Андрій Сова

Степан Бандера і Пласт: перші кроки у націоналістичному русі

Незважаючи на появу низки монографій, збірників документів, розвідок і статей про діяльність Провідника ОУН Степана Бандери недостатньо вивченими залишаються окремі аспекти його біографії

Незважаючи на появу низки монографій, збірників документів, розвідок і статей про діяльність Провідника ОУН Степана Бандери недостатньо вивченими залишаються окремі аспекти його біографії, зокрема роль у “Пласті”, участь у громадському житті Стрия та Львова у міжвоєнні часи. Саме завдяки організації “Пласт”, Організації вищих кляс українських ґімназій, товариству “Луг” та інших Степан Бандера зумів набути великого досвіду, яким пізніше скористався у націоналістичній діяльності 30–50-х років ХХ ст.

Отож спробуємо висвітлити маловідомі сторінки з життя та діяльності Степана Бандери в організації “Пласт”, зокрема його участі в роботі 5-го пластового куреня імені князя Ярослава Осмомисла та 2-го куреня старших пластунів “Червона Калина” у Стрию та Львові. Хронологічно розвідка охоплює період з 1922 р. (часу вступу в пластовий курінь) до 1930 р. (заборони організації польською владою).

Навчаючись у стрийській гімназії у 1919–1927 рр., Степан Бандера активно поринув у громадську та політичну роботу. Цьому сприяла діяльність організації “Пласт”, яка займалася патріотичним вихованням української молоді. В автобіографії про свою участь у пластовому русі Степан Бандера у квітні 1959 р. писав таке: “До Пласту я належав від 3-ої ґімназійної кляси (від 1922 р.); у Стрию був у 5-му пластовому курені ім[ені] кн[язя] Ярослава Осьмомисла, а після матури – в 2-му курені старших пластунів “Загін Червона Калина”, аж до заборони Пласту польською державною владою в 1930 р. (Мої попередні старання вступити до Пласту в 1-ій, згл. 2-ій клясі були безуспішні через ревматизм суглобів, на який я хворів від раннього дитинства, не раз не міг ходити, і в 1922 р. був ок[оло] два місяці в лічниці на водну пухлину в коліні)”. Так стисло описано значний період життя, що суттєво вплинув на характер майбутнього Провідника ОУН.

На жаль, першу облікову картку члена організації Степана Бандери за 1922 р. виявити не вдалося. Проте зберігся пізніший документ, який свідчить, що Степан Бандера був прийнятий до 5-го пластового куреня імені князя Ярослава Осмомисла в гурток “Вовк”. Ця подія сталася 1 жовтня 1922 р. 26 лютого 1923 р. він склав пластову присягу та перший пластовий іспит.

Невід’ємною складовою виховання юнаків 5-го пластового куреня були мандрівки і табори, що відбувалися переважно в околицях міста Стрия та в Карпатах. 12–14 липня 1924 р. Степан Бандера взяв участь у першій обласній пластовій зустрічі на “Писаному Камені” біля Косова (тепер – Косівський р-н Івано-Франківської обл.). Керував нею Северин Левицький. За наказом Верховної пластової команди (ВПК) (обрана на Верховному пластовому з’їзді 14 квітня того ж року), 12 липня о 1200 на пункті “1222” вишикувалися пластові полки зі Львова, Стрия, Станіславова (Івано-Франківська), Перемишля, Тернополя, Золочева, Яворова, Калуша та інших міст. Всього на зустріч прибуло близько 100 представників. Стрийська делегація, до складу якої входили Степан Бандера, Ярослав і Роман Раки, Ярослав Падох, Угрин, Яросевич, виконуючи наказ ВПК, до потрібного місця діставалася 10 днів. Маршрут пролягав через Ворохту (тепер – Яремчанської міськради Івано-Франківської обл.) та Криворівню (тепер – Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.). Дорогою пластунів застала велика буря. Однак, незважаючи на перешкоди, 14–15-літні юнаки виконали поставлене завдання. Якою ціною це вдалося стриянам свідчить хоча б те, що жоден з них не повернувся додому з уцілілими черевиками. До програми зустрічі входили теренова гра, вправи з сигналізації, дві ватри, обговорення суспільно-політичної ситуації та ін. З доповідями виступили Северин Левицький, Іван Чмола, Михайло Горбовий з Косова, Петро Козіцький, Петро П’ясецький, Іван Чепига (редактор журналу “Український Пласт”, який виходив друком в Станіславові) та ін.

Степан Бандера брав участь і в інших заходах, до яких долучався або які безпосередньо проводив 5-й пластовий курінь імені князя Ярослава Осмомисла. Це засвідчують численні фотографії, які збереглися. Наприклад, на одній із них, датованій 1925 р., бачимо Степана Бандеру з пластунами на залізничній станції у с. Любинці під час мандрівки до с. Розгірче (тепер – села Стрийського р-ну Львівської обл.).

