Юлій ХВЕЩУК

В Європі путінізм не пройшов

Віддавна одними з головних ознак європейськості, поряд з демократією та різноманітними моральними чеснотами, стали пам'ять про Голокост та поборювання будь-яких проявів чи пропаганди фашизму (нацизму).

Віддавна одними з головних ознак європейськості, поряд з демократією та різноманітними моральними чеснотами, стали пам'ять про Голокост та поборювання будь-яких проявів чи пропаганди фашизму (нацизму). Після поразки СРСР у «холодній війні» комунізм, натомість, не став поряд з ними на поличку експонатів «Європа їх не сприймає». Так, це було… Так, мільйони жертв… Але то десь там, у вас. А у нас, в Європі, дайте хоч би зі спадщиною Третього Рейху дати собі раду.

Ситуація почала змінюватися із розширенням кордонів «автентичної» Європи (ЄС) на Схід. До її складу увійшли країни, в історичній пам’яті яких навічно закарбовано: комунізм = фашизм. Ці держави почали свій трагічний досвід фіксувати ще й юридично. Першою стала Польща: кримінальний кодекс країни передбачає ув'язнення до 2 років за пропаганду нацизму, фашизму і комунізму та участь в рухах, які ґрунтуються на цих політичних ідеях. В Угорщині таких правопорушників очікують три роки ув’язнення, в Словаччині – від шести місяців до трьох років. Найризикованіше бути симпатиком тоталітарних режимів в Чехії – тут за їх пропаганду і виправдання у пресі карають терміном ув'язнення від трьох до восьми років. А лише за сумніви в існуванні їхніх злочинів загрожує до шести років в’язниці. Зважаючи на позицію нових «східних європейців», і ОБСЄ прийняла таки рішення, що комунізм Сталіна – такий же злочин, як і нацизм Адольфа Гітлера.

В Україні теж були численні спроби засудити комунізм. Так, партія В'ячеслава Кириленка «За Україну!» в березні 2011 року зареєструвала законопроект про кримінальну відповідальність в Україну за пропаганду комунізму (а принагідно й заборону публічного схвалення нацизму і фашизму). Порушників мали б очікувати або штраф від 8,5 до 17 тисяч гривень або ж два роки ув’язнення. Та, з огляду на ностальгію до радянщини теперішньої влади, ймовірність прийняття такого законопроекту є меншою за нуль.

Та чим східніше, тим складніше. Нещодавно в Росії, на подвір’ї обкому КПРФ в Пензі, поставили пам'ятник Йосипу Сталіну – бетонний, пофарбований в золотистий колір. На відкриття прийшли кілька десятків його шанувальників з червоними гвоздиками, прозвучали фрагменти виступів «вождя», вірші зі зізнаннями в любові «великому батькові всіх народів».

Доволі цікаво, коли, з однієї сторони, росіяни в соціологічних опитуваннях обирають Грузію одним із ворогів своєї країни, а з іншого – поступово відновлюють постать одного з не найкращих представників грузинського народу як символічну постать власної історії. Точніше, для них, росіян, цю постать відновлюють. Справа в тому, що для Путіна вже бракує зліпленого образу рішучого, вольового лідера, який залізною рукою веде Росію вперед, теренами модернізацій, інновацій та нанотехнологій. Потрібно його поставити в один ряд з іншими великими будівничими російської держави, таку собі шеренгу «Маркс-Енгельс-Ленін». Отож, підшукавши відповідних залізноруких інноваторів, кремлівські стилісти почали обтрушувати від пилюки, відмивати від крові кафтан Петра та френч Сталіна. І формувати трійцю «батьків російського народу»: Петро Олексійович, Йосип Віссаріонович, Володимир Володимирович. Лишень Дмитро Анатолійович (Медвєдєв) сюди не вписується, адже в російській історичній пам’яті все ще живе «Лжедмітрій».

Дивлячись на такі манівці московських інновацій, які неминуче приводять в дрімучу комуно-радянщину, Європа мала би якось реагувати. І відреагувала. Путін отримав за свої заслуги німецьку премію «Квадрига». Засновником премії «Квадрига» є приватне громадське об'єднання Werkstatt Deutschland. Серед попередніх одержувачів премії були різні особи: Віктор Ющенко, шведська королева Сільвія, голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, а також – відомий корупціонер, президент Афганістану Хамід Карзай, президент Туреччини Ердоган, який робить все, щоб його країна перестала бути світською державою.

Нагорода присуджується щороку чотирьом громадським і політичним діячам або колективам, що визнані експертами об'єднання «зразком у справі поширення освіти, прихильності суспільного блага, відповідальності та самовіддачі». Тим, «чиї думки і справи показують їх прихильність вічним цінностям. Цінностям, які передбачають стратегічне бачення, мужність і відповідальність» (грошовий еквівалент – 100000 євро).

Німцям чомусь стало незрозуміло, за які «вічні цінності» Путіна йому вирішили дати премію. Оргкомітет покинули відразу троє членів журі – лідер партії зелених Джем Оздемір, засновник «Вікіпедії» Джиммі Вейлз та історик Гайдельберзького університету Едгар Вольфрум. Депутат Європарламенту від партії зелених Вернер Шульц назвав рішення засновників премії «знущанням, політичним прорахунком і ляпасом лауреатам минулих років». Уповноважений уряду ФРН із прав людини Маркус Ленінг висловив подив щодо вибору журі і звинуватив Путіна в руйнуванні демократії, обмеженні свободи і зростанні корупції в Росії. Рупрехт Поленц, голова зовнішньополітичного комітету Бундестагу, голова правлячої партії християнських демократів, заявив журналістам дипломатичніше: «Не думаю, що це гарна ідея». Останньою краплею стала заява колишнього президента Чехії Вацлава Гавела, який чітко погрозив повернути свою нагороду, отриману в 2009 року, якщо Путіну вручать премію.

Зацькований оргкомітет вже не ризикнув вручати премію Путіну. Але, щоб не надто його дратувати, прийняв «соломонове рішення» – церемонію нагородження «Квадригою», яка, за традицією, проводиться 3 жовтня в Берліні (день возз'єднання Німеччини) – скасувати цього року взагалі. Прес-секретар прем'єр-міністра Росії Дмитро Пєсков, злегка кривлячись, заявив, що поважає рішення Werkstatt Deutschland, і вважає, що воно не вплине на стосунки між Москвою та Берліном.

Чому члени журі вирішили присудити премію Путіну – загадка. Мабуть, Ангела Меркель попросила відзначити свого східного друга. Проте, реакція німецького суспільства і погроза чеха Вацлава Гавела врятували Німеччину і Європу від моральної ганьби. І саме німцям вдалося вперше те, чого так прагне російська ліберально-демократична опозиція. «Батька російської нації» публічно принизили. Що буде далі – покаже час. Але, вочевидь, на найближчі роки, єдиним росіянином, якому вручали премію «Квадрига», залишиться Михайло Горбачов, а не чекіст в кімоно, який з лабрадором на повідку шукає наностежки реставрації імперії.

Published on 25 July 2011