Юлій Хвещук

Націоналізм: Швейцарія

При згадці про Швейцарію у людей виникають найрізноманітніші асоціації: стрімкі засніжені Альпи, неосяжне Женевське озера, смачнючі сири, вічні годинники.

При згадці про Швейцарію у людей виникають найрізноманітніші асоціації: стрімкі засніжені Альпи, неосяжне Женевське озера, смачнючі сири, вічні годинники. У декого – надійні сейфи. Але багатьох, навіть непогано обізнаних з цією країною, здивує поняття «швейцарський націоналізм».

Справді, спочатку виникає подив. Адже населення країни складається з етнічних груп, які вирізняються досить компактним проживанням і використовують різні мови (німецьку - 64% населення, французьку - 19%, італійську - 8%, та 1% - ретороманську, тобто похідну від латинської) і відрізняються за віросповіданням (католики, протестанти). До того ж, понад 5% населення (орієнтовно 400 тисяч) – мусульмани, які останніми роками інтенсивно прибували до країни переважно з території колишньої Югославії та Туреччини.

Здавалося б, Швейцарія мала б скоріш слугувати яскравим взірцем успішного втілення проголошеної європейської мультикультурності та толерантності. Та є два маленькі «але» - країна не належить до ЄС і в ній на виборах традиційно перемагають націоналісти. Нещодавно – вчергове.

Місцеві націоналісти – це Швейцарська народна партія, яка налічує понад 50 тисяч членів. Її передісторія сягає 1917 року, коли була утворена Цюріхська селянська партія. А 22 вересня 1971 р. відбулося об'єднання Партії селян, бюргерів і ремісників і Демократичної партії кантонів Гларус і Граубюнден, в результаті якого постала ШНП.

Вперше ШНП стала правлячою в країні у 1959 р. А, починаючи з 1999 року, регулярно здобуває перемоги на виборах. Одні з головних пріоритетів діяльності ШНП - обмеження імміграції та безпека нейтралітету Швейцарії. Партія також виступає за зниження податків, державних витрат. У 1992 році вона була фактично єдиним противником приєднання Швейцарії до Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) серед партій і добилася проведення референдуму з цього питання, на якому громадяни країни відкинули ідеї приєднання до ЄЕС. На виборах у жовтні 2007 року ШНП отримала 29% голосів і здобула 62 місця з 200 у Національній раді країни. Такої кількості голосів не вдавалося завоювати жодній партії з 1919 року, після запровадження пропорційної виборчої системи.

Причина такої активної підтримки швейцарцями радикальної, націоналістичної програми проста - приблизно 20% від усього населення країни – іноземці (щороку до Швейцарії їх прибуває близько 80 тисяч). Лише 4% з них - вихідці з країн ЄС, а також Ісландії, Ліхтенштейну та Норвегії. Отож, 35% швейцарців вважають імміграцію найважливішою проблемою свого суспільства. І партія активно та послідовно діє у цій сфері.

З ініціативи ШНП 29 листопада 2009 року пройшов референдум про заборону будівництва в країні мінаретів, що сприяє ісламізації країни. В результаті 59% виборців підтримали заборону. Чим добряче подратували ЄС.

Наступним успіхом націоналістів стала підтримка в листопаді 2010 р. так званого законопроекту «Чорна вівця». Згідно з ним іноземець, визнаний судом винним у тяжкому злочині (вбивстві, зґвалтуванні, грабежі) буде автоматично депортований з країни без права подачі апеляції. Плакати і розтяжки, на яких була зображена біла вівця, що виштовхує з швейцарського прапора чорну вівцю, виявилися ефективними - за даний проект проголосували 52,9% громадян країни, у той час як проти виступили 47,1%. Крім цього, один з лідерів націоналістів, 67-річний міністр юстиції Крістоф Блоше завоював популярність пропозицією ввести закон, згідно з яким сім'ї іммігрантів підлягають виселенню з країни у разі правопорушення, здійсненого одним з її членів.

Тепер націоналісти домагаються заборони на носіння чадри в громадських місцях. Нижня палата парламенту вже схвалила відповідний законопроект, і якщо з ним погодиться верхня - Рада кантонів, - то вже з нового року він набуде чинності.

Лідер Швейцарської народної партії, Крістофер Блохер, народився 11 жовтня 1940 року в містечку Майлен (кантон Цюріх) в сім'ї пастора. Після закінчення в 1956 році спеціальних курсів у містечку Увізен два роки вивчав сільськогосподарське виробництво, опісля - сільське господарство в університеті міста Вюльфлінген. Потім вивчав право в університетах Парижа, Монпельє і Цюріха. У 1969 році захистив диплом, через два роки –дисертацію на тему «Гарантія власності в сільському господарстві Швейцарії». 1971 рік – доктор юридичних наук. Кілька років працював у різних фірмах як юридичний радник.

Блохер почав проявляти інтерес до політики ще в студентські роки: в університеті Цюріха був одним із засновників організації «Штудентенрінг», потім – членом Великої Студентської Ради університету. Пізніше вступає до ШНП. Був членом громадської ради міста Майлен (з 1974 по 1978 рр.), депутатом кантональної ради кантону Цюріх (1975-1980 рр.). У 1977 році його обрали головою ШНП кантону Цюріх, в 1979 стає депутатом Національної ради. 2003 рік – його обрали членом Федеральної ради. Цього року він знову повів партію до чергової перемоги.