Завершивши навчання у стрийській гімназії, у вересні 1928 р. Степан Бандера переїхав до Львова, де записався на агрономічний відділ сільськогосподарсько-лісничого факультету Львівської політехніки. Впродовж навчання у 1928–1934 рр. він брав активну участь у громадській роботі, зокрема як член “Просвіти”, Українського студентського спортивного клубу, деякий час – товариства “Сокіл-Батько” і “Луг”. До Уладу українських старших пластунів Степан Бандера вступив 15 жовтня 1927 р., перейшовши у 2-ий курінь старших пластунів “Червона Калина”. Разом з ним до куреня прибуло 15 членів, серед них: Остап Каратницький, Ярослав Падох – “Босняк”, Ярослав Рак – “Мортик”, Осип Тюшка – “Пінка”, Степан Янів – “Комар”, Богдан Чехут – “Марко”, Роман Щуровський – “Щур” та ін. Наступного року членами куреня стало 12 осіб, а саме: Гриць Барабаш – “Машинка”, Остап Верхола, Олекса Гасин – “Лицар”, Володимир Дармохвал – “Слон”, Гриць Мельник – “Прищіпка”, Степан Охримович – “Охрим”, Мирослав Петріна – “Когутик”, Остап Савчинський – “Медвідь” та ін. У 1929–1930 рр. курінь поповнився ще 23 новими членами, а станом на вересень 1930 р. налічував 64 члени.

У свідоцтві про відхід Степана Бандери з 5-го куреня імені князя Ярослава Осмомисла, датованому 3 жовтня 1927 р., зазначалося: “Оден з чільних пластунів V. куріня. Брав дуже видну діяльність в курені, як рівно ж в великій мірі причинився до здобуття першости для нашого куріня. Також, яко впорядчик, багато дослужився для куріня”.

З такими досягненнями Степан Бандера поринув у роботу 2-го куреня старших пластунів “Червона Калина”. На той час утворилися три центри життя куреня: Стрий, Краків і Львів. Найактивнішим і найчисленнішим осередком був Львів. У Кракові навчалося не більше десяти членів, а в Стрию залишилися ті, хто не мав змоги вчитися, та ті, хто доїжджав до Львова. Степан Бандера належав до львівського осередку. 2-й старшопластунський курінь “Червона Калина” став осередком поширення націоналістичних ідей. Крім виховання молоді, курінь опікувався стрілецькими могилами на г. Маківка, проводив мандрівки стаціонарні та мандрівні табори, заняття з топографії, історії України, народознавства та ін. Серед членів куреня були відомі особистості, як Степан Охримович, Ярослав Рак, Олекса Гасин, Ярослав Падох, Осип Тюшка, Остап Каратницький, Дмитро Яців, Богдан Чехут, Роман Щуровський та ін. Більшість з них згодом стали визначними діячами українського визвольного руху. В цей курінь подав прохання про прийняття і молодший брат Степана Бандери – Олександр – складений у Львові документ датовано 3 червня 1930 р.

Крім пластової роботи Степан Бандера провадив громадську діяльність у рідному селі Старий Угринів (тепер – Калуський р-н Івано-Франківської обл.). Зберігся, датований 1 березня 1928 р. документ, яким Степан Бандера звертався з проханням до ВПК про звільнення його від участі в інструкторському таборі. З цього приводу він писав: “Низше підписаний, розвідчик ІІ. К[уреня] Ст[арших] Пл[астунів] ім[ені] Ів[ана] Богуна в Стриї просить Хвальну В[ерховну] П[ластову] Команду о звільнення його від вимоги до ІІІ. Пл[ластового] Іспиту відбуття інструкторського табору. Вимоги цеї не міг виповнити тому, що цілі вакації був занятий працею в Читальні і Кооперативі в рідному селі, Угринові Старім коло Калуша. Село це, цілком темне, спало до 1925 р. В Читальні не було жодної діяльности, Кооперативи не було взагалі. Щойно на вакаціях 1925. Підписаний дав 1-аматорську виставу, в 1926. Заложив Театрально-Співацький Гурток а в 1927 р. Кооперативу. Тепер закладає Т-во “Луг”. В селі немає нікого, щоб занявся цею працею, тому підписаний мусів бодай вакації посвячувати цій справі. В тій самій ціли не запікувався в році 1927/28 на університет, та лишився на рік в селі. З тої причини не може взяти участи в сьогорічному таборі. В таборі міг би бути найвизше 2 тижні, бо колиб лишив розпочату працю на довший час, то опісля годі булоб зібрати все до купи. Тим більше що ново-заложене Т-во “Луг” вимагає безупинного проводу та піддержування початкової охоти до праці членів. Бож колиб з самого початку розвою Т-ва був застій в праці, а що за тим слідує, й знеохочення то в цьому селі на довгий час замкненаб була дорога для всяких спроб освітньої та організаційної праці. Думаю, що причини зовсім оправдані, та що Хвальна В[ерховна] П[ластова] Команда узгляднить це прохання”. ВПК, розглянувши це прохання, задовольнила його. Зацитовані рядки свідчать, що Степан Бандера добре розумів і аналізував ситуацію яка склалася, мав організаторські здібності, вмів мислити і прогнозувати розвиток подій.

