Віктор РОГ

«Інтегратори»

Нещодавно в Києві на заклик «Інтернаціональної Росії» підтримати Загальноросійський народний фронт Путіна зібралися «інтегратори»

Нещодавно в Києві на заклик «Інтернаціональної Росії» підтримати Загальноросійський народний фронт Путіна зібралися «інтегратори» для створення організації під претензійною назвою «Євразійський народний союз» (ЄАНС). Декларована мета цього «союзу» – сприяння інтеграційним планам Путіна щодо створення Євразійського союзу на пострадянському просторі, а реальна – «вибити» з Москви кошти на власне нікчемне існування. Задекларували створення ще одного утворення прихильники і прихильниці Наталії Вітренко, її ж обрали й головою цього утворення, заступником (ну ніякої інтриги) – Володимира Марченка.

Ну, здавалося, скільки ж вже можна створювати нові організації для вижебрування московських коштів, їх і так десятки або й сотні, лише у вітренківців від ПСПУ, «Кієвской Русі», різних «Дарів життя», конфедерацій труда, до «собору православних жінок України» (марксистка Вітренко на чолі православних!)… І все мало… Лукава «Наша Наташа» збиралася ще й бренд «Інтернаціональної Росії» (до політради якої вона входить) в Україні приватизувати, але тут її випередив колега Грач, та й взагалі, конкурентів в торгівлі суверенітетом України розвелось нелічено, тож значна частина виступів учасників зборища й була присвячена розвінчуванню недобросовісних і «ненадійних» союзників. Дісталося «на горіхи» і регіоналам, і комуністам, які, як виявляється, недостатньо активні і послідовні в демонтажі українського суверенітету.

Як приклад досить колоритно описує такий собі Алєксєй Алєксандров керівництво «Координаційної Ради організацій російських співвітчизників» (КРОРС) на чолі з депутатом від ПР Вадимом Колєснічєнком:

«Про цього перевертня написано стільки, що будь який Бандера позаздрить. Фігура настільки карикатурна, що починаєш розуміти – це історія непроста, з подвійним дном… Заступники: один зрадив Президента і народ Криму, багато років «пиляв» ресурс, що виділявся на російські організації, інша ще в 91-му яро агітувала «Геть від Москви!» від імені російської творчої інтелігенції, третій – староста розкольницької церкви, розтратник, далі – представник «Сейлема» – кримського організованого злочинного угрупування, група рейдерів, що захопили і знищили «Русскій блок», злодюжки, нероби, жебраки… Звіринець якийсь».

Вновь над Отечеством тьма.
Сердце российское сохнет,
Где же ты, Минин Козьма?
С черной народною сотней.

Такими словами «вєрний соратнік» Баулін викликає привидів минулого для «порятунку матушки», вочевидь нині «здравствующі» не справляються. Дійсно, важко їм, бідолашним, з парламенту їх «поперли», Кремль фінансує інших «злодіїв та авантюристів», як наприклад КРОРС Вадима Колєсніченка, та й серед народу особливою підтримкою їхня, з дозволу сказати, «діяльність» не користується. Воно й логічно, навіщо Москві підтримувати мікроскопічних, хоча й крикливих, маргіналів, коли в Україні урядом керує Азаров, освітою Табачник, за безпеку відповідає Хорошковський, а на чолі цього всього Янукович?! Що ж залишається бідолашним? Хіба лише тиражувати «совєти», «блоки», «общєства»… в надії вижебрати в московських ляльководів хоч якесь фінансування під той чи інший проект.

«Сьогодні збирання російських земель ми починаємо звідси», – заявляє Баулін, котрий вважає, що євразійська ідея має стати національною ідеєю, а євразійці – національною силою, котра її втілить в життя і об’єднає країну. Втім, і тут є виняток, а саме Галичина. За словами Бауліна «Галичина – це ракова пухлина, котру слід просто знищити, …інакше підуть ракові метастази».

Новоспечені євразійці ставлять перед собою надвеликі завдання: створення широкого (мегапростірного) громадського руху, здобуття 21 мільйона голосів на майбутніх виборах, відповідно конституційна більшість, нова Конституція, новий Союз… Аж дух захоплює. Проте існують серйозні сумніви, що Москва «поведеться» на такий проект, адже попередньою діяльністю ці «п`ятиколонники» переконливо довели свою повну недолугість і неадекватність. «Москва сльозам не вірить», тим більше крокодилячим.

Published on 24 November 2011