Ярослав Стецько про міфи щодо ОУН

В другій половині червня 1985 року Анатоль Бедрій записав на магнітофон надзвичайно цікаві спогади Ярослава Стецька про його життєвий шлях та діяльність ОУН.

В другій половині червня 1985 року Анатоль Бедрій записав на магнітофон надзвичайно цікаві спогади Ярослава Стецька про його життєвий шлях та діяльність ОУН. З нагоди столітнього ювілею ці спогади, які ще не публікувалися, готуються до друку разом з добіркою маловідомих праць Ярослава Стецька та спогадів про нього. Сьогодні ж пропонуємо уривок із записів Анатолія Бедрія, в якому Ярослав Стецько, провідний діяч ОУН, розвінчує фальсифікації та наклепи недругів на Організацію Українських Націоналістів.

Ред.

«В нас дуже фальшиво розуміють ту епоху, якщо йдеться про партійних противників. Мовляв. ОУН не була демократичною організацією, ОУН була т.зв. терористичною організацією, ОУН була екслюзивною - хоча того терміну не вживали, тобто організацією монопартійного типу. Хочу підкреслити, що ОУН ніколи не була партією, ніколи ми її такою не вважали. ОУН завжди була великим всенародним рухом, метою якого було відновлення Української Самостійної Соборної Держави. Вона охоплювала всі найкращі елементи з різних верств народу, а критерієм їх була ідейно-моральна і етична постава до життя. Це була, так би сказати, провідна верства, яка мала відповідні духовні якості, відповідні елементи характеру, які вирішували про приналежність означених активістів до тієї провідної верстви. Це є одне ствердження.

А друге: революційна організація, яка стає на бій з окупантом, завжди була аналогічної якості, як ОУН. Ми не знаємо історії жодної іншої організації, яка мала б протилежні до ОУН прикмети: чи ми візьмемо ірландських чи польських революціонерів Пілсудського, чи італійських революціонерів, чи борців Вашингтона.

Ніколи не стояла там проблема, яку нав'язали нам, чи точніше - нав’язали нам характеристику, мовляв, ОУН була по фашистські зорієнтована, бо те саме можна би віднести і до борців Вашингтона, і до ірландських революціонерів, і до усіх інших революціонерів, які боролися за визволення нації. І тоді, коли ще ніхто про жодний фашизм чи якісь монопартії не говорив, визвольні організації такого типу вже існували. Отже, недоцільно, шкідливо і фальшиво переносити категорії оцінки даних організацій і надавати їм ярлик якихось модерних монопартійних формацій, які ніякого відношення до визвольної боротьби націй усіх століть не мали, як і до організаторів тієї боротьби.

Третя категорія закидів є та, що ОУН - це терористична організація. Те вічно повторяється, включно з українською діаспорою (як чую тепер в отім нещаснім радіо "Свобода"). Я взагалі вважаю, що ті люди, які студіюють історію визвольних рухів щиро й об'єктивно, не повинні такого терміну застосовувати до визвольних організацій. Терористичною організацією є лише окупаційна влада, а ніколи визвольна організація поневоленого народу, що бореться за свій власний національний ідеал проти окупанта-наїзника, який якраз терором уярмив дану націю, І з того погляду терористичною організацією можна назвати державну імперіальну організацію. І тому раз і назавжди треба викинути з архіву і з української термінології на окреслення УВО чи ОУН термін терористичної організації».

Published on 27 January 2012