У 1928 р. Степан Бандера здав ІІІ пластовий іспит. Серед іспитів вмілостей були зараховані: “Картоґрафія” (1 червня), “Ратівництво” (29 травня), “Знакування” (1 червня), “Самостійність” (Прогулька) (29 травня), “Плавання” (1 червня), “Ощадність” (1 червня), “Служба” (1 червня). Степан Бандера навчився точно визначати відстані за топографічними картами і планувати мандрівки. В його свідоцтві ІІІ пластового іспиту зазначено, що похибка у розрахунках становила лише 15 % з допустимих 25 %

У 1928–1929 рр., в перші два роки навчання у Львівській політехніці, Степана Бандеру двічі обирали до проводу пластового куреня “Червона Калина”. 21 жовтня 1928 р. на Другій Курінній раді, яка відбулася у Львові в Академічному домі було обрано: курінним – Ярослава Рака, суддею – Володимира Ерденберґера, писарем – Осипа Тюшку, підскарбієм – Степана Бандеру. 19 грудня 1929 р. на Третій Курінній раді (відбулася там, де і попередня): отаманом – Ярослава Рака, генеральним суддею – Володимира Ерденберґера, канцлером – Осипа Тюшку, генерального підскарбія – Степана Бандеру.

Особливе зацікавлення викликає Друга Курінна рада, на якій були присутні Ярослав Рак, Богдан Чехут, Степан Бандера, Ярослав Падох, Володимир та Роман Ерденберґери, Михайло Поточняк, Юліан Гошовський, Осип Тюшка, Роман Щуровський, Степан Новицький, Остап Каратницький, Євген Пеленський, Степан Охримович, Осип Грицак, Володимир Калинович. На Раді розгорілася дискусія навколо питання про зміну назви куреня (офіційна назва на той час була – 2-й курінь УУСП імені Івана Богуна). Було висловлено три пропозиції: курінь імені “Боїв на Маківці” (Ярослав Рак), курінь імені “1-го листопада” (Степан Бандера), курінь “Червона Калина” (Євген Пеленський). Проект Степана Бандери підтримували Ярослав Падох і Степан Охримович. Однак, внаслідок обговорення більшістю голосів вирішено змінити назву на “Червону Калину”.

Функції підскарбія Степан Бандера виконував невипадково, адже ще в гімназії, починаючи з четвертого класу, навчав слабших учнів і в такий спосіб заробляв собі на кишенькові видатки, зокрема пластові. Він успішно склав іспит на пластові вмілості, зокрема “Рільництво”, “Молочарство”, “Переплетництво”, “Ощадність” та ін. Про “Ощадність” один із засновників Пласту Олександр Тисовський писав: “Щоби щадити, мусиш уміти заробити. Хто дістає гроші даром, цей звичайно не вміє оцінити вартости гроша, не вміє найти міри у видаванню його і очевидно не може як слід обчислятися з своїм доходом. Багато у вас заробляє собі лєкціями. Коли твої родичі так маючі, що ти не потребуєш заробляти на удержання, то саме задля Пласту мусиш подбати про нагоду до зарібку. […] В цей спосіб одиниця ощадности вимагає досить значного розумного обороту заробленими грішми. Треба отже вміти бути ощадним, не будучи скупим”. Степан Бандера вмів ощаджувати. Збереглася посвідка, датована 28 травня 1928 р., в якій зазначалося: “Остсим посвідчуємо під словом чести що Бандера Степан, розвідчик II к[уреня] Ст[арших] Пл[астунів] ім[ені] Ів[ана] Богуна в Стриї за заощаджені гроши купив собі однострій пл[астовий] та мандоліну”. Документ підписали старші пластуни розвідники Ярослав Падох та Осип Грицак.

На посаді підскарбія Степану Бандері вдалося зробити чимало. Зокрема, він налагодив виготовлення пластових срібних відзнак, які купляли пластуни. Степан Бандера організовував також пакування кориці та какао для “Народної торгівлі” за посередництвом Кооперативи пластового постачання, розповсюдження газет тощо. Для залучення коштів організовувались також всілякі виступи та концерти. Курінь придбав невеликий кінопроектор і демонстрував глядачам за плату короткометражні фільми.

