Юлій Хвещук

Партії порушують Конституцію

Сьогодні важко знайти людину, в котрої діяльність українських партій не викликала б роздратування.

Сьогодні важко знайти людину, в котрої діяльність українських партій не викликала б роздратування. Причини для цього найрізноманітніші: антиукраїнська діяльність одних (владних, як от Партія регіонів, КПУ, Народна партія), політична імпотенція інших, безглуздість та нахабність третіх, які сьогодні намагаються замаскуватися під «третю силу» і прослизнути в парламент як резерви для ПР (проект Наташі Королевської).

Проте, 28 жовтня більшість громадян підуть на виборчі дільниці, щоб проголосувати або ж за звичкою, чи хоч за якусь партію, аби проти влади, чи то спробувати повірити в якусь іншу, альтернативу силу, поза вузьким вибором «або «Батьківщина», або Янукович». В будь якому випадку голосувати йти потрібно, тому що не відвідавши виборчу дільницю, виборець з великою долею ймовірності просто дарує свій голос владі, яка порахує все так, як треба Їй, владі.

Українці втомилися від політиків, які перетворили політику на різновид розважальної індустрії. І лише деякі спостерігають за ними задля розваги на політичних шоу (від Верховної Ради Володимира Литвина до студій Савіка Шустера та Дмитра Кісєльова), так само, як з цією ж метою переглядають телесеріали «Інтерни» або ж «Щасливі разом».

Так, справжня політика – доволі нудна справа для пересічного громадянина. Саме тому люди обирають депутатів, владу, котра протягом кількох наступних років повинна дбати про їхні особисті та національні інтереси. В Україні цього й близько не існує, і найближчим часом не з’явиться. Причина – політики через політичні партії (усіх можливих кольорів веселки) практично узурпували владу, періодично лише змінюючи барви партійних стягів. І так триватиме доти, доки українці мовчки спостерігатимуть за цим порушенням Конституції.

Згідно статті 5 Основного Закону, «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу». Чітко та зрозуміло.

Стаття 2 закону «Про політичні партії» стверджує: «Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах». А стаття 12 уточнює: «Політичні партії мають право: 1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України».

Отже, політичні партії не мають права визначати правила життя для всього суспільства і всієї Української держави, оскільки їхнім завданням є всього лиш захист інтересів членів їхніх організацій (а далеко не всі українці є членами політичних партій, реально, а не фіктивно – менше 0,5% громадян-виборців). При цьому, абсолютна більшість партійного членства не має щонайменшого впливу на прийняття рішень керівництвом. Тому прагнення партій до цілковитого контролю над країною є прямим порушенням Конституції.

Фактично, відбулась узурпація влади. Політичні партії є єдиними воротами до влади, що теж суперечить Конституції і є порушенням прав людини. Політики самі визначають, кого варто пропустити крізь ворота – лише тих, хто буде надалі працювати у їхніх «командах». Самостійні вільнодумці, громадські активісти, навіть опинившись у партіях (ще навіть не у владі), або «перетравлюються» ними, ставши «як всі», або випльовуються з політичної (партійної) сфери як «волюнтаристи», «ідеологічні диверсанти», «розкольники», «провокатори» тощо. Ти самостійний, активний, розумний, молодий – в партії, тим більше у владі, тобі не місце. Організовуй семінари, прибирання парків, опікуйся сиротами та інвалідами – а ми, політики, і надалі будемо вирішувати ВСЕ, розподіляти бюджетні кошти, державне та комунальне майно, землю, а на свята роздавати найактивнішим громадянам грамоти та подяки. Заохочуючи до подальшої громадської роботи, лиш би не до політики.

Абсурдна ситуація – авторитетна в своїй громаді, області, краї людина, яка знає, як можна змінити життя на краще, і може плідно працювати у владі, натомість має всі шанси ніколи там не опинитися. Тому що – «нічия», і проти неї солідарно виступлять всі партії. Тому що «нічиї», самостійні, неконтрольовані нікому не потрібні. Ні владі, ні опозиції.

Якщо хочемо реальних змін на краще – мусимо переглянути власне ставлення до політики. Мусимо побудувати громадянське суспільство, здатне відстоювати свої інтереси та захищати свої права та права кожного окремого громадянина. Здатне контролювати діяльність як політиків так і загалом влади, тобто - визначати майбутнє країни. Здатне захистити Конституцію, порядок та справедливість. Бо інакше і далі житимемо під керівництвом «бригади» на «вулицях розбитих ліхтарів», буркочучи на кухні «всі політики сво…».

Published on 10 August 2012