Юлій Хвещук

Прийшла зима, ставлення до партій продовжує холоднішати

Дані соціологічного дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) у листопаді засвідчили, що тенденції симпатій українців зберігаються.

Дані соціологічного дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) у листопаді засвідчили, що тенденції симпатій українців зберігаються. Традиційно знизилися рейтинги Партії регіонів (23,8% у порівнянні з 24,8% у червні), БЮТ (19,3% та 20,1% відповідно), та навіть «Фронт змін» (13,4% та 14,1%).

Натомість позитивні зміни відбулися у Комуністичної партії – за півроку її підтримка зросла 7,3% до 9,6% та партії «УДАР» Віталія Кличка – зростання з 5,7% до 8,4%. На подив, все ще зберігається виборець у Сергія Тігіпка – «Сильна Україна» зазнала не надто великого падіння – з 7,9% до 6,1%. ВО «Свобода» все ще не досягло 5-відсоткового рівня підтримки (4,4%, причому за півроку втрачено 0,3%, хоча це й у межах соціологічної похибки). Кількість тих, хто «проти всіх», продовжує зростати – від 17,1% до 18%.

Про рейтинги інших «політичних сил» згадувати марно. Як і про їхню діяльність. Хіба що 3 грудня «Українська платформа» та УРП «Собор» на спільному з’їзді в Києві ухвалили рішення про об’єднання в одну партію з назвою Українська платформа «Собор». Головою нової партії обрано Павла Жебрівського, який очолював «Українську платформу», його заступником — лідера УРП «Собор» Анатолія Матвієнка. Так закінчилася історія УРП, яка свого часу мала і потуги, і перспективи.

Цікавим є припинення зростання рейтингу «Фронту змін», який віддавна закріпився на третьому місці в соціологічних опитуваннях. І це на тлі того, як Арсеній Яценюк активно бореться за звання лідера опозиції, особливо активізувавшись зі зміною місця перебування головного конкурента – Юлії Тимошенко, та користуючись невеликою публічністю Віталія Кличка. Взяти хоч би акцію 3 грудня «Україна без Януковича». Кілька тисяч партійців, безліч символіки, стандартні таблички з назвами областей, правильні промови. Похід і залишення резолюції під стінами Адміністрації президента.

Але міліція чомусь ніяк не перешкоджала протестувальникам добиратися до столиці (не було повідомлень про проблеми з орендою автобусів, співбесіди з перевізниками, зупинки автотранспорту на під’їздах до столиці тощо). Та й на акції правоохоронців була мінімальна кількість. Це при тому, що під час відвідування Людмилою Янукович концерту «Сергій Прокоф’єв і його час» у Донецькому національному академічному театрі опери і балету імені Анатолія Солов’яненка місцеві правоохоронці, «у зв`язку із загрозою теракту», вжили надзвичайних заходів безпеки. Перед початком концерту будівлю театру і прилеглу територію обстежували співробітники експертно-криміналістичної групи разом з кінологами, біля входу у фойє кожного відвідувача перевіряли з металошукачем, а жінок просили показати вміст сумочок. На «загальних підставах» перевірили навіть генерального консула Німеччини в Донецьку Клауса Ціллікенса. Натомість, їхніх столичних колег тисячі рішуче налаштованих на повалення Януковича «фронтовиків» на київських вулицях ані трохи не занепокоїли.

Напередодні акції до рук буковинських журналістів потрапила копія документу - термінова телефонограма з Адміністрації президента до Чернівецької облдержадміністрації з проханням сприяти лідерові «Фронту Змін» Арсенію Яценюку зібрати мітинг у Києві. Обласна організація «ФЗ» назвала документ фальшивкою. Але перебіг мітингу в Києві виглядав так, начебто і в МВС надіслали телефонограму подібного змісту. До речі, перебіг заходу традиційно пожвавили активістки жіночого руху FEMEN, звичним методом протестуючи проти проплачених акцій.

Таке толерантне ставлення влади до Яценюка тлумачать по-різному. Хтось бачить «зрадника», хтось – спробу тонкою грою дискредитувати лідера опозиції. Ще комусь приходить на думку, що це може бути процес пошуку «виваженого спадкоємця» Януковича, який вже не вірить у довговічність свого режиму та другий термін (президентський). Рівно ж важко визначити, як насправді, поза парламенськими та вуличними промовами, дивиться на Януковича сам Яценюк – як на непримиренного противника, чи як на попередника, з яким можна акуарнто домовитися про цивілізовану, за певний час, передачу президентських «клейнодів».

У кожному випадку, люди по-різному ставляться до опозиційної активності «фронтовиків». Будь-яка співпраця, чи просто підозри у ній, викликають недовіру громадськості. Дивні, не зовсім зрозумілі взаємовідносини Яценюка з Банковою ще не відкинули від нього прихильників. Але змусили пильніше придивитися, порозмірковувати. І призупинити зростання рейтингу. Питання – чи тимчасово? Все залежить від головного «фронтовика».

Published on 5 December 2011