З 1 липня 1929 р. Степан Бандера взяв участь у тритижневому мандрівному таборі “Червоної Калини”. Маршрут пролягав карпатськими верхами Ґорґан і Бескидів (тепер – Івано-Франківська та Львівська обл.). За сучасними мірками його можна віднести до другої, зважаючи на погодні умови – до третьої, категорії складності пішого туризму: пластовий табір на “Соколі” – г. Висока – г. Ігровище – г. Сивуля – г. Клива – г. Попадя – г. Спіскова – г. Яворова Кичера – полонина Мшана – г. Яйко-Ілемське – с. Людвиківка (тепер – с. Мислівка Долинського р-ну Івано-Франківської обл.) – г. Магура – с. Либохора (тепер – Сколівського р-ну Львівської обл.) – г. Маківка. В околицях гір Спіскова – Яворова Кичера відбулася зустріч із закарпатськими пластунами. Після неї таборовики розділилися: одна група, понесла до Підлютого підпільну націоналістичну літературу, інша, дотримуючись маршруту, досягла Маківки. Незважаючи на велику складність мандрівки, стрийським пластунам вдалося досягнути мети. На думку Остапа Савчинського, саме під час цієї подорожі Степан Бандера отримав пластове псевдо. Впродовж всієї мандрівки він жартував, а коли западала найбільша тиша, починав співати “Курінь є створений для нас, не треба нам бабів!” Через те й отримав псевдо “Баба”.

Степан Бандера ходив із пластунами куреня “Червона Калина” на панахиди, які щороку відбувалися на могилах січових стрільців на Маківці. Він дав рекомендації для вступу в курінь Теодору Вішці, Осипу Николишину, Богдану Петріні, Володимиру Салдану. Степан Бандера брав активну участь у багатьох дискусіях, які точилися у курені. Наприклад, на зборах 28 лютого 1929 р. виникла дискусія щодо повноважень керівництва куреня. Євген Пеленський вважав, що повинна панувати диктатура, тобто керівник сам має обирати решту членів Команди (вищого керівництва куреня). Степан Охримович наполягав, щоб усе залишати без змін, лише керівнику куреня надати дещо більших повноважень. Степан Бандера вважав, що диктатура прийнятна лише тоді, коли на цю посаду є відповідна особа.

У липні 1930 р. відбувся одномісячний табір за участю Степана Бандери і ще 27 членів біля с. Крушельниця (тепер – Сколівського р-ну Львівської обл.) недалеко г. Парашка. Комендантом табору був Ярослав Рак, бунчужним – Степан Новицький, писарем і референтом ватр – Ярослав Падох, кухарем – Володимир Ерденберґер, референтом піонерки та таборовим лікарем – Богдан Чехут, тереново-військовими референтами – Осип Карачевський і Михайло Поточняк, диригентом – Ярослав Рудницький. Після закриття табору пластуни помандрували на Маківку, де було відправлено панахиду на могилах полеглих вояків УСС та 3 серпня таємно посвячено курінний прапор. Кошти на виготовлення прапора вдалося зібрати саме завдяки наполегливій праці Степана Бандери. На прапорі був вигаптуваний клич: “Не принести сорому українській землі!”. Його проект розробили Орест Гладкий та Юліан Буцманюк, а посвячення здійснив о. мітрат Йосиф Сліпий. Фактично це була одна з останніх ініціатив куреня. У вересні 1930 р. польська влада заборонила діяльність організації.

Отже, навчаючись у Стрию та Львові, Степан Бандера активно займався громадською роботою. Впродовж 1922–1930 рр. він був членом організації “Пласт”, сумлінно і в повному обсязі виконуючи всі обов’язки та доручення покладені на нього старшиною 5-го пластового куреня імені Ярослава Осмомисла, а згодом – 2-го куреня старших пластунів “Червона Калина” у Стрию та Львові. В пластовій організації він отримав прекрасну фізичну підготовку. Цьому сприяли піші походи околицями Стрия, мандрівки Карпатами, різного роду змагання і вишколи. В цей період свого життя Степан Бандера займався легкою атлетикою, плаванням, лещетарством, баскетболом, пішим туризмом, шахами, співав у хорі, грав на гітарі і мандоліні, не палив і не вживав алкоголю. Перебуваючи у пластових куренях, Степан Бандера набув обширних знань з історії України, народознавства, картознавства, основ медичних знань, військової справи та ін. Та найголовніше, що “Пласт” виховував у своїх членах високу мораль та сильну волю. Участь Степана Бандери в організації “Пласт” можна вважати однією з визначальних у гартуванні характеру та формуванні світогляду майбутнього Провідника ОУН.

Published on 30 December 2011