Юлій Хвещук

ГУЛАГ – перезавантаження

30 червня, коли українці відзначали 70-ту річницю Акта відновлення Української держави в 1941 році у Львові

30 червня, коли українці відзначали 70-ту річницю Акта відновлення Української держави в 1941 році у Львові та вшановували пам’ять жертв радянського режиму, президент Росії Медведєв підписав федеральний закон „Про внесення змін до статті 73 і 81 Кримінально-виконавчого кодексу Російської Федерації” (ухвалений Державною думою 17 червня, а Радою Федерації – 22 червня 2011 р.). Кожному, зрештою, своє: українцям – вшановувати героїв Державотворення, Кремлю – проводити косметичні заходи задля покращення загальної криміногенної ситуації у своїй вотчині. Але тут мова зовсім не про косметику.

Федеральний закон покликаний підвищити ефективність вжитих заходів, спрямованих на протидію тероризму і екстремізму, а також уникнути концентрації у виправних установах, насамперед у регіонах із напруженою обстановкою, засуджених за вчинення злочинів, що становлять підвищену суспільну небезпеку (це з офіційної довідки Державно-правового управління, опублікованої на сайті президента РФ).

Частина 4 статті 73 цього кодексу визначала перелік найбільш суспільно небезпечних злочинів, зокрема, терористичної спрямованості, за вчинення яких засуджені спрямовувалися у спеціальні виправні установи, визначені федеральним органом кримінально-виконавчої системи. Тепер список доповнений наступними складами злочинів: участь у збройному формуванні, не передбаченому федеральним законом; організація екстремістського співтовариства; організація діяльності екстремістської організації (частина 2 статті 208, частини 1 і 2 статті 282 Кримінального кодексу Російської Федерації).

З „участю в збройному формуванні” все зрозуміло – це типова, колись „чеченська”, а тепер „кавказька” (дагестанська, інгушетська, кабардино-балкарська, карачаєво-черкеська) стаття. Хоча, якщо згадати, „не передбачені федеральним законом” партизани не так давно діяли на Далекому Сході. А от екстремістські „співтовариства” та організації – це вже цікавіше.

Одним із перших заговорив про створення спецтаборів для „нацболів” і чеченців лідер націонал-більшовиків Едуард Лімонов. Але під це означення (екстремізм) слухняна судова система може „підлаштувати” будь-якого політичного опонента Кремля. Починаючи від радикального націоналіста, язичника чи ультраса (чим не „співтовариства”?), закінчуючи ліберал-демократами Каспаровим чи Новодворською (за ними ж цілі „організації”).

Крім цього, частина друга статті 81 Кримінально-виконавчого кодексу РФ доповнюється положенням, згідно з яким за рішенням федерального органу кримінально-виконавчої системи допускається переведення засуджених для подальшого відбування покарання із одного виправного закладу до іншого того ж виду. Не перевиховали в Магадані – марш на Колиму. Ну а коли що, то, кажуть, „горбатого могила виправить”. У спецтаборах усяке трапляється, все ж таки не санаторій.

Тобто, фактично це закон про концентрацію політичних в'язнів у спеціальних таборах. Закон про концтабори (в інтерпретації Гітлера). Або про відновлення ГУЛАГу – в термінології Сталіна. З огляду на систематичну реставрацію „світлого образу” Йосипа Віссаріоновича в Росії, мабуть, таки краще послуговуватися другим терміном. На цьому тлі якось блідне образ американської в’язниці на базі Гуантанамо, незабаром вона видаватиметься таким собі курортом у тропіках.

У свідомість і російської, і світової спільнот вперто втовкмачується теза про „залізного” Путіна і „ліберального” Медведєва. Своїм підписом під цим законом останній засвідчив – у Росії „добрих царів” не буває. Вони просто до трону не доходять.

Довідавшись про таку блискучу інновацію східного сусіда (а все нове, як відомо, лише забуте старе), наші провідні юристи Лаврінович та Лукаш вже мали б почати копітку працю над підготовкою законопроекту для запровадження відповідних змін і в українському законодавстві. Виходячи з регіональних особливостей екстремізму в Україні, а навіть останніх подій у Криму 2 липня, такий спецвиправний заклад варто створити десь у Донецькій області. Щоб зекономити кошти на етапування туди зі сусідніх регіонів, того ж Криму, різноманітних „казачків”, які вже геть совість втратили, дискредитуючи своїми діями існуючий владний режим, дозволяючи собі битися з „орлами” – „беркутами” міністра Могильова. Найвищий час перерізати червону стрічку на вході до новенького Єнаклагу.

Published on 8 July 2011