ОК

УПА. Перспективи удмуртського війська

НАН України, на сторінках "Українського історичного журналу", оприлюднила факт: Організація Українських Націоналістів Степана Бандери мала власний фіно-угорський проект для сходу Європи.

НАН України, на сторінках "Українського історичного журналу", оприлюднила факт: Організація Українських Націоналістів Степана Бандери мала власний фіно-угорський проект для сходу Європи. У вересні 1943 року Бюро Пропаганди ОУН видало спеціальне звернення до військових удмуртів - членів сталінських збройних формувань (Красная Армія). Їх закликали вливатися до лав УПА і формувати Удмуртську Армію.

Документ-звернення до удмуртів виявлено істориком Анатолієм Кентієм у фондах Центрального державного архіву (ЦДАГО) 2010 року. До 2005 року доступ до цього масиву документів був обмежений.

Наукова стаття "Документи ОУН та УПА у фондах ЦДАГО України", в якому згадано й "удмуртську відозву", остання робота київського історика, методиста архівної справи Анатолія Кентія. Його колеги пам'ятали: він був сумлінним членом "робочої групи при Урядовій комісії з вивчення діяльності Організації Українських Націоналістів" - своєрідного собору української номенклатури, який офіційно "освятив" в кучмівській Україні "дискурс УПА". Кентій був серед тих, хто цьому прислужився, відкривши дорогу і до визнання Степана Бандери Героєм України, і до осмислення "східної політики" ОУН.

Зокрема, коментуючи Звернення УПА до воюючих удмуртів, а також інших народів, підкорених Москвою, Кентій пише: "Основний зміст цих документів - гостра критика більшовицької влади у цілому й зокрема щодо національного питання, заклик до представників народів СССР переходити зі зброєю на бік українських повстанців і ставати активними учасниками революційно-визвольних рухів поневолених націй".

Звернення до удмуртів з'явилося в момент переходу сталінських окупаційних військ теренами центральної та західної України. В цей час ОУН зробила ставку на розкол армії нового агресора - Москви, та створення широкого східноєвропейського блоку націй: від словаків до комі. У нових умовах, коли німецький ворог відступав, українські сили дбали про ліквідацію основного палія війни - СССР.

Антибільшовицький блок народів (АБН) було створено за кілька місяців після «удмуртського звернення» - вже у листопаді 1943 року. Для цього у селі Будераж провели таємну Конференцію поневолених народів Східної Європи і Азії.

Через 60 років, уже у звільненій Україні, у ювілейних заходах на честь події брали участь нові лідери фіно-угорського світу: Інязор ерзянського народу Кшуманцянь Пірґуж та активіст вепського національного руху Мікуль Фомінан.

Звісно, представники фіно-угорських народів мають власний погляд на історію Другої Світової війни. Між тим, ерзянський гість (Республіка Мордовія) знайшов необхідним принести публічне вибачення українцям за масову участь представників свого народу у каральних акціях проти УПА - аж до 1950-их років включно.

У РФ йому не подарували цього жесту. В Саранську, столиці Мордовії, було організоване цькування ерзянського діяча по поверненню з України. В офіційній пресі вийшло кілька наклепницьких публікацій проти Степана Бандери та ОУН – із насмиканими, до речі, цитатами історика Станіслава Кульчицького. Але немає лиха без добра – російській глибинці нагадали про боротьбу УПА, а розумному досить і того, що між рядками.

Представник київського товариства "Ерзянь вал" Ожомасонь Кірдя, коментуючи знахідку історика Кентія, заявив: "Звернення ОУН до удмуртів 1943 року - чи не єдиний документ, який трактував удмуртську націю воюючою стороною у Другій світовій війні. Цей очевидний факт – воююча Удмуртія - всіляко замазувався московською пропагандою, яка масово мобілізувала до війська удмуртів, але відмовляла їм у будь-якій національно-військовій організації. Все закінчилося тим, що вовкулака Сталін похвалив за перемогу над нацизмом не удмуртів, а лише великоруський народ».

Історик Ростислав Мартинюк додає: перемога і над нацизмом, і над сталінізмом - це ще й обов’язково перемога Удмуртії. Вона поки що не конвертована у суверенітет вільної нації, на рівні члена ООН, але тільки через неосталінізм в політиці РФ. Також Мартинюк додав: «Проекту політичної самостійності для народів підмосковського Сходу Європи, принаймні у Другу Світову війну, не мав ніхто – хіба ОУН та Фінляндія. Дуже важливо зараз апелювати до військової історії фіно-угорських народів, пробуджувати їх мілітаризм – природний і засадничо антимосковський. Згаданий документ ОУН – прекрасний для цього фундамент».

Published on 23 May 2011