Юлій Хвещук

Гельветична республіка: перезавантаження?

Швейцарці заслужено пишаються своєю віддавна мирною, гарною країною.

Швейцарці заслужено пишаються своєю віддавна мирною, гарною країною. Аж раптом їхній спокій був зворохоблений, ще й, зокрема, певними давніми подіями з їхньої ж історії.

Група адвокатів у Швейцарії, що складається з мусульман, виступила із заявою про те, що прапор цій країні краще було б змінити на якийсь інший. Оскільки зображений на ньому хрест своєю нетолерантністю ображає їхні почуття та викликає викликає неприємні асоціації з хрестовими походами. Натомість, пропонується «використовувати прапор Гельветичної республіки, виконаний в зелених, червоних і жовтих кольорах, який схожий на прапори Гани і Болівії». Це утворення проіснувало аж 5 років (з 1798 по 1803),а з'явилося внаслідок захоплення швейцарських кантонів військами наполеонівської Франції. Кантони були позбавлені суверенітету, почалася громадянська війна, яка привела до повалення республіканського уряду і поверненню кантонам їхніх суверенних прав (а Швейцарії - статусу федерації). До речі, французи встигли пообіцяти і свободу віросповідання, обіцянки не виконали, і це привело до додаткового кровопролиття. Мабуть, представники не зовсім корінного населення Швейцарії просто не поцікавилися сутністю Гельветичної республіки, вподобавши кольори її прапора. А, можливо, свідомо пропонують швейцарцям барви маріонеткового, а фактично окупаційного режиму.

Справді, за останні 30 років мусульманське населення Швейцарії збільшилося в п'ять разів, досягнувши 400 тисяч чоловік (загалом на початок 2010 р. там мешкали понад 9,3 мільйона осіб). Арабів серед них не багато, в основному це турки і балканці. Багато хто з них, покинувши осоружну батьківщину, міцно осіли в країні, обзавелися сім'ями і бізнесом. Ніяк не бажаючи інтегруватися в існуюче швейцарське суспільство, вони навпаки, хотіли б абсорбувати оточуючих. Якщо називати речі своїми іменами, мова йде фактично про «легальний джихад»: взяття під контроль території противника без насильства і крові. Спочатку хрест прибрати з прапора. Змовчали? Герб поміняти. Стерпіли? Гімн зредагувати. Вивчили і співаєте? Тоді ще освітню програму скорегувати, і можна переходити до юридичної системи та братися за політичну. Правники - геральдисти чітко розраховують, що їм вдасться втягнути і владу, і суспільство в дискусію. Адже ж демократія, мультикультурність.

Натомість «не політкоректна» Народна Швейцарська партія, один з основних борців з ісламізацією країни, дуже різко відреагувала на «антихрестовий» похід, погрожуючи підняти хвилю протесту. І питання були поставлені цілковито «не толерантні». Панове, ви на кордоні прапор країни бачили? Тоді влаштовував – тепер вже ні? Що ж, вас тут ніхто не затримує, будь-ласка, вирушайте на пошуки кольорів, які влаштовують ваші естетичні смаки. До тої ж Гани чи Болівії.

Мабуть, активісти НШП уважно спостерігають за досвідом сусідньої Німеччини, де після чергових «вбивств в ім'я честі сім'ї» і звичайних актів насильства та кровопролиття, скоєних стосовно «невірних», «стрімко підвищився рівень недоброзичливості до мусульман». Дивно, але не толерують німці такий «легальний джихад». Та ще дивніше, що німецький уряд бачить в любові до традиційного німецького способу життя порушення свободи віросповідання (?) і трактує прояви «ісламофобії» як злочин. Цілком серйозно триває обговорення необхідності ведення спецслужбами активного спостереження за представниками правого табору.

Залишається, що і в Німеччині, і в Швейцарії правоохоронці не братимуть прикладу з українських колег, та не будуть, як в Одесі, розстрілювати «екстремістів» з гранатометів, під прикриттям бронетранспортерів. І всі залишаться зі своїм – німці над своїм Рейном - з пивом, швейцарці на березі Женевського озера - із сиром, «геральдисти» - з кальяном. На березі Червоного моря. І все буде добре.

Published on 10 October 2011