Лідія Купчик

Вшановано невшанований ювілей

Цей 2011 рік був роком ювілейним для нашої Держави.

Цей 2011 рік був роком ювілейним для нашої Держави. 20 років виповнилося Незалежній Україні! 24 серпня було проголошено Незалежність України, а в грудні відбулася воістину доленосна подія – Всеукраїнський референдум та вибори українського президента.

На жаль, надто мало уваги в сучасній Україні приділилося відзначенню таких славних ювілеїв. День Незалежності пройшов прикро формально, в Києві ознаменувався протистояннями святкуючих людей із "правоохоронними" силами, в Харкові святкували того дня "день города Харькова" – все по-російськи і ні згадки про День Незалежності і т.д. і т.п.

Відзначення Дня свободи, проголошеного президентом В.Ющенком на честь Помаранчевої революції взагалі заборонили.

І так само прикро відзначили (точніше – не відзначили) ювілей референдуму 1991 року. Скупими словами згадали цю доленосну подію по радіо і телебаченні – і ніяких гідних урочистостей! Президент того дня відвідував Ізраїль, а прем'єр-міністр брав участь у якихось заходах футболістів…

А значення референдуму 1991 року важко переоцінити. Ухвалення Акта про державну незалежність, безумовно, мало величезне значення, але насправді незалежною Україна стала лише після 1 грудня. 24 серпня незалежність була проголошена Верховною Радою, але історія знає випадки, коли наступні парламентарі скасовували рішення, ухвалені попередниками. До того ж, хоча вищий представницький орган має конституційне право виступати від імені народу, але парламент — це не народ. 1 грудня за незалежність проголосував саме народ, який є єдиним джерелом влади, і воля якого священна. Тепер вже ні в кого не могло бути сумніву, що український народ хоче мати свою самостійну державу!

Тож Львівська Ліга Українських Жінок прагнула хоч трохи виправити такі упущення, таку збайдужілість. Нами було ініційовано радіопередачу по обласному радіо в програмі "Основа" відомої львівської журналістки Аліни Литвинової. Згадали події 1 грудня та їхнє значення для України, поетеса Розалія Тарнавська читала свої зворушливі вірші, присвячені цій події, а соліст хору "Нескорені" Ярема Ванчицький дарував слухачам патріотичні пісні.

Також 2 грудня Ліга Українських Жінок провела урочистий вечір, присвячений ювілею референдуму, на який запрошувалися всі бажаючі. На наше запрошення відгукнулися, переважно, представники старшого покоління, але, сподіваємося, що піднесеність, наснагу, отриману в ході цього заходу, вони зуміють ширити серед широких мас.

За нашою усталеною традицією урочистість почалася звертанням до Господа Бога, щоб перебував із нами, щоб керував нашими умами і серцями. Відомий у Львові ревний душпастир і щирий патріот о.Зиновій Хоркавий поблагословив святкове зібрання.

Ведучими дійства були Лідія Купчик і Марта Лунь, які згадали, як відбувалися грудневі події 1991 року. Адже після проголошення Верховною Радою Акту проголошення незалежності України, в результаті якого УРСР перестала існувати, Союзне керівництво на чолі з президентом СРСР М.Горбачовим не втрачало надій на укладення нового союзного договору і вело активну роботу в цьому напрямі. Крім того, світове співтовариство не поспішало з визнанням самостійності України, вичікуючи, як розгортатимуться події.

Щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників української незалежності, особливо у східних і південних областях республіки, які заявляли, що народ буцімто не підтримує Акт про незалежність, Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991 року республіканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності. На цьому референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти лише на одне запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» Підсумки референдуму перевершили найоптимістичніші сподівання: 90,32 % громадян, що взяли участь у ньому, підтримали Акт проголошення незалежності. У 19 областях та у місті Києва за створення держави висловилися понад 90% громадян.

Президент Сполучених Штатів Буш у телефонній розмові–привітанні Леоніда Кравчука з обранням на посаду Президента назвав ці результати приголомшливими.

Підтвердженням тези про доленосність грудневого референдуму є та важлива обставина, що до 1 грудня формально незалежну Україну не визнала жодна держава світу. Протягом грудня Україну визнали більше сорока країн.

Також варто пам'ятати, що цілком могло статися, що українці святкували б День незалежності не 24 серпня, а 1 грудня. Питання, з якого дня починати відлік новітньої історії держави, було темою доволі жвавої дискусії. Переважала то одна дата, то друга. Несподівано поклав край суперечкам у Верховній Раді депутат Дмитро Павличко, який висунув досить несподіваний аргумент: «Святкувати влітку набагато приємніше, ніж узимку. Сніг, чи мороз, чи навіть дощ можуть зіпсувати урочистості». Цей аргумент видався депутатам дуже переконливим.

Це і ми всі визнаємо… Проте це не зменшує потреби пам'яті й пошанування подій 1 грудня 1991 року. Це початок нової сторінки нашої історії.

Тому організатори ювілейного вечора в Лізі Українських Жінок намагалися наповнити урочисте дійство інформаційним змістом, конкретними спогадами-роздумами та духовною піднесеністю.

Із глибоким аналітичним і патріотичним словом виступив львівський науковець і громадський діяч професор Степан Трохимчук. Свої вірші читали поети Розалія Тарнавська, Зиновій-Тарас Масний і Василь Федько. Пісенні твори натхненно виконували Ярема Ванчицький і Ольга Стефанко. Їхні художні виступи перепліталися із зворушливими спогадами про їхню участь і переживання в грудневі дні 1991 року.

І в більшості виступів червоною ниткою проходила думка, що про своє волевиявлення 1991 року ми повинні пам'ятати не лише в дні річниць і ювілеїв. Про це ми повинні думати повсякчас, адже, зробивши свій вибір незалежності держави УКРАЇНА, ми прийняли і зобов'язання на себе – це зобов'язання дбати про свою державу, служити їй, любити її.

Published on 28 December 2011