Віктор Притуляк

Чи допустимо наругу над Україною?

Сталося! Сталося те, чим погрожувала українцям Партія регіонів, – законопроект "Про засади державної мовної політики" №9073 Ківалова-Калєснічєнка буде ухвалено ще за каденції чинного парламенту.

Сталося! Сталося те, чим погрожувала українцям Партія регіонів, – законопроект "Про засади державної мовної політики" №9073 Ківалова-Калєснічєнка буде ухвалено ще за каденції чинного парламенту. Як і слід було чекати, другого читання із внесенням численних поправок до законопроекту не відбулося взагалі. Просто політичні шулери від Партії регіонів на чолі з комуністом А.Мартинюком, нехтуючи регламент, проголосували проект, пошивши в дурні опозиційну меншість. На табло висвітилось 248 голосів "за". "Директор" парламенту, "регіонал" М.Чечетов, цинічно процідив крізь зуби: "Ми іх развєлі, как катят", тобто обшахрували, обдурили. Опозиціонери, піймавши облизня, відчули себе обдуреними й ображеними.

Дивно! Хіба вони не знають, хто такі "регіонали" і з яких структур вони потрапили до парламенту? Вся Україна знає: цих горе-політиків породили кримінальні 90-і. Злодійству, обману і шахрайству вони навчились не у Верховній Раді, ці "манери" вони притарабанили з рідного їм Донбасу, а тепер набутий досвід поширюють на всю Україну, яка, на їхню думку, має стати Донбасом.

Отже, методи нагромадження первісного капіталу, апробовані на Донбасі у попередні два десятиріччя, переносяться на всю Україну, оскільки Партія регіонів заграбастала найвище крісло в країні і розставила свої кадри на ключові посади повсюдно. Підім'явши під себе правоохоронні органи – прокуратуру, міліцію, суд, службу безпеки, і відмобілізувавши місцевий криміналітет, ПР повним ходом пре на парламентські вибори. Її мета ясна – окупувати всі місця в парламенті й не допустити в Україні навіть номінальної опозиції, щоби ніхто не боронив розкрадати і знищувати Україну. А знищували і розкрадали її цілком успішно і за Кравчука, Кучми і Ющенка, але в таких масштабах і так цинічно – лише за "данєцкіх". Виявляється, їм вже й цього мало – тому вони пішли в рейдерську атаку на душу народу – на його мову. Нащадки Батия добре знають: поки українці мають мову, вони будуть чинити шалений опір будь-якому зайді й окупантові, чи то з Москви, чи то з Донецька, а якщо відібрати в них мову, то цей могутній європейський народ перетвориться на рабів в окупованій донецьким криміналом державі. Гей, люди, чи чули-сьте, що хтось із українців говорить у Донбасі українською мовою? А їх там мільйони! Донецький паханат перетворив наших братів і сестер-українців на безсловесне бидло, на робочу худобу і загнав у резервацію, де вони мають "ботати на фені" або користуватись матюком (бридкою московською лайкою, яка принижує людську гідність).

Люди кажуть, що не такий страшний чорт, як його малюють. Не такий страшний отой недолугий недороблений "мовний" законопроект україножерів Калєснічєнка-Ківалова. Україна на своєму віку бачила ще й не таких аферистів і таки їх пережила. Переживе й тепер. Найбільша проблема не в їхньому законопороекті, а в тому, як він ухвалювався. А ухвалювали його по-злочинному, по-бандитськи, всупереч волі тих депутатів, картками яких голосували "регіонали"-багатостаночники. І йдеться тут не лише про "мовний" законопроект, а про тотальне беззаконня і безправ'я, яке стало законом і правом "данєцкіх" керманичів. Державу Україну за два роки доведено до абсолютного правового нігілізму. Коли люди виходять захистити своє право, яке їм гарантує закон, "регіонали" кидають проти них хижих звірів – "беркутів", "соколів" і міліцейські кийки витанцьовують чечітку на головах і спинах українців – ось так "данєцкіє" розв'язують всі соціальні і національні проблеми.

"Мовний" законопроект – це лише лакмусовий папірець, яким окупанти перевіряють реакцію нашого народу, якщо він пройде, то вони наухвалюють таким чином цілу купу законів, якими позбавлять нашу націю не лише духовного (мовного) простору, а й життєвого – землі. І не треба чекати 2013 року.

Голова Верховної Ради став раптом великим другом нашого народу, закомизився, ніяк не наважиться підписати базгранину Ківалова-Калєснічєнка. Ця пауза в наступі на природні права українців значить лише одне: можновладці вичікують, чим обернеться для них підписання цього несусвітенно провокативного "законопроекту". Якщо українці повстануть і вже нині поженуть їх від владного корита, то можна й не підписувати, щоб вгамувати потоптану гідність нації і знову зберегти владу у своїх руках, а чергова атака на українців буде не у спеку, а в люті морози. А на молодих українців, що голодують під Українським Домом, можна й не зважати, бо хто з владних мародерів повірить, що за цими дітьми стоять мільйони?

Боротьба триває. Це боротьба не за мову, а за майбутнє української нації. Древні в цій ситуації казали: Hannibal ante portas (ворог біля воріт), тому всі люди доброї волі мають пам'ятати: лінгвоцид (мововбивство) є лише формою геноциду (народовбивства).

Знаний мовознавець Я.Радевич-Винницький вказує: "Лінгвоцид – це свідоме, цілеспрямоване нищення мови як головної ознаки етносу – народності, нації. Він є передумовою масової манкуртизації (втрати пам'яті – В.П.) та винародовлення народу. Без лінгвоциду неможлива втрата народом історичної пам'яті, етнічного імунітету, національно-культурної самототожності. Проміжною метою лінгвоциду є етноцид – ліквідація якогось народу як окремої етносоціальної спільноти, а його остаточною метою – асиміляція, тобто поглинання одного народу іншим з метою етнічного розширення останнього, прирощення його етнічної субстанції". Ця широка цитата з праці українського науковця "Лінгвоцид як форма геноциду", сподіваюсь, розкриє очі на суть чинної (і давньої, як світ) проблеми мільйонам українців. Прагнення чужих зайд і наїзників ясна, як Божий день, – ліквідація українців як етносу на їхній, Богом даній, землі.

Ну, що ж, братове-українці, нащадки московського улусу Золотої Орди кинули виклик нам, русичам. Так станемо на герць з ними, яко правнуки князя Святослава, чи здамось на їхню милість і житимемо за їхнім "законом"? А знаємо ж бо добре: народ, що сподівається на милосердя ворога, зазнає незліченних втрат. Недавня історія нас цього навчила. Пам'ятаймо клич наших лицарів: хто на землю руську з мечем прийде, від меча і загине. Тож чи допустимо наругу над нашою матір'ю Україною?

Published on 6 August 2012