Завідуючий Музеєм Петра Калнишевського Олександр Іващенко

Памяті борця за Україну

В травні цього року перестало битися серце полум’яного патріота і вірного сина України, літератора-мемуариста, уродженця Роменщини Кирила Штанька.

В травні цього року перестало битися серце полум’яного патріота і вірного сина України, літератора-мемуариста, уродженця Роменщини Кирила Штанька.

Народився він 29 березня 1913 року на хуторі Штаньків, що на Роменщині (нині Сумська обл.) в багатодітній заможній козацькій родині. Любов до України коштувала життя і батьку, і діду дев’ятирічного Кирила, яких в 1922 році по-звірячому закатували комуністичні активісти прямо на очах у приголомшеної родини.

Змалечку зазнавав жорстоких утисків від окупаційної влади і сам Кирило. Протягом 1931 - 1940 рр. він - політичний в'язень радянських концтаборів. Термін ув'язнення відбував в Сибіру та Далекому Сході. Здійснив дві вдалі втечі з неволі і зумів залишитися живим, що є унікальним явищем для безжально винищувальної сталінської кістколомної системи. В січні 1938 р. брав участь в табірній акції непокори, за яку кожного десятого в'язня за наказом начальника розірвано спеціально навченими собаками.

В 1940 р. повертається до Ромна і довідується про жахливу смерть родини від комуністичного голодомору 1933 року. Всі тіла померлої сім’ї поховано в одній братській могилі на цвинтарі в хуторі Ковалівщина, що біля села Кашпури.

Учасник національно-визвольних змагань. З 1945р. мешкає з родиною в українських таборах Німеччини. Потрапив до американської окупаційної зони, що вберегло його від цупких лап більшовицьких нишпорок.

У місті Міттенвальді працює над книгою спогадів про комуністичний геноцид на Україні, перший варіант якої передано до Нюрнберзького трибуналу, як свідчення про етнічні чистки в СРСР. Щоби не зашкодити чисельним родичам, які залишились під комуністичною окупацією на Україні, автор добирає собі літературний псевдонім Анатоль Ромен. Ім'я — на честь свого сина Анатолія, Ромен — на згадку про рідне місто.

В 1949 р. родина Кирила Штанька переїздить до Америки. Там мешкає в штаті Меріленд, потім в Огайо В 1950 р. у подружжя народилась дочка Оксана. Батьки старанно виховували своїх п'ятьох дітей в дусі віри в Бога і знання української мови та історії, любові до рідної культури і традицій. Вони навчали ніколи не забувати свого рідного краю — поневолену Україну, жити з надією про її визволення і робити для цього все можливе.

В 1953 р. у Нью-Йорку виходить друком книга спогадів Кирила Штанька про радянську дійсність під назвою «Полювання за людиною». В наступному, 1954 р. він є одним із свідків про більшовицький геноцид на Україні перед комісією Керстена з метою передачі цих матеріалів до Генеральної Асамблеї ООН. У 1955р. його спогади друкуються в США на англійській мові у збірнику «Біла книга про чорні справи Москви».

Кирило Штанько стає активним діячем місцевої православної громади, членом Спілки Визволення України, розпочинає творчу діяльність в ДОБРУСі (Демократичне об'єднання колишніх репресованих українців совєтами). Налагоджує дієві зв'язки з літераторами Василем Гришком, Іваном Дубинчуком, підтримує тісні дружні стосунки з видатними уродженцями Роменщини: письменником Леонідом Полтавою, поетом Полікарпом Плюйком (псевдонім Поль Половецький), громадським та політичним діячем Володимиром Мазуром, Головою Центральної управи СУМ, провідним діячем СВУ Олексою Калиником, іншими знаними українцями.

Лише після проголошення незалежності України Кирило Штанько отримав змогу побувати на рідній Роменщині, поклонитися праху замучених комуністичними нелюдами своїх рідних, впорядкувати їх розорені могилки. Завдяки його старанням маємо перше впорядковане поховання жертв голодомору на Роменщині в с. Кашпури. У 90-х рр. вперше з'явилась у наших краях і унікальна книга К.Штанька «Полювання за людиною», а в 2003 р. він надіслав оригінал примірника випуску 1953 р. на адресу Роменського краєзнавчого музею, подарував і інші експонати, пов'язані зі своїм життям. В експозиції музею з'явився стенд, присвячений нашому земляку.

Вперше на Україні склав біографію Кирила Штанька Петро Ротач у своїй книзі «Розвіяні по чужині», яка побачила світ у 1998 р. На Роменщині матеріали про Штанька надруковані вперше в місцевій газеті «Тандем-пресс» в березні 2003 р. та в літературному альманасі «Відродження Роменщини», потім в молодіжному часописі «Гроно», редактором якого є наш земляк з с. Погожа Криниця — літератор Віктор Рог. Саме завдяки його організаційним старанням та за фінансової підтримки справжніх роменських патріотів Євгена Василенка та Бориса Андріїва в 2004 році здійснене перше в незалежній Україні видання книги «Полювання за людиною».

Знають тепер у рідних краях шановного Кирила Штанька і як щедрого благодійника. А його пожертви на українську церкву відзначені в 2002 р. спеціальною особистою подякою Патріарха всієї Руси-України Філарета.

Помер Кирило Штанько 23 травня 2011р. у місті Мідвайл, штат Пенсільванія на дев'яносто восьмому році життя. За заповітом дочка літератора Оксана перевезла його прах на рідну Україну. Похорони відбулися 3 вересня на цвинтарі в селі Кашпури, до складу якого під час так званого «укрупнення населених пунктів Роменського району» увійшов і хутір Ковалівщина. Похований видатний земляк як і заповідав біля могилок милої родини, замученої штучним комуністичним голодомором.

В похоронах брали участь представники українського націоналістичного руху, козацтва, депутати Роменської міської та районної рад, родичі з України та Америки. Заупокійну службу відправив настоятель Липоводолинського Свято-Троїцького храму отець Богдан.

Редактор газети «Шлях Перемоги» Віктор Рог від імені Проводу ОУН (б) у своєму виступі зазначив, що ім’я видатного українця Кирила Штанька навіки житиме у наших серцях і надихатиме на подальшу нелегку працю у розбудові незалежної України. Директор школи с.Кашпури Любов Засько у промові згадала добрі справи, які зробив померлий земляк як благодійник, зауважила, що величний образ Кирила Штанька по праву вважається для земляків символом нескореності України і на його любові до Батьківщини виховується молоде покоління. Депутат районної ради Надія Карпенко розповіла про відродження пам’яті про видатного земляка в незалежній Україні.

Добрі слова біля могили висловлювали рідні та близькі йому люди. Як заповіт линуть до нас, до людських сердець його передсмертні настанови:

«Дорогий мій народе український, прошу, вернітеся до святої Божої моралі та культури! Цим шляхом Ви збудуєте міцну, багату Українську державу для самих себе і майбутніх поколінь. Пам'ятайте, що правда і воля нашого народу є в руках Ваших! Побратайтесь та дружньо поставайте до розбудови молодої Української держави. Бог, Віра і Любов нехай завжди будуть з Вами!»

Published on 14 September 2011