Олександр Вовк, викладач Сумського державного педагогічного університету

Зброя УПА

Українська визвольна боротьба ОУН-УПА опиралася на внутрішні сили народу, не мала жодної сторонньої допомоги. Війна потребувала величенної кількості зброї. А взяти цю зброю можна було лише відібравши в ворога.

Українська визвольна боротьба ОУН-УПА опиралася на внутрішні сили народу, не мала жодної сторонньої допомоги. Війна потребувала величенної кількості зброї. А взяти цю зброю можна було лише відібравши в ворога. УПА за весь період існування мала досить-таки розмаїте озброєння.

Перша Конференція ОУН у вересні 1941 р. одним з найближчих завдань постановила збір та магазинування зброї для подальшої визвольної боротьби. [7, С.7] Але збирання боєприпасів фактично почалося раніше. Практично, ОУН за період своєї діяльності володіла певною кількістю зброї, необхідної для виконання бойових акцій. Під час німецько-польської війни українське підпілля роззброювало втікаючі частини польської армії. Цю зброю й амуніцію було тоді закопано в лісових криївках. [7, С.44] При відступі Червоної Армії у 1941 році ОУН вдалося зібрати певну кількість зброї. Іноді вдавалося купувати мадярську, італійську та словацьку зброю у вояків мадярських, італійських та словацьких частин.

Вояки перших повстанських відділів іноді були озброєні збереженими з часів Першої світової війни гвинтівками, переховуваними під стріхами. На початкових стадіях відділи УПА були укомплектовані зброєю всього на 50-70 % від потрібного. Нерідко вояки мали на озброєнні обрізи („втинки”). [12, С.16]

З перших місяців існування УПА при кожній частині організовуються зброярні, очолювані, зазвичай, техніками-фахівцями. Вони займалися ремонтом, доукомплектуванням зброї. Зі старих гвинтів очних цівок робили пістолети, з артилерійських снарядів робили міни та гранати. [7, С.44]

Щодо запасу зброї, найгірше доводилося вишкільним відділам. Їм, зазвичай, її бракувало і це давалося взнаки на якість вишколу.

Маючи небагато зброї, відділи УПА організовують напади на станиці німецької „шуцманшафт” (поліції), або робили засідки на німецький транспорт зі зброєю і т.ч. здійснюють поповнення і оновлення власного упівського арсеналу.

Більші відділи УПА вдаються до нападів на потяги, що достачали зброю для німецьких фронтових частин. Але ця зброя мусила потрапляти до зброярень, бо вона не була укомплектованою. Наприклад, замки до гвинтівок німці перевозили літаками, тому зброярі мали працювати щодо того, аби захоплена зброя стала працездатною.[7, С.44]

Наприкінці 1942-1943 рр. Українська допомогова поліція на Волині масово переходить до УПА, забираючи з собою в ліс і німецьку зброю. Чимало зброї потрапило до рук УПА під час німецького відступу у 1943-44 рр.

У період переходу фронту і під час повернення до України частин Червоної Армії УПА дістається велика кількість совєтської зброї й амуніції. Червоноармійці, що тікали до УПА, брали з собою й свою зброю. Частина вояків ЧА просто залишала зброю на місцях постою, т.ч., щоб вона могла потрапити до рук повстанців.

Згодом УПА організовує засідки і совєтський транспорт зі зброєю й амуніцією.[7, С.44]

Здобуту зброю УПА розподіляла рівномірно на терен і магазинувала в лісових криївках. Завдяки такій роботі ще тривалий час по закінченні ІІ світової війни УПА не відчувала браку зброї.

