Андрій Сова

Степан Бандера і Пласт: перші кроки у націоналістичному русі

Незважаючи на появу низки монографій, збірників документів, розвідок і статей про діяльність Провідника ОУН Степана Бандери

Незважаючи на появу низки монографій, збірників документів, розвідок і статей про діяльність Провідника ОУН Степана Бандери недостатньо вивченими залишаються окремі аспекти його біографії, зокрема роль у легальних громадських організаціях Галичини міжвоєнного періоду. У даній публікації спробуємо висвітлити маловідомі сторінки з життя та діяльності Степана Бандери в організації “Пласт”, зокрема його участі в роботі 5-го пластового куреня імені князя Ярослава Осмомисла та 2-го куреня старших пластунів “Червона Калина” у Стрию та Львові. Хронологічно розвідка охоплює період з 1922 р. (часу вступу в пластовий курінь) до 1930 р. (заборони організації польською владою).

У 1919–1927 рр., навчаючись у стрийській гімназії, Степан Бандера активно поринув у громадську та політичну роботу. Цьому сприяла діяльність організації “Пласт”, яка займалася патріотичним вихованням української молоді. В автобіографії про свою участь у пластовому русі Степан Бандера у квітні 1959 р. писав таке: “До Пласту я належав від 3-ої ґімназійної кляси (від 1922 р.); у Стрию був у 5-му пластовому курені ім[ені] кн[язя] Ярослава Осьмомисла, а після матури – в 2-му курені старших пластунів “Загін Червона Калина”, аж до заборони Пласту польською державною владою в 1930 р. (Мої попередні старання вступити до Пласту в 1-ій, згл. 2-ій клясі були безуспішні через ревматизм суглобів, на який я хворів від раннього дитинства, не раз не міг ходити, і в 1922 р. був ок[оло] два місяці в лічниці на водну пухлину в коліні)”. Так стисло описано значний період життя, що суттєво вплинув на характер майбутнього Провідника ОУН.

1 жовтня 1922 р. Степан Бандера був прийнятий до 5-го пластового куреня імені князя Ярослава Осмомисла в гурток “Вовк”. 26 лютого 1923 р. він склав пластову присягу та перший пластовий іспит. 12–14 липня 1924 р. Степан Бандера взяв участь у першій обласній пластовій зустрічі на “Писаному Камені” біля Косова (тепер – Косівський р-н Івано-Франківської обл.). Всього на зустріч прибуло близько 100 представників зі Львова, Стрия, Станіславова (Івано-Франківська), Перемишля, Тернополя, Золочева, Яворова, Калуша та інших міст. Стрийська делегація, до складу якої входив Степан Бандера до потрібного місця діставалася 10 днів. Маршрут пролягав через Ворохту (тепер – Яремчанської міськради Івано-Франківської обл.) та Криворівню (тепер – Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.). Дорогою пластунів застала велика буря. Однак, незважаючи на перешкоди, 14–15-літні юнаки виконали поставлене завдання. До програми зустрічі входили теренова гра, вправи з сигналізації, дві ватри, обговорення суспільно-політичної ситуації та ін. З доповідями виступили Северин Левицький, Іван Чмола, Михайло Горбовий з Косова, Петро Козіцький, Петро П’ясецький, Іван Чепига (редактор журналу “Український Пласт”, який виходив друком в Станіславові) та ін.

Степан Бандера брав участь і в інших заходах, до яких долучався або які безпосередньо проводив 5-й пластовий курінь імені князя Ярослава Осмомисла. Це засвідчують численні фотографії, які збереглися до наших днів. Наприклад, на одній із них, датованій 1925 р., бачимо Степана Бандеру з пластунами на залізничній станції у с. Любинці під час мандрівки до с. Розгірче (тепер – села Стрийського р-ну Львівської обл.).

