Юлій Хвещук

Естонія тримає порох сухим

Має Москва давню традицію вирішувати свої проблеми коштом сусідів. А в новітні часи – ще й проблеми виборчі.

Має Москва давню традицію вирішувати свої проблеми коштом сусідів. А в новітні часи – ще й проблеми виборчі. Треба Путіну гарантовано перемогти на президентських виборах 2000 року – от виборцям і теракти, і успішніша за єльцинську Друга чеченська війна напередодні. Став Медведєв в 2008 році президентом - треба виборців відволікти від роздумів, чому життя не кращає, проблеми не зникають при новому „государі”. Та й за кордоном нагадати – змінився государ, але не стиль. От і „бліцкриг” проти Грузії. Далі, щоправда, вирішили кожні вибори з бойовими діями не поєднувати. Але ж голоси за сильну владу потрібні, місцеві вибори-2011. Обмежилися театрально-інформаційною сутичкою з Японією за Курильські острови. Пішли візити туди лідерів, заяви „не віддамо”, посилення дислокованої на Курилах артилерійсько-кулеметної дивізії (мабуть, консервами), замовляння у Франції десантних кораблів „Містраль”. Це вже було занадто. Невже могутній Тихоокеанський флот разом зі сухопутним, щойно сформованим об’єднаним стратегічним командуванням „Схід” (найпотужнішим у Росії), не могли відстояти кілька острівців? Мабуть, не могли, і командир ОСК „Схід”, а попередньо – Балтійського та того ж Тихоокеанського флотів адмірал Костянтин Сіденко про це знав. Нещодавно на Далекому Сході затримали „організовану злочинну групу” з двох уродженців Дагестану і одного місцевого, чи то русского, чи то якута, які довший час займалися здирництвом, відбираючи гроші та матеріальні цінності... в російських офіцерів. Ось така армія.

Та за Курили ніхто воювати не збирався. Японці з подивом спостерігали за спектаклем, але й на російських виборців він належного враження не справив. І результати „Єдиної Росії” виявилися скромнішими за плановані. А восени ж обирати законодавчу владу, Думу. Знову треба демонструвати рішучість і твердість вертикалі влади, звідусіль оточеної ворогами. А на кому із сусідів рейтинги підвищувати? Китай чи США цього піар-кроку відверто не зрозуміють, доведеться потім Тихоокеанський флот не „Містралями”, а якутськими каяками укомплектовувати. Японія – вже було. З Казахстаном чогось не поділити – якось надто масштабно. Кавказ оскомину набив. Україна, Бєларусь – ніби свої, хіба так, інформаційно пошуміти. Фінляндія? Ні, теж історично неприємні спогади. Залишається Прибалтика, край фашистів. Що ж, пора починати демонструвати електоратові, як Кремль героїчно відстоює російські інтереси.

6 липня інформаційний портал Delfi запропонував своїй аудиторії відповіді міністра оборони Естонії Марта Лаара на запитання читачів. Резюмуючи сказане Лааром, можна виокремити п’ять заходів, які, на його думку, повинні підвищити обороноздатність країни:

1. Впорядковувати законодавство у сфері оборони з переходом до концепції, яка ґрунтуватиметься на тезі, що питання обороноздатності – це справа не лише міністерства оборони, а практично усього суспільства.

2. Припинити „відплив” здібних людей із армії, безглузде дублювання функцій.

3. Згідно взятих на себе при вступі в НАТО зобов’язань, Естонія повинна витрачати на оборону 2% ВВП, але коштів бракує. Тому розвивати всі напрямки неможливо, потрібно визначити пріоритети. Наприклад, естонські ВПС невеликі, немає винищувальної авіації. Але повітряний простір захищено з допомогою НАТО. Натомість, потрібно зайнятися створенням реальної сухопутної бронесили. Для Естонії потрібні не бригади, існуючі на папері, а такі, що мають, можливо, меншу, зате реальну боєздатність.

4. Зберегти існуючу систему комплектування (поєднання призовників та резервістів), яка дозволяє впровадити принципи тотальної оброни (тобто, контрактної армії не буде).

5. Зміцнити „Кайтселійт” (територіальну самооборону).

Та найбільший резонанс викликало запитання, чи армія зможе зупинити 50 російських танків, які при сучасних швидкостях за 2-3 години можуть пройти марш-кидком від Пскова до Талінна? Лаар відповів, що коли російські танки в 2008 р. так і не пройшли 90 кілометрів від Цхінвалі до Тбілісі, то чому на це не здатна Естонія? Сили оборони до цього готові, ефективним є застосування направлених зарядів, підривів мостів, перегородження доріг. Є плани оперативної мобілізації резервістів, заготовлено відповідну кількість озброєння, амуніції, транспорту. Готуються спеціальні підрозділи для ведення партизанської боротьби в тилу ворога.

Загалом тверезий погляд на потреби та можливості країни, якій судилося сусідити з Росією. Як годиться, прес-секретар міністерства оборони Пеетер Куймет одразу повідомив, що, після уточнення питання розвитку бронетанкоих сил, міністерство незабаром розпочне підготовку необхідних фахівців.

Питання вичерпане. Але Кремль розгледів зручну нагоду спрямувати праведний гнів росіян проти войовничих естонських фашистів. Посольство РФ в Естонії заявило, що розміщення інтерв’ю „такого” змісту в ЗМІ країни – члена НАТО, не сприяє реалізації домовленостей „про вибудовування справжнього модернізованого партнерства Росія-НАТО на принципах неподільності безпеки, взаємної довіри, транспарентності і передбачуваності”. Дивне формулювання, адже Росія передбачувана виключно у своїй непередбачуваності.

