Олекса Олич

EX.UA: світовий та український ракурси

Так історично склалося, що за США закріпився імідж своєрідного наглядача за дотриманням основ демократії у світі та вибіркового втручання, якщо в окремо взятій країні помічені грубі їх порушення.

Так історично склалося, що за США закріпився імідж своєрідного наглядача за дотриманням основ демократії у світі та вибіркового втручання, якщо в окремо взятій країні помічені грубі їх порушення. Щоправда, форма втручання (військова операція, пролобійована резолюція ООН, відкриття нових грантових програм «коло урядових» фондів чи просто невдоволена гримаса держсекретаря) визначаються не тільки важкістю порушень демократії та прав людини, але й розмірами правопорушника. Наприклад, звільнити окупований Кувейт, а заодно і сам Ірак від режиму Хусейна можна. Можна вполювати Норьєгу в Панамі. Але, наприклад, у справі геноциду в Чечні, чи військової агресії проти Грузії – краще обмежитися невдоволеними гримасами. Все ж таки це Росія – правопорушник здоровенний і міцний. З таким навіть міжнародний правоохоронець зайвий раз перетинатися вважає за шкідливе для власного здоров’я.

Але, попри права людей у цілому світі, США не менш ретельно захищають і права власних громадян. І чим багатші громадяни, тим їхні права надійніше захищені. В сучасному інформаційному суспільстві заробляти мільйони та мільярди найпростіше в сфері інформаційних технологій, зокрема, на авторських правах. Тож і охороняти їх слід якнайкраще від сучасних «піратів», і власних, і закордонних. Зрештою, витрушувати штрафи з чужинців приємніше, ніж з власних громадян.

19 січня влада США розпочала повномасштабну міжнародну антипіратську операцію. У різних країнах світу було заарештовано в повному складі керівництво Megaupload.com — файлообмінника з аудиторією 150 мільйонів людей, звинуваченого у порушенні авторських прав. Американський суд висунув обвинувачення сімом керівникам проекту в порушенні авторських прав на суму 500 мільйонів доларів, а також в отриманні прибутку на рекламі піратського контенту на суму 175 мільйонів доларів. Їхнє особисте майно, а також сервери файлообмінника на суму 50 млн. доларів заарештовано. Тепер їх загрожує 20 років в’язниці.

У відповідь хакерські групи починають успішні віртуальні атаки на сайти урядових установ США, Франції та інших країн, які підтримують боротьбу з піратством в Інтернеті. Кожен сайт має межу навантаження відвідувачів, після досягнення якої система перестає відповідати на запити. Тому, попри багато інших, дісталося сайтам і Білого дому, і ФБР разом з міністерством юстиції. Попри всі американські надпрофесійні спецпідрозділи по боротьбі з кіберзлочинністю.

Це, так би мовити, позаправова відповідь міжнародної піратської спільноти Вашингтону та його союзникам. Проте, боротьба ведеться і в політичній площині. У світі створено понад 30 піратських партій, головною метою яких є реформування законодавства у сфері авторського права і патентів. Вони співпрацюють через «Міжнародну піратську партію» - неурядову організацію, зареєстровану в Бельгії в жовтні 2009 року. В Україні теж діє відповідне «Українське піратське співтовариство», поки що малоактивне.

Першою була шведська піратська партія, заснована 1 січня 2006 року. Сьогодні вона має 2 депутатів у Європарламенті. Перемоги на місцевих виборах пірати здобували також в Швейцарії, Чехії, Іспанії, а останнім часом все більше депутатських мандатів отримують у Німеччині (там, до речі, їх донедавна очолювала молода уродженка Києва, Марина Вайсбанд). Ідеї реальних свобод особистості, захисту приватного життя в Інтернеті, відкритості державних органів, прозорості дій влади та унеможливлення зловживань штучними монопольними правами зустрічають все більше прихильників. Цей процес повільно, але все ж прогресує, на тлі розчарування традиційними політичними силами, які мляво адаптуються до сучасних умов та нових суспільних потреб і проблем.

Відстоювання фінансових інтересів американських корпорацій наштовхується на опір не лише екзотичних, на перший погляд, партійців - піратів. Цілком байдуже ставиться до претензій США, наприклад, Китай. Гранично лояльно ставляться до обвинувачених у порушенні авторських прав судді Німеччини, Іспанії та інших європейських країн. Мабуть, тому погляди Вашингтону зупинилися на Україні. Режим тут тепер далекий від поняття «прозахідний», опозиціонерів по в’язницях оселяє. Отож, можна трохи на нього натиснути (на той раз не за загальні, людські права, а за конкретні – авторські). При цьому американці навіть не підозрювали, у що все це виллється власне для теперішньої влади в Україні.

Американська асоціація звукозапису (RIAA) внесла український файлообмінник EX.UA до списку 25 найбільших піратських сайтів світу. І США, в особі міністерства торгівлі, вже давно вимагали його закриття. Хоча на сайті знаходилася «Угода» (публічний договір), яка регулювала відносини з усіма користувачами ресурсу. Вона передбачала, що сайт є лише базою зберігання, де користувачі можуть розміщувати свої об`єкти інтелектуальної власності. Відповідно, ті, хто розміщував свій контент, і несуть всю відповідальність, пов`язану з порушенням авторських прав. При цьому передбачалося, що якщо хтось вважає, що порушуються його права власника - ЕХ.UA «буде радий допомогти у закритті доступу до такого контенту». Крім цього, керівники файлообмінника понад рік намагалися співпрацювати з міжнародними антипіратськими структурами, виділили спеціальну кнопку для видалення піратських об’єктів.