Але тепер у центрі дебатів виявилися не лише іммігранти з країн «третього світу», але й вихідці з країн ЄС, вражених економічною кризою. Угоди між Швейцарією та ЄС 2002 р. про вільне пересування у травні 2011 р. поширилися ще на 8 європейських держав. Тепер вже для громадян 25 країн ЄС, які шукають працевлаштування, не існує перешкод. В 2011 р. імміграційний показник підвищився на майже 3%.

ШНП запропонувала зменшити кількість іммігрантів, залишити за Швейцарією право розривати або змінювати згідно з національними інтересами угоду з ЄС, шляхом введення щорічних квот на видачу дозволу на проживання.

27 серпня 2011 в Цюріху ШНП підписала «Контракт з народом», у якому ще раз чітко задекларувала: ми не хочемо вступати в ЄС, ми хочемо зупинити масову імміграцію, ми хочемо депортації іноземців – кримінальних злочинців. На цьому і будувалася агітаційна робота. Крім того, представники НШП оголосили намір посилити боротьбу зі злочинністю, скоротити податки.

Боротьба опонентів проти ШНП під кінець виборчої кампанії набирала форм, близьких до поняття «маячня». Так, талісманом ШНП ще на минулих виборах був обраний білий цап Цоттель («Патлатий»), що живе під Цюріхом на фермі депутата Національної ради Ернста Шиблі. Його вважають символом свободи, незалежності і безстрашності Швейцарії за його природну цікавість, непоступливість, зухвалий і впертий характер. Цоттель навіть став героєм популярної комп'ютерної гри, в якій він виганяє за межі Швейцарії нелегалів - буцає чорних овець і кіз, пропускаючи в країну білих, і розстрілює з арбалета єврочиновників, які прагнуть вкрасти гроші швейцарських платників податків. І ось, за тиждень до виборів, 10-річного Цоттеля викрали. Шиблі звернувся в поліцію, але пошуки результатів не дали. Відповідальність за викрадення тварини взяла на себе ліворадикальна група Antifaschistische Aktion («Антифашистська дія»). Її активісти розмістили в Інтернеті заяву, в якій звинуватили Цоттеля в причетності до «посилення расистської параної» і встановлення поліцейської держави, «в якій за всіма стежать», в пособництві «продажній демократії» та «загальній ворожості до пролетаріату». «Антифашисти» пообіцяли провести ретельне розслідування і віддати козла під суд. Натомість обмежилися тим, що розмалювали білого Цоттеля чорною фарбою і прив'язали до дерева неподалік від ферми.

Тим не менш, 23 жовтня країна обрала свій парламент. Швейцарська народна партія здобула 55 мандатів (на 7 менше, ніж в 2007 р.). Головний конкурент, Соціал-демократична партія отримала 44 мандати, ліберали з Вільної демократичної партії – 31 і так далі.

Ідеологічні опоненти відреагували на результати своєрідно – усіляко підкреслюючи зменшення рівня підтримки виборцями націоналістів орієнтовно на 3%. При цьому забуваючи згадати, що 5,4% голосів отримала молода Громадянська демократична партія (яка відкололася від ШНП). А суттєва частина прихильників екологічної тематики від лівацької Партії зелених симпатії перейшла до Зеленої ліберальної партії, яка дотримуються більш правих позицій, і виступила категорично проти використання атомної енергії. Після катастрофи на японській АЕС «Фукусіма» швейцарці брали активну участь в антиядерних маніфестаціях, і уряд пообіцяв вивести з експлуатації всі п'ять атомних електростанцій в період з 2019 по 2034 роки і призупинити нові атомні проекти. Натомість ШНП у своїй передвиборчій кампанії оминула цю проблему, що, на думку аналітиків, дещо скоротило чисельність її безпосередніх виборців. Але загалом кількість прихильників націоналістичної ідеології не лише не зменшилася, але й зросла.

29 жовтня в Берні відбулася інша протестна акція під гаслом «Проти ісламофобії і расизму», в якій взяли участь близько 2 тисяч мусульман. Напередодні Президент Центральної ради мусульман Швейцарії, Ніколя Бланшо заявив, що останнім часом Швейцарія, завжди демонструвала свою толерантність стосовно мусульман, зробила поворот на 180 градусів, заборонивши будівництво мінаретів. Зазначивши, що ставлення до мусульман стало «агресивним», Бланшо провів паралель з антисемітизмом. Протягом тижня вулиці Берна були обклеєні оголошеннями з жовтою зіркою на чорному тлі. Проте результат виявився протилежним – місцеві Федерація ісламських організацій та Координаційна рада ісламських організацій висловили свій протест проти використання такої символіки, назвавши дії Центральної ради провокаційними, аморальними і такими, що ображають як єврейську, так і мусульманську громаду.

Отож, націоналістам вдалося об’єднати багатомовних швейцарців різного етнічного походження та віросповідання в єдиний національний організм, який чітко усвідомлює свою власну ідентичність, свої спільні, національні інтереси. І готовий підтримувати тих, хто послідовно відстоює ці інтереси, всупереч модним в ЄС неоліберальним концепціям.

Published on 14 November 2011