Кількісне і якісне озброєння УПА у різні періоди боротьби було неоднакове. Під час боїв великими відділами у 1943-47 рр. УПА використовувала всі види озброєнь сухопутної армії, включно з танками.[7, С.44]

Майже кожен відділ мав стільки змагазинованої зброї, що її могло вистачити на декілька відділів. Станом на 1944 р. Майже всі повстанці були озброєні автоматами. Кожен рій мав по два кулемети; на чоту припадало по кілька легких і важких гранатометів; сотні мали легкі гранатомети, фаустпатрони та найновішу, нещодавно впроваджену зброю. Такий стан справ створював силу вогню але робив повстанські відділи неповороткими, обтяженими і залежними від таборової валки. Тому виникла потреба реорганізувати відділи щодо озброєння. Перед рейдом відділів УПА з Чорного Лісу до Скільщини й Дрогобиччини (1944 р.) крайовий командир видав наказ про перегляд озброєння.[12, С.17: 10, С.74-75] Відділ мав бути рухливий, пробойовий, мав відзначатися ініціативою. Наявність важкої зброї уповільнює рух. Озброєння всіх повстанців автоматами визнане за недоцільне, бо, хоч автоматична зброя відзначається силою, глибиною й тяглістю вогню, але має нетривалий термін придатності, часто затинається й псується. Рушниця „програє” автоматові тим, що важка, але виграє щодо дальності убивчої сили кулі. Команда УПА наказала скоротити частину автоматичної зброї, а на її місце знову впровадити рушниці („кріси”).

При переході до рухливої тактики УПА обмежує вживання важкої зброї. Важка протипанцерна зброя починається тоді вживатися у випадку великих акцій на ворожі центри, а поза тим переховується у лісових схованках.

Проти УПА НКВД часом використовує заборонені розривні кулі. Влітку 1946 р. До боротьби проти УПА застосовуються навіть бактеріологічні засоби.[5, С.27]

Після закінчення Другої світової війни УПА поволі переходить на більше використання совєтської зброї. Німецька зброя магазинується. На пропагандивних граврах Ніла Хасевича бачимо повстанців, озброєних переважно совєтської вогнепальною зброєю.[3, С.22-23]

Бойовим постачанням відділів УПА завідував „оргмоб” – організаційно-мобілізаційний відділ командування УПА. Йому підлягали всі магазини зброї та зброярні. З собою брали бойові відділи певний запас амуніції, що мало його вистачити на проведення навіть тривалого бою – приблизно 200-300 набоїв на гвинтівку, 4000-5000 набоїв на кулемет ДП-27 і 5000-7000 на MG – решта переховувалася у збройових та амуніційних пунктах, тобто лісових магазинах. Збройово-амуніційні пункти розміщено на терені таким чином, щоб після кожного бою відділ міг дістатися до будь-якого з цих пунктів.[7, С.44-45]

Гвинтівки

У початковий період діяльності УПА основною зброєю повстанця була гвинтівка – польська, німецька, російська. Але, як вже згадувалося, використання гвинтівок збереглося і в подальшому, бо вони мали свої переваги щодо автоматичної зброї.

Магазинна гвинтівка Мусіна зразка 1891/30 р. та карабін зразка 1938/44 р.: калібр – 7,62 мм, маса – 4 кг, довжина гвинтівки – 1230 мм, карабіна – 1020 мм (без багнету), прицільна віддаль стрільби – 2000 м, з карабіна – 1000 м (фактична, звичайно, менша), скорострільність до 10 пострілів за хвилину, початкова швидкість кулі – 860 м/с, місткість магазину – 5 набоїв. Використовувалася також снайперська гвинтівка, створена на базі гвинтівки зразка 1891/30 р., з прицілами ПЕ та ПУ, масою 4 кг без набоїв і завдовжки 1230 мм.[10, С.80]

Магазинна гвинтівка Маузера зразка 1898 р. та карабін 98 К: калібр – 7,92 мм, вага гвинтівки – 4,0 кг, карабіна – 3,9 кг (без багнета), довжина гвинтівки – 1250 мм, карабіна – 1050 мм. Скорострільність до 20 пострілів/хвилину, прицільна віддаль до 2000 м, місткість магазину – 5 набоїв, початкова швидкість кулі – 875 м/с.[10, С.80] Зустрічалися в УПА чеські й польські варіанти гвинтівки маузера. Після окупації Чехословаччини, Польщі, Бельгії всі захоплені там гвинтівки й карабіни системи Маузера надійшли на озброєння Вермахту під індексами „24” і „33”.[2, С.286] На місці Гурбенського бою (квітень 1944 р.) знайдено набої з написом на денці гільз „Z, 1937, IV”, „Z, 1936, I” тощо. Набої належать військовому заводу „Чеська Збройова” (м. Брно, Чехословаччина). Вони використовувалися у німецькій армії до гвинтівок „Маузер 33-3”, „Фольксґевер ФГ-2”, „Фольксґевер ФГ-К-98” тощо, а згодом потрапили й до УПА.[6, С.45]