Завершивши навчання у стрийській гімназії, у вересні 1928 р. Степан Бандера переїхав до Львова, де записався на агрономічний відділ сільськогосподарсько-лісничого факультету Львівської політехніки. Впродовж навчання у 1928–1934 рр. він брав активну участь у громадській роботі, зокрема як член “Просвіти”, Українського студентського спортивного клубу, деякий час – товариства “Сокіл-Батько” і “Луг”. До Уладу українських старших пластунів Степан Бандера вступив 15 жовтня 1927 р., перейшовши у 2-ий курінь старших пластунів “Червона Калина”. Станом на вересень 1930 р. курінь налічував 64 члени. У свідоцтві про відхід Степана Бандери з 5-го куреня імені князя Ярослава Осмомисла, датованому 3 жовтня 1927 р., зазначалося: “Оден з чільних пластунів V. куріня. Брав дуже видну діяльність в курені, як рівно ж в великій мірі причинився до здобуття першости для нашого куріня. Також, яко впорядчик, багато дослужився для куріня”. З такими досягненнями Степан Бандера поринув у роботу 2-го куреня старших пластунів “Червона Калина”. На той час утворилися три центри життя куреня: Стрий, Краків і Львів. Найактивнішим і найчисленнішим осередком був Львів до якого належав Степан Бандера. 2-й старшопластунський курінь “Червона Калина” став осередком поширення націоналістичних ідей. Крім виховання молоді, курінь опікувався стрілецькими могилами на г. Маківка, проводив мандрівки стаціонарні та мандрівні табори, заняття з топографії, історії України, народознавства, основ медичних знань та ін. Серед членів куреня були відомі особистості, як Степан Охримович, Ярослав Рак, Олекса Гасин, Ярослав Падох, Осип Тюшка, Остап Каратницький, Дмитро Яців, Богдан Чехут, Роман Щуровський та ін. Більшість з них згодом стали визначними діячами українського визвольного руху.

У 1928 р. Степан Бандера здав іспити вмілостей з: “Картоґрафії” (1 червня), “Ратівництва” (29 травня), “Знакування” (1 червня), “Самостійність” (Прогулька) (29 травня), “Плавання” (1 червня), “Ощадності” (1 червня), “Служби” (1 червня). Степан Бандера навчився точно визначати відстані за топографічними картами і планувати мандрівки. В його свідоцтві ІІІ пластового іспиту зазначено, що похибка у розрахунках становила лише 15 %

У 1928–1929 рр., в перші два роки навчання у Львівській політехніці, Степана Бандеру двічі обирали до проводу пластового куреня “Червона Калина”. 21 жовтня 1928 р. на Другій Курінній раді, яка відбулася у Львові в Академічному домі було обрано: курінним – Ярослава Рака, суддею – Володимира Ерденберґера, писарем – Осипа Тюшку, підскарбієм – Степана Бандеру. 19 грудня 1929 р. на Третій Курінній раді (відбулася там, де і попередня): отаманом – Ярослава Рака, генеральним суддею – Володимира Ерденберґера, канцлером – Осипа Тюшку, генерального підскарбія – Степана Бандеру.

Особливе зацікавлення викликає Друга Курінна рада, на якій були присутні Ярослав Рак, Богдан Чехут, Степан Бандера, Ярослав Падох, Володимир та Роман Ерденберґери, Михайло Поточняк, Юліан Гошовський, Осип Тюшка, Роман Щуровський, Степан Новицький, Остап Каратницький, Євген Пеленський, Степан Охримович, Осип Грицак, Володимир Калинович. На Раді розгорілася дискусія навколо питання про зміну назви куреня (офіційна назва на той час була – 2-й курінь УУСП імені Івана Богуна). Було висловлено три пропозиції: курінь імені “Боїв на Маківці” (Ярослав Рак), курінь імені “1-го листопада” (Степан Бандера), курінь “Червона Калина” (Євген Пеленський). Проект Степана Бандери підтримували Ярослав Падох і Степан Охримович. Однак, внаслідок обговорення більшістю голосів вирішено змінити назву на “Червону Калину”.

На посаді підскарбія Степану Бандері вдалося зробити чимало. Зокрема, він налагодив виготовлення пластових срібних відзнак, які купляли пластуни. Для залучення коштів організовувались також всілякі виступи концерти та інші заходи. Курінь придбав невеликий кінопроектор і демонстрував глядачам за плату короткометражні фільми.