Тим не менше, влада поспішила на зустріч Вашингтонові (ну, не Юлю Тимошенко ж із в’язниці випускати, а тут якраз поле для демонстративної поступки). 31 січня МВС провело операцію із вилучення серверів EX.UA. Було затримано для допиту кількох менеджерів файлообмінника, однак власники залишилися на волі, а їхнє особисте майно не вилучалося. Дивує така реакція правоохоронців на скаргу якоїсь неурядової американської асоціації. При тому, що в Україні немає власної концепції регулювання авторських прав. Але кримінальну справу порушили.

У відповідь, вранці 1 лютого розпочався контрудар – хакерські атаки на сайти державних органів. Помирали або працювали з перебоями Інтернет-представництва президента, МВС, СБУ, уряду, Конституційного Суду, за компанію – і Партії регіонів. Влада виявилася абсолютно не готовою до такого розвитку подій.

А в соціальних мережах все ширилися заклики долучатися до помсти за EX.UA. Незважаючи на те, що власники сайту заявили, що не мають стосунку до хакерських атак і закликали своїх прихильників не порушувати закон. Прес-секретар Януковича, Дарка Чепак в розпачі закликала знайти інші «майданчики» для помсти. Дезорганізована міліція пропонувала користувачам отримувати інформацію про роботу відомства через групу у тому ж «Фейсбуці». Скрегочучи зубами, довелося визнати, що соціальні мережі здатні серйозно зашкодити системі управління державою.

2 лютого режим капітулював, МВС відступило. Слідство швидко встановило, що факт розміщення на порталі неліцензійних продуктів не може стати причиною для блокування домену, і роботу файлообмінника було відновлено.

Знову режим продемонстрував цілому світу свій патологічний страх перед масовим протестом – навіть, коли тисячі обурених українців виходять не на Майдан, а збираються в Інтернет - просторі. Свою цілковиту неспроможність протистояти будь-якому організованому спротиву — хоч би в якій формі він виражався. Загалом, складається враження, що міліції і цілому МВС «пороблено». Звикла до лупцювання роздратованими громадянами на вулицях та стадіонах, тепер вона зазнала болючого приниження від віртуальних підлітків, які легко здолали її online разом з усіма спецзасобами, службовими собаками та БТРами.

Але залишаються питання. І потрібні висновки.

Відвідувачі EX.UA найбільше цінували його за велетенську добірку саме української продукції (музики, документальних фільмів). І зараз, в переможній ейфорії лунають думки, що вдалося захистити саме український сайт, який намагався знищити антиукраїнський режим. При цьому зовсім недавно EX.UA закрив публічний доступ до пародії на новорічне привітання Януковича. Пояснювалося це обмеження небажанням адміністрації ресурсу розпалювати ворожнечу. А в розпал протистояння власники навіть звернулися до сина Януковича з проханням заступитися. То чи варто ось так відразу перетворювати звичайних, скоріш за все аполітичних підприємців на ледь не ідейних борців з режимом?

Чому ні соціальні (пенсійна та податкова реформи, обмеження пільг, комунальні тарифи), ні чисто кримінальні злочини влади (вбивство студента Ігоря Індила, смерть ув’язненого політв’язня-націоналіста Степана Бичека) не викликали такої бурхливої реакції суспільства? Яким чином лише EX.UA так всіх змобілізував?

Люди протестували з різних мотивів: тому що втратили зручний і безкоштовний доступ до піратського контенту; тому що любили цей сайт за українську продукцію. Але Інтернет-атаки продемонстрували і величезний мобілізаційний ресурс тих, що готові воювати з режимом Янукович хоч навіть в ім’я свободи піратства. Це тисячі людей, які не просто не люблять «регіоналівщину», а вже підняли на неї руку. Нехай лише з комп’ютерною мишею. Головне – підняти вперше. А там вже й з крісла можна піднятися, і на вулицю вийти. Бракує координації, організованості та лідерів. Але не бракує енергії до спротиву. Це головне. Решта додасться восени.

Влада зробить висновки з цих подій. Наступні парламентські вибори закінчаться неминучими протестними акціями. Якщо людей на вулицях буде не сотні тисяч, міліцію ще можна якось виставити проти них і розігнати. Але проти Інтернет - наступу міліція безсила і здатна тільки до капітуляції. Тому тепер всі зусилля Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації разом з новоствореним департаментом контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ будуть спрямовані на те, щоб «замурувати» виявлені хакерською атакою діри. Можлива пропагандистська кампанія, спрямована на завчасну дискредитацію в очах громадськості хакерів, які (за гроші опозиції) дестабілізують роботу влади і цілу державу. Можливо, СБУ займеться також і вираховуванням та нейтралізацією напередодні виборів найбільш здібних та громадсько активних хакерів.

Українці перемагали режим на Майдані. Хакери перемагають найкращі державні системи кіберзахисту. Немає нічого неможливого. Потрібно просто дочекатися осені.

Published on 6 February 2012