Автоматична гвинтівка Вальтера G-43 (Німеччина): калібр – 7,92 мм, вага – 4,3 кг, довжина – 1115 мм, скорострільність – 15-20 пострілів, прицільна віддаль – 1200 м, початкова швидкість кулі 700 м/с. Використовувалися й снайперські варіанти гвинтівки.[10, С.80; 1, С.180]

Російська самозарядна гвинтівка СВТ-38 була взята на озброєння у 1938 р. за особистим розпорядженням Сталіна. Калібр – 7,62, довжина – 1465 мм, вага – 4,9 кг, скорострільність – 25 постр./хв.. місткість магазину – 10 набоїв. У 1940 р. було здійснено модернізацію гвинтівки, її вага зменшилася приблизно на 600 г, а також поліпшено бойові й експлуатаційні властивості. Попри те, гвинтівка вважалася „вередливою” і потребувала пильного за собою догляду. Сотенний УПА Мирослав Симчич-„Кривоніс” сказав про неї так: „Зброя зроблена росіянином, а розрахована на використання німцем”[1, С.179] Ц 1942 р. гвинтівку було знято з озброєння у Червоній Армії, проте, СВТ-38/40 була вельми популярно у німецькій армії.[2, С.316] Від німців, мабуть, ця гвинтівка потрапляє й до УПА.

Мадярський карабін М-43 (модифікація австрійської гвинтівки 1895 року конструкції Манліхера) також використовувалася в УПА. Магазин вміщує 5 набоїв калібру 7,92 мм. Скорострільність – 10 постр./хв., прицільна віддаль – до 2000 м.[1, С.179]

В УПА використовувалися й інші види автоматичних гвинтівок. Зокрема, мова йде про StG-44 (Г. Шмайсера). Особливістю цієї штурмової гвинтівки було те, що вона стріляла на віддаль до 500 м, тоді як пістолети-кулемети були розраховані на використання на віддаль до 200 м. Вперше ця гвинтівка з’явилася у Вермахті у 1942 році під назвою Mkb-42(H), потім після вдосконалення вона почала називатися MP-43 (МП-43), а згодом - StG-44 („Штурмгевер”) Довжина – 940 мм, місткість магазина – 30 набоїв, практична скорострільність – 500 постр./хв. Прицільна віддаль – 800 м, вага (зі спорядженням) – 5,5 кг. [9, С.54; 10, С.368-369, 630] Калібр набоїв – 7,92х33. Це була модерна штурмова гвинтівка. Нею були озброєні частини СС та елітні частини Вермахту. StG-44 не набула широкого розповсюдження в УПА (всього для німецької армії було випущено 415 тис. StG-44, MP-43 та Mkb-42(H)). На упівських світлинах зустрічаємо повстанців з цією зброєю. Зокрема, бачимо StG-44 у Івана Шкрібляки-„Дуная”, здобутої влітку 1944 р. 18-річним Григорієм Домнюком-„Вихором”. [1, С.180, 183], курінного Михайла Кондрася-„Великана” у 1944 р. [6, С.14] Ця зброя зустрічається і у боях з червоними поляками на Закерзонні у листопаді 1945 р. [11, С.433]

Автомати

На озброєнні УПА знаходилося багато автоматичної зброї різних систем та виробництва. Зокрема, йдеться про МР-35, МР-38/40 (німецькі), 39М (мадярська), ППД-40, ППШ-41, ППС-43 (совєтська), RNM (польська), ППМ, ЛМІ. [10, С.77; 11, С.405, 433]

