Аскольд С. Лозинський

Як втрачаємо свою людяність

У 2012 році літні Олімпійські ігри проходять в Лондоні. Починаючи з церемонії відкриття ця Олімпіада була затьмарена суперечностями і байдужістю.

У 2012 році літні Олімпійські ігри проходять в Лондоні. Починаючи з церемонії відкриття ця Олімпіада була затьмарена суперечностями і байдужістю. Сорок років тому, на Мюнхенській літній Олімпіаді, 11 ізраїльських спортсменів і тренерів було вбито палестинськими бойовиками. Держава Ізраїль просила, щоб ці жертви були удостоєні хвилиною мовчання на церемонії відкриття Олімпіади-2012. Міжнародний олімпійський комітет відмовився, але провів хвилину мовчання в олімпійському селі заздалегідь в нечисленній групі. Незалежно від того, чим керувався МОК, це було непростимо. Весь світ був свідком вбивства в Мюнхені. Малолюдне і таємне вшанування пам’яті сорокаріччя вбивства фактично виглядало як спроба применшити цю трагедію.

Майже вісімдесят років тому, а точніше: у другій половині 1932 року і першому кварталі 1933 року, в результаті політики, введеної в дію Кремлем, було вбито голодом мільйони українців. У серпні 1932 р. Йосип Сталін, розчарований результатами колективізації в Україні, звернувся з листом до свого головного ката там Лазара Кагановича. Сталін писав: "Найважливішим питанням зараз є Україна. Події в Україні викликають зневіру. Це погано для партії. Поговорюють, що в двох областях України (здається, це Київська та Дніпропетровська області), близько 50 райкомів партії висловилися проти плану заготівлі зерна, вважаючи його нереальним. Ситуація в інших районних комітетах партії, кажуть люди, що краще. Як це виглядає? Це не партія, а парламент, карикатура на парламент... Якщо ми не почнемо виправляти ситуацію в Україні, то ми можемо втратити Україну... Ми не можемо піти цим шляхом. Ми повинні: ...поставити завдання перетворення України якомога швидше на справжню фортецю СРСР, на дійсно зразкову республіку..."

За цим послідував диявольский план, щоб поставити українців на коліна. Голод в Україні та на Кубані в Росії, в значній мірі населеній українцями, став поширеним. У розпал голоду, 22 січня 1933 року, Сталін видав директиву про заборону виїзду селян з України та Кубані. Ніякі інші райони СРСР не були виділені у забороні виїзду "у пошуках шматка хліба".

Роками українці в усьому світі, а після здобуття незалежності і уряд України, поки не прийшла нинішня влада, прагнули міжнародного визнання Голодомору 1932-33 років як геноциду українського народу. Засновник цього терміну в 1940-х роках, єврейський адвокат Рафаель Лемкін не тільки визначив український Голодомор 1932-33 років як геноцид, але конкретно послався на нього, як один з креслярів Конвенції ООН про геноцид. Документ ООН спеціально розширили визначенням геноциду в "мирний час", так само як під час війни.

За останнє десятиліття близько двадцяти країн визнали український Голодомор як геноцид. Ця цифра повинна бути значно вища, одначе Росія веде безсоромні контратаки, спрямовані на зменшення значення Голодомору. Багато хто в міжнародному співтоваристві є безпринципними гравцями, в цілому нешанобливому і аморальному глобальному гурті, готові поступитися на користь того, що є політично доцільно.

Така поведінка не є узгодженим зусиллям особливо проти українців. Скоріше, це загальна хвороба. Прикладом може бути також Україна, яка не визнала геноцид вірмен через турецькі відносини. Точно так же Вірменія не визнала український голод через відсутність взаємності.

Ізраїль не визнав український Голодомор і геноцид вірмен, хоча останнє в даний час обговорюється. Виділення Ізраїлю по імені не є вибірковим, чи несправедливим. Ізраїль нібито є притулком для євреїв, переслідуваних протягом тисячоліть і стверджує моральний імператив. Крім того, зокрема, щодо українців, Ізраїль не повинен мати політичних міркувань доцільності. Росія не є другом Ізраїлю. Напрошується думка, що мабуть для того, щоб зберегти пам'ять про Голокост живою, Ізраїль не хоче, щоб визнали геноцид інших.

Це міркування, якщо припущення попало в ціль, дуже надумане, так як ці трагедії не пов'язані між собою, а також відбулися за різних обставин. Єврейський та український геноциди схожі тільки в кількості жертв. Тим не менш, егоїстичний підхід до історії підриває будь який моральний імператив, що Ізраїль може мати на кричущі страждання єврейського народу. У зв'язку з майбутнім 80-річчям українського Голодомору та відновленням глобальних зусиль українців за визнання його геноцидом, ми можемо тільки сподіватися, що Ізраїль і інші, навіть стримувані граючою м'язами Росією, навернуться на праведний шлях.

Published on 31 July 2012