Володимир Мороз

Повстанський командир “Перемога”

Вояків Української Повстанської Армії, відзначених найвищою нагородою – Золотим Хрестом бойової заслуги 1 кл. – було всього 40.

Вояків Української Повстанської Армії, відзначених найвищою нагородою – Золотим Хрестом бойової заслуги 1 кл. – було всього 40. З них шестеро мали загалом дві бойових нагороди, і тільки двоє – три. Один з них – сотенний Михайло Дуда-“Громенко”, який відзначився успішними діями в Перемищині на чолі сотні, з якою згодом перейшов рейдом через всю Чехословаччину на Захід; пізніше він десантувався в Україну і загинув на рідній землі. Другий – один із найвизначніших командирів у Львівській воєнній окрузі “Буг”, сотник УПА Василь Василяшко, більше відомий як “Перемога” (також вживав псевдоніми “Вірний” і “Пантера”).

Василь Ількович Василяшко народився 13 квітня 1918 р. у с. Завишень Сокальського району Львівської області. Закінчив шість класів народної школи, здобув фах шевця. За Польщі брав активну участь в діяльності “Просвіти”, відтак став членом Юнацтва Організації Українських Націоналістів, а відтак ОУН, до якої з 1932 р. належав його старший брат Микола. Навесні 1941 р. В. Василяшко вступив до українського легіону в німецькій армії – Дружин Українських Націоналістів (ДУН), де служив у відомому батальйоні “Нахтігаль”. Звідти із більшістю вояків перейшов до 201 шуцманшафт-батальйону, який базувався в Білорусі і охороняв важливі об’єкти від червоних партизанів. Двічі приїжджав додому у відпустку. Після закінчення річного контракту в грудні 1942 р. Василь, як і всі легіонери, залишив службу в німців і на Різдво вже був у рідному селі. Оскільки був ризик арешту колишніх вояків ДУН, Василь не ночував вдома, очевидно, співпрацюючи з Організацією. Восени 1943 р. перейшов у підпілля, очоливши боївку Служби Безпеки (СБ) ОУН Белзького району, яка налічувала близько 15 осіб.

Аналогічні боївки існували і в інших районах. Загальне керівництво ними здійснював обласний комендант боївок СБ Тарас Онишкевич-“Галайда”. Саме під його командуванням в кінці 1943 р. – на початку 1944 р. у Равській та Сокальській округах ОУН проведена акція проти польських осередків, розташованих по лісничівках, гаївках та колоніях. Здобуто багато зброї, тих, на кого були докази в донощицтві чи участі у протиукраїнських акціях, – стратили, інших – розігнали. Таким чином реалізовано клич: “Ліс наш і ніч наша!”, оскільки метою було опанування лісів, щоб створити умови для творення відділів УПА.

Протягом грудня 1943 р. – березня 1944 р. у північній Львівщині постали сотні “Пролом” та “Тигри”. На допомогу їм “Галайда” в кінці лютого 1944 р. об’єднав підлеглі боївки з двох округ в один відділ, сотенним якого призначений Дмитро Пелип-“Ем”-“М22”-“Євшан”. Командиром першого роя у першій чоті Ярослава Грицая-“Чорноти” став В. Василяшко-“Перемога”.

Під час наступу на с. Острів Сокальського р-ну – осередок польських збройних формувань, які загрожували українським селам околиці – Т. Онишкевич отримав смертельне поранення і на його честь ця сотня отримала назву “Галайда”. Навесні відділ брав активну участь в бойових діях на т. зв. Холмському фронті проти польських Армії крайової (АК) та Батальйонів хлопських (БХ). Також чота “Чорноти” разом із сотнею “Сіроманці” 11 травня 1944 р. у с. Карів Сокальського р-ну звела бій із німецькими поліційними військами. Тоді “Чорнота” був поранений і відійшов на лікування, а тому В. Василяшко став чотовим. Підвідділ “Перемоги” 24 травня 1944 р. мав бій з червоними партизанами біля с. Лісова Рава-Руського пов. (тепер Польща). Дії В. Василяшка, який вів цільний вогонь і закидав ворога гранатами, були відзначені командуванням.