Російський пістолет-кулемет Дегтярьова розроблено у 1934 р. (ППД-34), мав декілька модернізацій, запущений у масове виробництво у 1940 р. (ППД-40) під враженням совєтсько-фінської війни та його фінського аналога „Суомі”. В УПА ППД через це називали „фінкою”. ППД-40 мав дисковий магазин на 71 набій (7,62х25 мм (ТТ)), прицільна віддаль вогню – 200 м, скорострільність в автоматичному режимі 100, а одиночними пострілами – 40 постр./хв. [1, С.182; 2, С.192-193]

Російський пістолет-кулемет конструкції Г. Шпагіна ППШ-41 комплектувався дисковим магазином на 71 та секторним на 35 набоїв калібру (7,62х25 мм (ТТ)). Скорострільність – 100 постр./хв. (довгими чергами), прицільна віддаль – 500/200 м. Був дуже поширений серед повстанців. За ефективністю стрільби у 1,2 – 1,4 рази перевищував німецький МР-38/40. В УПА жартома називали цей ПК „папашкою”. [1, С.183; 2, С.197-198]

ППС-43 (А. Судаєва), маючи невеликий розмір (620 мм зі складерим прикладом) і вагу (3,67 кг зі спорядженим магазином), ідеально підходив до тактики партизанської війни. Але цієї зброї було небагато, тому ППС-43 мали на озброєнні переважно провідники. За бойовими властивостями цей ПК схожий з ППД-40 і ППШ-41, але не мав режиму ведення одиночного вогню. Через те, що ствол розжарювався, іноді замінювали стволом з російського карабіну 1938 р. [1, С.184; 2, С.201]

Німецький пістолет-кулемет МР-35 (Бергмана) випускали у довоєнний період. У 1935 р. його зняли з виробництва. Перебував на озброєнні СС. Особливість МР-35 – бокове розміщення магазина на 20 або 32 набої калібру 9 мм Пар. Бойова скорострільність – 90 пострілів в автоматичному режимі і 30 – одиночними. Прицільна віддаль – 500 м.

Пістолет-кулемет МР-38/40 (Німеччина, Г. Фольмер, фірма „Ерма”) помилково називають „Шмайсером”. Всім знайомий за численними фільмами про Другу світову війну. Калібр – 9 мм Пар., вага з магазином – 4,7 кг, довжина без прикладу – 635 мм, прицільна віддаль – 200 м, бойова скорострільність – 80-90 постр./хв., місткість магазину – 32 набої. Одиночний вогонь. Чимало МР-38/40 знаходилося на озброєнні в УПА. Це ми можемо твердити з численних світлин. [1, С.184; 2, С.237-241; 10, С.78]

Пістолети-кулемети 39М (П. Кіраї, Угорщина): калібр 9 мм, вага зі спорядженням, прицільна віддаль – 600 м 9практично – 200 м), темп стрільби – 750 постр./хв., місткість магазину – 40 набоїв. Зовні схожий на карабін.

Добра балістика та великі габарити (1040 мм та 960 мм (43М зі складаним прикладом)) були приводом того, що гонведи називали його „гей-пушка”. Цю назву вживали й упівці. [1, С.185-186; 10, С. 78]

Пістолет-кулемет ZK-383 (Чехія): калібр – 9 мм, вага 4,5 кг, темп стрільби – 500-700 постр./хв., мав секторний магазин з правого боку. Часто використовувався як ручний кулемет (особливо на початковому періоді боротьби УПА).

Кулемети

„Ах, лента за лентою набої подавай, вкраїнський повстане в бою не відступай!”, - слова відомої повстанської пісні. Без кулеметів не обходився жоден повстанський відділ. Вірогідно, у пісні йдеться про німецький кулемет MG-34 або MG-42, що споряджалися стрічкою з набоями. Стрічкою споряджався й російський „Максим”, але він був надто важкою зброєю для умов ведення партизанської боротьби.

