Юлій Хвещук

"Дід Мороз у камуфляжі"

Москва має давню і невмирущу традицію лізти до своїх сусідів із дружбою та обіймами, від яких у тих сусідів ребра якщо одразу не ламаються, то ще довго тріщать.

Москва має давню і невмирущу традицію лізти до своїх сусідів із дружбою та обіймами, від яких у тих сусідів ребра якщо одразу не ламаються, то ще довго тріщать. Не оминув цей ритуал і Латвію. Хоча саме про Росію сказано, що її «умом нє понять», але тепер власне Москва ніяк не може «понять», як це, з її точки зору, таке крихітне геополітичне непорозуміння на березі Балтійського моря зуміло вислизнути з «братерських» лещат і все ще спокійно і самостійно живе. Тому усіх «рускоязиких», які опинилися на «тимчасово окупованій латвійськими фашистами» території, постійно намагаються морально підтримати та вдихнути у них впевненість в скорому поверненні в лоно єдиного і неподільного «Русского міра» (у довільній формі – ЄЕП, Євразійщина тощо). Адже значення має не форма, а зміст, така приваблива «руско-совдепівська» солянка, щедро заправлена старим-добрим кагебізмом з полонієвим присмаком феесбешництва.

Отож, на Новорічні свята зустрічі 2012 року закабалених у Латвії «рускоязиких» вирішено було знову «скріпити і надихнути». Вже традиційно, у грудні до них вислали головного російського Діда Мороза з Великого Устюга. Програма агітпропівської мандрівки була достатньо насичена. 25 грудня він достатньо тихо (щоб не дратувати столичних «фашистів») відвідав ризький дитячий будинок «Зіємелі» і запалив новорічну ялинку в «Домі Москви». А 27 грудня прибув до Даугавпілса.

Тут свій візит Дід вже впевненіше почав з відвідування міської думи, де гучно привітав всіх: «Здраствуйтє, люді государєви!». «Люди», втішені принаймні тим, що їх не записали до категорії «государєви холопи», обмінялися з «ряженим» привітаннями та подарунками. Окремо «морозні» подяки отримали мер Даугавпілса Жанна Кулакова і генеральний консул РФ в Даугавпілсі Олег Рибаков. Розчулення присутніх сягнуло вершин, коли громадяни Мороз та Кулакова обмінялися подарунками – відповідно, від Вологодської області, до складу якої входить Великий Устюг, та Даугавпілської думи.

На дійство до думи також зібрали ветеранів – учасників боїв під Москвою в 1941 році (їх у місті виявилося сім, і не всі самі змогли прийти). Їм від імені президента Медвєдєва, мера Москви Сергія Собяніна і уряду Москви дісталися подячні листи, пам'ятні знаки та грошові премії в розмірі 150 доларів. Після спільного фотографування «ряжений» відправився вітати та роздавати подарунки вихованцям дитячого будинку-притулку «Приєдіте». Завершив він своє перебування в Даугавпілсі відвідуванням площі Вієнібас. На жаль, присутнім на ній дітям і дорослим Дід приділив буквально кілька хвилин, оскільки поспішав у «Park Hotel Latgola». Агітпроп - агітпропом, а графік понад усе.

Наступним пунктом стало місто Резекне на сході країни, де, на запрошення місцевого ЦРК (Центру російської культури), була запланована участь у міському новорічному святі. Резекне ще називають «серцем Латгалії» - культурно-історичного краю Латвії, де тепер 40% населення становлять «рускоязикі». Саме тут було заплановано більшу активність московського Діда.

Всі заходи проходили з використанням російської мови. Нею до гостей свята на початку промовляла керівник Центру російської культури Наталія Усачова., звичайно ж – і сам Мороз. Навіть мер Резекне Олександр Барташевич, отримавши подарунок, також подякував Дідові російською. Після офіційної частини виступали дитячі музичні колективи. Лише кілька з них були кілька латиські, і співали вони пісні, зрозуміло, рідною мовою. Задоволений ще одним успішно відбутим етапом свого рейду, Дід подався «надихати» мешканців міста Зілупе.

Але для Резекне «дідморозівщина» на цьому не закінчилася. До інспекції Центру державної мови Латвії надійшла скарга. І наступного дня в ЦРК була проведена перевірка. За її результатами Центрові, як організатору приїзду «ряженого», доведеться сплатити 40 латів (близько 80 доларів). У квитанції вказано, що штраф накладено за дискримінацію щодо латиських дітей і «невикористання латвійської мови в достатньому обсязі».

Представник Центру державної мови Антон Курсітіс пояснив, що перевірки всіх заходів не проводяться. Але якщо інспекція отримує скаргу, то цей сигнал вона повинна перевірити. Закон передбачає наявність перекладу заходу. Звичайно ж, не пісень, а тієї частини інформації, яка є суспільно значущою. Тобто, захід може проходити російською мовою, але обов’язковим є частковий переклад латиською, а також попередження для відвідувачів про те, що захід пройде не державною мовою.

«Рускоязикий» Інтернет за помахом палички кремлівського диригента загримів завченими прокльонами на адресу «латвійських фашистів». Директор ЦРК Усачова скрушно назвала таку ситуацію негарною – адже після так добре організованого та проведеного свята ще й штраф доведеться платити. Юрій Сілов, директор культурно-ділового центру «Дім Москви» в Ризі (а за сумісництвом, ще й посол Діда Мороза в Латвії) висловився різкіше і цілком недипломатично. Вже сім років, на запрошення «Дому Москви», до Латвії з Великого Устюга приїжджає Дід Мороз (в Ригу, Юрмалу, Даугавпілс, Лієпаю, Зілупе). І лише цього разу в Резекне «добрі люди» створили «скандальний інцидент». А своїм вчинком (перевірка + штраф) місцева влада продемонструвала «повну людську дурість». Зрештою, сподіватися дипломатичних висловлювань від «рускоязикого» посла «ряженого» Діда – справа марна.

Але чому саме зараз черговий московський агітпроп викликав таке обурення у когось з мешканців Резекне, що навіть скарга з’явилася? Справа тут не в Діді Морозі, а в майбутньому Латвії, як держави латиського народу. Наприкінці грудня минулого року латвійський сейм відхилив законопроект поправок до конституції, що передбачає введення в Латвії другої державної мови - російської. Тепер у лютому в країні має відбутися референдум з цього питання, оскільки необхідна кількість громадян висловилася за його проведення. Важливість цього референдуму в своїй новорічній заяві підкреслив президент Латвії Андріс Берзіньш, заявивши, що майбутнє голосування про зміну статусу державної мови в Латвії «означає також і голосування проти Латвії як держави».

Отож, і «дідморозівщина» - це не просто «ряжений» агітпроп, а один із закамуфльованих методів мобілізації «рускоязиких» на бій «з латвійським фашизмом», на битву за майбутню Латвію, як елемент «Руського міра».

Латиші століттями демонстрували стійкий імунітет проти політики «обрусєнія», спочатку царськими, пізніше – радянськими вірусами. Залишається сподіватися, що вже звичний смак самостійного та незалежного життя переважить огидну перспективу дихати дозованим кремлівським смородом. І латиський народ дасть тверду і неприємну для Москви відповідь - вже незабаром, у лютому Нового, 2012 року.

Published on 11 January 2012