Після переходу фронту сотня “Галайда” поповнилася новобранцями і приблизно 14 серпня була розділена на дві. Відділ “Галайда 1” очолив “Перемога”, “Галайда 2” – командир третьої чоти Григорій Шклянка-“Куліш” (в минулому – керівник боївки СБ та ройовий у чоті “Чорноти”, родом із с. Поториця Сокальського р-ну, яке знаходиться через річку від Завишня). “Ем” очолив курінь, до якого також увійшла сотня “Крилачі”. Відтинком, призначеним для дій новопосталого куреня, була Любачівщина, проте через насичення терену радянськими військами і постійні бої “Ем” туди так і не потрапив. 22 серпня під с. Зубейки Жовківського р-ну курінь “Галайда” звів великий оборонний бій із батальйоном 83 полку прикордонних військ НКВД та 50 мотоциклетним полком ЧА. Відбивши у восьмигодинному бою всі ворожі наступи, “Ем” з відділом прорвався з оточення і відійшов у ліси на південь від с. Карів.

Війська НКВД 29 серпня 1944 р. знову оточили курінь, який зайняв оборону в урочищі Кривуля в центрі лісів Карів–Піддубці. В цілоденному бою з 7 до 21 год. повстанці відбили ворожі атаки. При цьому найбільшу стійкість і вправність проявила саме сотня “Галайда 1” на чолі з “Перемогою”. Згодом вони успішно діяли в боях біля с. Губинок Рава-Руського пов., тепер Польща (17.10.1944 р.), с. Смолин Яворівського р-ну (22.10.1944 р.), с. Яструбичі Радехівського р-ну (4.11.1944 р.), с. Лучиці Сокальського р-ну (10.11.1944 р.), с. Бишів Радехівського р-ну (25.11.1944 р.). В бою у Яструбичах був смертельно поранений к-р “Ем”, а командування куренем перебрав Михайло Хвальбота-“Лис”.

Протягом зими сотні діяли самостійно. В цей час “Перемога” зробив кілька вдалих засідок на підрозділи НКВД та винищувальні батальйони (с. Волиця Жовківського р-ну, с. Двірці Сокальського р-ну), мав бій біля с. Куличків Сокальського р-ну (12.02.1945 р.), здійснив засідку на прикордонників між с. Купичволя Кам’янка-Бузького р-ну та м. Великі Мости Сокальського р-ну (20.02.1945 р.), наступ на прикордонну заставу в с. Зубків Сокальського р-ну (5.03.1945 р.)

Особливо відзначилася сотня “Галайда 1” і її командир “Перемога” в бою під с. Зіболки Жовківського р-ну 22 березня 1945 р. Відділ, чисельність якого складала 167 вояків, протягом двох годин протистояв наступові двох полків Червоної армії, підсилених підрозділами НКВД. Успішно відбивши ворожі наступи, сотня прорвалася з оточення. В. Василяшко в бою був поранений у груди, але, незважаючи на це, холоднокровно командував проривом. Після короткого лікування він вже за кілька тижнів повернувся до командування своїм відділом. Наказом УПА-Захід ч. 12 від 28.04.1945 р. “Перемога” нагороджений Бронзовим Хрестом бойової заслуги, а наказом Головного Військового Штабу УПА ч. 2/45 від 27.04.1945 р. йому присвоєно ступінь хорунжого УПА.