З 1 липня 1929 р. Степан Бандера взяв участь у тритижневому мандрівному таборі “Червоної Калини”. Маршрут пролягав карпатськими верхами Ґорґан і Бескидів (тепер – Івано-Франківська та Львівська обл.). За сучасними мірками його можна віднести до другої, зважаючи на погодні умови – до третьої, категорії складності пішого туризму: пластовий табір на “Соколі” – г. Висока – г. Ігровище – г. Сивуля – г. Клива – г. Попадя – г. Спіскова – г. Яворова Кичера – полонина Мшана – г. Яйко-Ілемське – с. Людвиківка (тепер – с. Мислівка Долинського р-ну Івано-Франківської обл.) – г. Магура – с. Либохора (тепер – Сколівського р-ну Львівської обл.) – г. Маківка. В околицях гір Спіскова – Яворова Кичера відбулася зустріч із закарпатськими пластунами. Після неї таборовики розділилися: одна група, понесла до Підлютого підпільну націоналістичну літературу, інша, дотримуючись маршруту, досягла Маківки. Незважаючи на велику складність мандрівки, стрийським пластунам вдалося досягнути мети. На думку Остапа Савчинського, саме під час цієї подорожі Степан Бандера отримав пластове псевдо. Впродовж всієї мандрівки він жартував, а коли западала найбільша тиша, починав співати “Курінь є створений для нас, не треба нам бабів!” Через те й отримав псевдо “Баба”.

Степан Бандера дав рекомендації для вступу в курінь Теодору Вішці, Осипу Николишину, Богдану Петріні, Володимиру Салдану. Він брав активну участь у багатьох дискусіях, які точилися у курені. Наприклад, на зборах 28 лютого 1929 р. виникла дискусія щодо повноважень керівництва куреня. Євген Пеленський вважав, що повинна панувати диктатура, за його словами керівник сам має обирати решту членів Команди (вищого керівництва куреня). Степан Охримович наполягав, щоб усе залишати без змін, лише керівнику куреня надати дещо більших повноважень. Степан Бандера вважав, що диктатура прийнятна лише тоді, коли на цю посаду є відповідна особа.

У липні 1930 р. відбувся одномісячний табір за участю Степана Бандери і ще 27 членів біля с. Крушельниця (тепер – Сколівського р-ну Львівської обл.) недалеко г. Парашка. Після закриття табору пластуни помандрували на Маківку, де 3 серпня таємно посвятили курінний прапор. Кошти на виготовлення прапора вдалося зібрати саме завдяки наполегливій праці Степана Бандери. На прапорі був вигаптуваний клич: “Не принести сорому українській землі!”. Його проект розробили Орест Гладкий та Юліан Буцманюк, а посвячення здійснив о. мітрат Йосиф Сліпий. Фактично це була одна з останніх ініціатив куреня. У вересні 1930 р. польська влада заборонила діяльність організації.

Отже, навчаючись у Стрию та Львові, Степан Бандера активно займався громадською роботою. Впродовж 1922–1930 рр. він був членом організації “Пласт”, сумлінно і в повному обсязі виконуючи всі обов’язки та доручення покладені на нього старшиною 5-го пластового куреня імені Ярослава Осмомисла, а згодом – 2-го куреня старших пластунів “Червона Калина” у Стрию та Львові. В пластовій організації він отримав прекрасну фізичну підготовку. Цьому сприяли піші походи околицями Стрия, мандрівки Карпатами, різного роду змагання і вишколи. В цей період свого життя Степан Бандера займався легкою атлетикою, плаванням, лещетарством, баскетболом, пішим туризмом, шахами, співав у хорі, грав на гітарі і мандоліні, не палив і не вживав алкоголю. Перебуваючи у пластових куренях, Степан Бандера набув обширних знань з історії України, народознавства, картознавства, основ медичних знань, військової справи та ін. Та найголовніше, що “Пласт” виховував у своїх членах високу мораль та сильну волю. Участь Степана Бандери в організації “Пласт” можна вважати однією з визначальних у гартуванні характеру та формуванні світогляду майбутнього Провідника ОУН.

Published on 24 May 2012