Постійний представник Росії при НАТО Дмитро Рогозін заявив, що дуже цінує бурхливу фантазію Лаара, яка і компенсує відсутність боєготовності естонської армії. І порадив частіше вживати антидепресанти.

Колишній начальник Головного управління Сухопутних військ Збройних Сил РФ генерал-полковник Юрій Букрєєв назвав заяву Лаара вигадкою і блефом. Мовляв, в Росії ніколи не було жодних планів нападу на Естонію, а в ОСК „Захід” немає жодної танкової бригади чи навіть полку. На його думку, Лаар шукає способів привернути увагу Заходу до стану естонської армії, і винайшов найстрашнішу загрозу – російські танки.

Були ще й дрібніші оратори, не кажучи про колективне виття кремлівської Інтернет-спільноти. Це розвеселило колегу Лаара, генерал-лейтенанта запасу Йоганнеса Керта. Адже Естонія послідовно розвиває можливості як власної оборони, так і колективної оборони НАТО, це її суверенне право і обов’язок, як члена НАТО. Натомість генерал згадав про корупцію в російській армії, про розкрадання чверті війського бюджету, про харчування солдатів собачими консервами з переклеєними етикетками. І порадив Росії краще критично подивитися на себе в дзеркало. В’їдливо додавши, що „танкова” тема могла особливо зачепити Кремль, оскільки в самій Росії минулої осені закрили останній танковий завод.

Март Лаар – „цивільний” міністр. За освітою історик, в 2005 р. отримав степінь доктора, захистивши дисертацію на тему „Національне відродження в Естонії в ХІХ столітті і його представники”. Автор десятків книг, чимало з яких перекладені іноземими мовами, співатор кількох підручників з історії. Багаторічний депутат естонського парламенту (Рійгікогу), двічі, в 1992-1994 та 1999-2002 рр. займав посаду прем’єр-міністра. Звісно, інтелігентній людині неприємно чути великосвітське хамство кремлівських „полководців”. Але чоловік має чим зайнятися – армією.

Сили Оборони Естонії складаються з двох компонентів - Армії оборони та Союзу оборони. У військовий час до їхнього складу входять також підпорядковані МВС воєнізовані підрозділи Департаменту поліції і прикордонної охорони.

Армія оборони комплектується відповідно до загального військового обов’язку. Громадяни Естонії, віком від 18 до 28 років, що не мають звільнення, зобов’язані проходити 8-місячну службу (весняний призов) або 11-місячну (осінній, для окремих спеціалістів). Чисельність армії у мирний час оцінюється різними експертами від 4500 до 5500 чоловік, з яких близько 2000 – призовники. До речі, нещодавно весна привела до армії 1742 призовників. Кількість тих, що ухиляються від служби, зменшилася – не з’явилися 2,5% призовників. В 2008 р. цей показник становив 7,2%, в 2009 – 4%, в 2010 - 3,3%.

Сухопутні війська Естонії складаються з піхотних батальйонів швидкого реагування, скаутського та територіальних. До складу ВМС на чолі з флагманом - кораблем командування та підтримки „Адмірал Пітка” – входять патрульні та навчальні кораблі, мінні тральщики та підрозділи берегової охорони. ВПС зосереджені на створенні системи повітряного спостереження на військовому аеродромі Емарі - центрі співпраці з НАТО.

Армійський резерв становить близько 16 тисяч бійців. На випадок війни Естонія готується виставити на кожну тисячу мешканців 175 солдатів, а це – 234 500. Тепер у міністерстві оборони числяться 220 тисяч резервістів. Союз оборони („Кайтселійт”) є добровільної війською організацією територіальної оборони, створеною в 1918 р., знищеною в 1940 р. і відновленою в 1992 р. Фінансується з коштів, призначених на державну оборону, озброєння і спорядження забезпечує генштаб. Нараховує понад 12 000 членів, а з жіночою і дитячою організацією – 20 000. Членами можуть стати громадяни і не громадяни Естонії. Членство поділяється на діючих, помічників і ветеранів. „Кайтселійт” бере участь у військових, в тому числі міжнародних навчаннях, проводить власні. Допомагає цивільним структурам, зокрема при гасінні лісових пожеж, в якості добровільних помічників поліції, в охороні порядку на різних заходах.

Таке поєднання регулярної армії, резервістів та територіальної оборони робить реальним пропагований Лааром принцип тотальної оборони у випадку агресії від переважаючих московських військ.

Скільки б не пробували східні сусіди кепкувати з естонської армії, в НАТО, попри свою нечисельність, вона вважається однією з найбоєздатніших. 14 травня 2008 р. саме в Талінні створено Центр підвищення кваліфікації спільної кібернетичної оборони НАТО, що отримав статус міжнародної військової організації. В 2010 р. сайт WikiLeaks розповів про розробку НАТО таємного плану „Eagle Guardian” („Орел-захисник”) для відбиття імовірної атаки Росії на країни Прибалтики і Польщі. У випадку воєнного конфлікту в регіон спрямують десять дивізій НАТО із США, Великобританії, Німеччини та Польщі. А це вже не ракетами по Грозному чи Цхінвалу...

Так що під парасолькою НАТО Естонія може почуватися достатньо захищеною, при цьому не втрачаючи пильності. Звісно, Росія обмежиться лише черговими інформаційними війнами, паплюженням всього естонського (армії, господарства, шпротів…). Але закінчаться вибори, Кремль на якийсь час знову заспокоїться. Хотілося б, щоб назавжди.

Published on 11 July 2011