Віктор РОГ

До економічної стратегії ОУН

Сьогодні для зацікавленого читача, здається, немає особливих підстав жалітися на відсутність літератури, пов’язаної з тематикою ОУН-УПА, хіба що в аспекті невеликих накладів.

«Тільки там, де інтереси особистостей підпорядковані інтересам нації, де одне покоління за іншим змагається за одну спільну мету, нації досягли гармонійного розвитку виробничих сил».
Фрідріх Ліст

Сьогодні для зацікавленого читача, здається, немає особливих підстав жалітися на відсутність літератури, пов’язаної з тематикою ОУН-УПА, хіба що в аспекті невеликих накладів. Тож вихід нового видання на цю тему важко назвати сенсацією. Проте праця кандидата історичних наук Володимира Панченка, котра побачила світ в серії «Друга світова: український вимір», має всі підстави привернути до себе увагу не лише вужчого кола дослідників, але й широкої читацької аудиторії, адже йдеться в ній про мало досліджену і популяризовану сторону діяльності українських націоналістів, а саме про розробку та реалізацію економічної стратегії ОУН в першій половині минулого століття.

Автор зазначає, що теоретики ОУН, «протиставляючи себе водночас і комуністичному, і нацистському режимам, але при цьому не поділяючи і ліберальної доктрини, прагнули впровадити в Україні новий, третій шлях розвитку. Суть його полягала у застосуванні найкращих надбань людства в площині економічної теорії та практики. Цей шлях розвитку був успішно пройдений в Чехословаччині, Німеччині, Франції, Італії, США і має назву «економічний націоналізм».

Суть економічного націоналізму полягає у захисті власного національного виробника з метою дати йому зміцніти й підготуватися до неминучої в майбутньому світової конкуренції, а потім і утвердитися на світових ринках».

Володимир Панченко слушно наголошує, що з певних причин сьогодні в Україні націоналізм розглядається переважно в одному ключі, коли виділяється лише одна ідея – право нації на культурний розвиток та незалежність. Доволі часто цій теорії по-блюзнірськи приписують брак суто економічної доктрини, маючи на меті зменшити її привабливість в очах більш прагматичної частини населення.

Розвіюючи стереотипи, дослідник в своїй книзі розповідає про творців концепції економічного націоналізму, її сутність та історичні зразки втілення, висвітлює теоретичні напрацювання українських націоналістів та приклади спроб їх практичного втілення в Україні у часи воєнного лихоліття, розмірковує над актуальністю економічного націоналізму та теоретичної спадщини ідеологів ОУН в сучасних умовах.

Навіть для ознайомленого з історією ОУН читача книга Володимира Панченка (фахового економіста та історика) відкриє багато нового й несподіваного, спонукає задуматися.

Автор, підсумовуючи, робить доволі сміливий висновок, зазначаючи, що якби на початку дев’яностих років минулого століття, в часи становлення незалежної України, державні мужі звернулися до теоретичної спадщини ідеологів ОУН, зокрема праць Сціборського, Стецька, Моралевича, Бандери, Костаріва, Бойдуника, задіяли концепцію економічного націоналізму Фрідріха Ліста, пристосовану до специфічних пострадянських умов відродженої державності, наша перспектива мала би зовсім інші виміри.

«Не було би кількох десятків олігархів, котрі володіють усім майном держави і контролюють (а швидше нещадно експлуатують В.Р.) її надра, а був би рівномірний розподіл власності між мільйонами українських громадян, не було б глибокого падіння технологічного рівня і масового зубожіння населення, не було б розчарування людей у необхідності мати свою державу…»

Проте мало знати теорію, адже «однією з найбільших проблем України залишається відсутність чітко усвідомленої державної мети. Не меншою проблемою є відсутність у реформаторів повноцінного розуміння, що означає поняття «національний інтерес». В результаті ми констатуємо розбалансованість економічної системи замість стабільного зростання; домінування економічних операцій «в тіні» замість прозорих відносин; прагнення швидкої наживи замість планування та розрахунку.

Нажаль, маємо погодитись з дослідником, що «економічний націоналізм і сьогодні не розглядається сучасниками як варіант вирішення актуальних проблем. Для багатьох керівників держави сама тема націоналізму є суворим табу. Це пов’язано не тільки зі спотвореним сприйняттям основ націоналістичного світогляду, але також, імовірно, і з тим, що націоналізм за своєю філософією передбачає відповідальність влади перед власною нацією».

Книга написана доступною мовою, ілюстрована, читається легко, спонукає мислити і мобілізує до дії, адже «ким будуть українці в майбутньому – нечисленним народом, сірими робітниками в чужих корпораціях на брудних виробництвах чи все ж таки власниками своїх міжнародних компаній, - залежить від наших дій сьогодні».

Published on 23 May 2012