Юлій Хвещук

Кремль програв Латвії

Довгоочікуваний поєдинок Москви з латиською нацією відбувся.

Довгоочікуваний поєдинок Москви з латиською нацією відбувся. 18 лютого латиші перемогли. Цього разу поєдинок мав вигляд референдуму про надання статусу другої державної російській мові. Населення Латвії – близько 2 мільйонів осіб. Етнічні росіяни становлять понад чверть населення країни. Для ініціаторів референдуму потрібно було зібрати більше ніж половину голосів громадян, які прийшли на референдум. Не сталося. Згідно інформації Центральної виборчої комісії, на референдум прийшли 1 098 593 громадяни (70,37% виборців). Це – найвища активність латвійців на референдумах (попередньо максимальна явка була зафіксована на референдумі стосовно вступу Латвії до ЄС – на 88 тисяч виборців менша). За попередніми даними ЦВК, лише 22,5% громадян сказали «так» російській мові. 77,22% зберегли вірність латиській. Тільки в суцільно русифікованому (мовно та етнічно) Даугавпілсі запропоновані поправки до Конституції отримали беззастережну підтримку – там за них проголосували 85,18% виборців.

Цікава статистика голосування за межами Латвії. Загалом на 85 закордонних виборчих дільницях проголосували 39 703 людини, найбільше - у Великобританії, Ірландії, США і Німеччині. Російська мова перемогла тільки в самій же ж Росії (612 голосів «за», 283 – «проти»), та Казахстані (12 осіб – «за», 7 – «проти»). В Україні лише 17 громадян Латвії виявили симпатії до «рускоязицтва», натомість 97 підтвердили свою латиську позицію.

Напередодні президент Латвії Андріс Берзіньш, прем'єр-міністр Валдіс Домбровскіс і спікер парламенту Солвіта Аболтіня закликали громадян голосувати проти зміни мовного законодавства. Депутати Сейму від консервативних і націоналістичних партій домагалися заборони референдуму, але Конституційний Суд відхилив їх скаргу. Та латиші почули їх та проявили національну гідність. Справді, як було не перемогти латиській мові, якщо на її захист приїжджали до Риги навіть гості з Росії - Валерія Новодворська і Костянтин Боровий. У своїх публічних виступах вони відверто висловлювалися і про замовників «мовного питання», і про його сутність.

Так, Боровий заявив, що в його розпорядженні є документи, які доводять, що ініційований референдум є наслідком операції спецслужб Росії для дестабілізації ситуації в Латвії та формування п'ятої колони.

Новодворська щиро зізналася у бажанні вибачитися за те, що розмовляє російською мовою, яка, завдяки зусиллям путінського ФСБ, знову стала знаряддям наруги як над росіянами, так і над латишами. І, як завжди, чітко сформулювала свою думку: обов'язок кожного російськомовного громадянина Латвії - сходити на референдум, проголосувати проти російської мови, сфотографувати свій бюлетень, вийти з гордо піднятою головою і продемонструвати свій вибір. Якщо ж хтось не бачить в Латвії Батьківщину, значить, це - нещасна людина. Тоді ласкаво просимо до Росії.

Важко сказати, наскільки ці слова гостей вплинули на власне російський елемент латвійського суспільства. Але, якщо вже росіяни приїхали з Москви підтримати латиську мову, то для латишів залишатися байдужими було просто неможливо.

Раніше президент Латвії Андріс Берзіньш сказав: «Єдине, що я можу пообіцяти щодо мови: поки щось у цій справі буде залежати від мене, такого не станеться. А якщо станеться, то я залишу цю посаду». Він залишається президентом, латиші – латишами. А МЗС Росії залишилося тільки прогнозовано пробуркотіти: результати референдуму необ‘єктивні, 320 тисяч людей не змогли проголосувати, бо не вважаються громадянами Латвії. Справді, щоб отримати громадянство, треба скласти іспит на знання латвійської мови. А це ж надто складне. завдання для «рускоязиких». Просто неможливе для балалайкового патріота в сколковських нано-лаптях.

До речі, президент сусідньої Естонії Тоомас Хендрік Ільвес в інтерв'ю швейцарській газеті «Der Bund» назвав російську мовою окупаційної влади. А міністр освіти України Табачник проштовхує обмеження кількості годин для викладання української мови та літератури у школах (історію ж України взагалі хоче ліквідувати як предмет).

Мимовільно згадується: 15 червня 1934 року, за свою українофобську діяльність міністр внутрішніх справ Польщі Броніслав Вільгельм Пєрацький страчений українцем Григорієм Мацейком на виконання рішення трибуналу ОУН. Якого ж дня 2012 року українці морально стратять Табачника і викинуть його на смітник історії? Прикро, що не сьогодні.

Але сьогодні все ж свято. Свято латиської мови та латиської нації. І ми радіємо разом з гордими і вільними латишами.

Published on 20 February 2012