Однією з найбільших акцій УПА на Львівщині був наскок на райцентр Радехів 26 квітня 1945 р. за участі 5 сотень УПА. Центральну роль в ньому відіграли відділи “Галайда 1” та “Кочовики”, які діяли безпосередньо в місті. В результаті наскоку на волю випущено кілька сотень призначених до вивозу селян. Після цього сотні “Галайда 1” і “Кочовики” зупинилися в лісі біля с. Радванці Радехівського р-ну, де їх 28 квітня застала велика облава. Знову переважаючі сили 2 прикордонного загону НКВД нав’язали десятигодинний бій повстанцям, які відбили всі ворожі атаки, а далі прорвалися з оточення. І в цьому бою “Перемога” відзначився притомністю та вмілим командуванням.

За наказом ВО “Буг” у травні 1945 р. підрозділи куреня “Галайда” вирушили в рейд за лінію Керзона. Там сотня “Перемоги” звела кілька боїв з польськими урядовими військами. При поверненні 2 вересня 1945 р. відділ “Галайда 1” був переслідуваний прикордонниками в лісах Яворівського полігону на південь від Магерова. Кількатисячні ворожі підрозділи були підсилені авіацією та артилерією. Майже пів дня тривав відступ з боєм. Тільки притомність сотенного дозволила повстанцям вийти з оточення. Про це в документі написано так: “До краю перетомлене вояцтво зраджувало охоту залягти на становищах і створити нові Крути. Та к-р Перемога твердий і впертий в боротьбі. Вн веде свій відділ до життя, а не до смерти. Великим зусиллям волі підіймає своє карне вояцтво до вирішного удару, йдучи в перших лавах на пролом. З грімким окликом “Слава”, як буря пішло вояцтво за своїм командиром. Ворожі застави сторощено або розсунено, перстень облоги прорвано і відділ вийшов поза поле ворожих дій, забираючи з собою кільканадцять ранених своїх вояків. Ввесь час бою відділ зустрічався з ворогом у рукопашній боротьбі на віддалі трьох до п’яти кроків”. Сотня на 50% була розбита, проте зберегла боєздатність, а частина розпорошеного стрілецтва невдовзі приєдналася до свого відділу.

У вересні 1945 р. В. Василяшко був призначений командиром Сокальського тактичного відтинка УПА “Климів” і куреня “Галайда”, а командування його сотнею перебрав чотовий “Ігор”. У підпорядкуванні “Перемоги” опинилися також відділи “Галайда 2”, “Кочовики”, “Пролом” і “Тигри”. Наказом ГВШ УПА ч. 3/45 від 10.10.1945 р. хорунжий “Перемога” був відзначений Срібним Хрестом бойової заслуги І кл., а наказом ч. 1/46 від 15.02.1946 р. йому присвоєно ступінь сотника та відзначено Золотим Хрестом бойової заслуги 1 кл.

За збігом обставин наступного дня після отримання найвищої нагороди УПА В. Василяшко загинув. Це сталося 16 лютого 1946 р. в лісовій криївці біля с. Боянець Жовківського р-ну. Розвідувально-пошукова група прикордонних військ та райвідділу НКВД о 10 год. за агентурними даними, здобутими спецгрупою, встановила слідкування за дорогою Боянець–Купичволя і помітила селянські сани, які їхали з хутора Колин до лісу. З’ясувавши, що з них біля ретельно замаскованої криївки скидували продукти, енкаведисти відкрили вогонь. Один з повстанців (напевне, охоронець) загинув, ще двоє врятувалися втечею. Троє тих, хто був у криївці, відмовилися здатися і у безвихідній ситуації пострілялися. Тоді з “Перемогою” загинули його найближчі співробітники: бунчужний куреня “Хміль”, санітар куреня “Макаренко” і охоронець “Орлик”. Ворог здобув 2 автомати, 2 гвинтівки, 4 пістолети та документи. У 1991 р. тіла повстанців перепоховано у м. Великі Мости, а де згодом встановлено пам’ятник.

Кому відома інформація про життя та діяльність Василя Василяшка, його бойових друзів, відділів УПА на Львівщині просимо писати на електронну адресу mrz@ukr.net або на адресу редакції.

Published on 2 July 2012