Кулемет MG-34 створений яу єдиний кулемет (піхотний, зенітний, танковий). Набої калібру 7,92 мм подавалися гнучкою металевою стрічкою на 50-250 штук або з магазину на 75 штук. Бойова скорострільність – 120 постр./хв., прицільна віддаль – 2000 м, MG-42 – вдосконалена модель кулемета. [1, С.187-188; 2, С.459] Згадуючи про цей кулемет, Ю. Борець пише: „Це такий „дідько”, що коли випустити із нього добру серію, то можна скосити кулями досить грубе дерево”. [3, С.159]

Ручний кулемет ДП-27 (Дегтярьов, СССР) був дуже поширений в УПА: калібр – 7,60 мм, довжина – 1266 мм, вага – 8,9 кг (MG важив – 12,9 кг), вага магазину – 2,8 кг, скорострільність – 80 постр./хв., прицільна віддаль – 1500 м, місткість магазину – 47 набоїв. Ветерани УПА говорять про нього як про надійний у бою і невибагливий. У 1944 у Совєтській армії запроваджено ДПМ (важчий) та РПД (стрічковий, набій 7,62х39), котрі теж могли потрапити до УПА з рук НКВД, але докладнішої інформації про це не маємо. [1, С.186; 2, С.428-431, 434-442]

Використовували повстанці й мадярський кулемет 31М „Солотурн”. В УПА його називали „Сура” і вважали непоганою зброєю з одним недоліком – магазин з 25-ма набоями швидко використовувався. Бойова скорострільність – 150 потрю/хв., калібр 8 мм, прицільна віддаль – 2000 м. [1, С.188]

Під час бою на Гурбах (1944 р.) курінь „Сторчана” мав на озброєнні з десяток кулеметів „Кольта” американського виробництва. На місці бою знайдено набої з клеймом „U.S.C., Co, 16” – „Компанія з виробництва набоїв – Лоуел, Массачусетс” (США). [6, С.45]

Використовувала УПА й станковий кулемет Максима зразка 1910 р. (СССР). [1, С.111; 10, С.81-82] Калібр – 7,62 мм, вага зі станком – 63,6 кг, прицільна віддаль – 2700 м, скорострільність – 250-300 постр./хв., місткість стрічки – 250 набоїв. [8]

Великокаліберний Дегтярьова-Шпагіна ДШК зразка 1938 р.: калібр – 12,7х108 мм, вага зі станком – 170 кг, без станко 34 кг, довжина – 1626 мм, практична скорострільність – 80 постр./хв., місткість стрічки – 80 набоїв. [10, С.82] Проте, це була надто важка зброя, що завадила мобільності повстанських загонів. У період після Другої світової війни вона, зазвичай, не застосовувалася.

Пістолети й револьвери

Російський револьвер системи Нагана носили в кобурі характерної форми. З часу створення у 1895 р. револьвер зазнав багатьох модифікацій. До УПА найчастіше потрапляла совєтська модель 1930 р., що мала калібр 7,62 мм і барабанний магазин на 7 набоїв. Прицільна віддаль – 50 м. [1, С.192]

Популярними серед повстанців були совєтський пістолет ТТ, німецький Р-38, Р-626.

Пістолет Токарєва ТТ зразка 1930/33 р.: калібр – 7,62 мм, вага з магазином – 0,94 кг, прицільна віддаль – 50 м, скорострільність – 30 постр./хв., місткість магазину – 8 набоїв.

Пістолет Вальтера Р-38 вважали вельми престижним. Калібр: 9 мм Пар., вага з магазином – 0,88 кг, прицільна віддаль – 50 м, скорострільність – 30 постр./хв., місткість магазину – 8 набоїв. [10, С.81]

Р-626 кострукції Браунінга – пістолет, що мав калібр 9 мм Пар., магазин на 8 набоїв, скорострільність – 30 постр./хв., прицільна віддаль – 50 м. [1, С.192]

Гранати

На озброєнні УПА знаходилися ручні гранати німецького (М-24, М-39), совєтського (РГ-42, Ф-1) та мадярського виробництва. Знаходили використання й пляшки з запалювальною сумішшю („коктейль Молотова”). [1, С.188-192; 10, С.81]

Протитанкові рушниці і гранатомети, гармати

УПА використовувала цей вид зброї різного виробництва, зокрема: ПТР Дегтярьова, ПТР Симонова, PzB-39 (Німеччина), „Солотурн”-S-18 (Угорщина). [10, С.82; 6, С.17, 21, 42; 11, С.395]

