилися б навіть новочасним українським керманичам та громадським діячам.

Published on 16 August 2012