Совєтський міномет зразка 1937 р. (85 мм) та 51 мм, німецького виробництва – 62 мм. Совєтські гармати 76 мм (1927 р.), зенітна гармата 37 мм (1939 р.), 25 мм (1940 р.) Згідно довідки Рівненського обкому КП(б)У про стан справ боротьба з УПА на території області у 1944 р. в результаті проведення 500 чекістсько-військових акцій протягом півроку в якості трофеїв було захоплено одну 76-мм та дванадцять 45-мм гармат, 80 мінометів і навіть один літак У-2. [10, С.83-84]

За даними таємної довідки НКВД на всій території західних областей УССР у 1944 р. було захоплено 35 гармат, 328 мінометів, 211 протитанкових рушниць та 321 станкоий кулемет, а у 1945 р. – лише 3 гармати, 28 мінометів, 13 ПТР та 66 станкових кулеметів. [Там само] У березні 1945 р. на території Польщі захоплено упівський склад зі 110 шт. 400 мм реактивних снарядів німецького виробництва [10, С.85]

Узагальнюючи сказане, слід зазначити, що на початковій стадії боротьби УПА переважала зброя німецького, польського, угорського, чеського виробництва, потім – совєтського. Це стосується і легкого, і важкого озброєння. Такий стан справ зумовлений тактичними міркуваннями. Діючи у запіллі Червоної Армії, легше було дістати зброю совєтського виробництва. Це стосується й боротьби проти військ НКВД – ворога били його ж зброєю.

Отже, як бачимо, в УПА застосовувався широкий арсенал різноманітної зброї. Перехід до партизанської тактики боротьби після Другої світової війни зумовив більше використання легкої зброї.

Українська повстанська армія мала потужний військовий потенціал. Той факт, що боротьба її тривала з 1942 до 50-х років ХХ століття, не маючи своєї держави і не спираючись на іноземну допомогу, свідчить на корись цього твердження. Поразки УПА в останні роки свого існування пов’язані скоріше не з воєнними поразками, а з використанням ворогом спеціальних методів боротьби, в т.ч. агентурних.

УПА могла стати могутньою основою майбутньої регулярної української армії, але доля розпорядилася інакше. Згадка про її боротьбу надовго збережеться у народній пам’яті.

Література

1. Армія безсмертних. Збірка повстанських світлин. За ред. В′ятровича В., Мороза В. – Львів: Мс, 2003.

2. Благовестов А.И. То, из чего стреляют в СНГ: Справочник стрелкового оружия/Под общей ред. А.Е. Тараса. – Мн.: Харвест, М.: СОО „Издательство АСТ”, 2003. – 656 с.

3. Борець Ю. ОУН і УПА в боротьбі за Українську Державу. – Львів: Логос, 2002. – 64 с.

4. Борець Ю. УПА у вирі боротьби. – Накладом автора. – 304 с.

5. Косик В. Українська повстанська армія. Короткий історичний огляд. – Київ: Укр. видав. спілка, 1999. – 38 с.

6. Марчук І., Тищенко О. Гурби: квітень 44-го. – Рівне: „Перспектива”, „Міжнародний поліграфічний центр”, 2002. – 48 с.

7. Мірчук П. Українська повстанська армія. 1942-1952 рр. – Київ: :Народна газета”, 1991. – 48 с.

8. Плотников С. „Максим” был первым//Техника молодежи. - № 11, 1991. – С.36-37.

9. Плотников С. Штурмове винтовки и автоматы//Техника молодежи. - № 5, 1991. – С. 54-55.

10. Ткаченко С.Н. Повстанческая армия (Тактика борьбы)/Под общ. ред. А.Е. Тараса. - Харвест, М.: СОО «Издательство АСТ», 2000. – 512 с.

11. УПА в світлі документів з боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. 1942-1950 рр. Частина перша. – Видання ЗЧ ОУН, 1957. – 452 с.

12. Хмель С.Ф. Українська партизанка. – Львів: „Шлях перемоги”, 1993. – 128 с.

Published on 2 February 2004