Сергій Кузан, голова Молодіжного Націоналістичного Конгресу

Чи брав Савік Шустер участь в провокаціях 9 травня?

Ще довго будуть лихоманити українське суспільство події 9 травня у Львові.

Ще довго будуть лихоманити українське суспільство події 9 травня у Львові. І Янукович, і Могильов, і губернатор Цимбалюк (в званні генерал-майора) вже заплутались в логіці своїх висловлювань і дій. Але вони вперто продовжують шукати винних, абсолютно нівелюючи свою роль у цих подіях.

«Свобода» також ще довго не заспокоїться, адже проти їхніх депутатів та активістів вже зараз порушуються кримінальні справи. Сотнями викликають в міліцію мешканців Львова за сценарієм пошуку винних. Для цього навіть підняли базу футбольних вболівальників ФК «Карпати» (Львів).

Істерія провідних російських політиків та ЗМІ також підливає масла у вогонь. Та й доморощені політологи та експерти із задоволенням шукають організаторів провокації. З’ясовують, чи толерантні мешканці Галичини? Яка в цьому роль «Свободи»? Або ж дискутують, чи не живуть у Львові «кровожерливі бандерівці» і фашисти.

Для мене особисто події 9 травня розпочались 20 квітня, коли я, як голова МНК був запрошений на запис програми Савіка Шустера «Про що кіно». Як повідомили мені організатори, формат програми передбачав перегляд фільму «Фабрика футболу» (про футбольних хуліганів в Англії) з подальшим обговоренням теми «Радикальні молодіжні субкультури».

І от вже з перших слів Шустера стало зрозуміло, що і програма, і демонстрований фільм робляться під конкретну дату – 9 травня.

А тема (увага!) – на прикладі футбольних вболівальників показати, що в Україні саме зараз актуальною є проблема реваншу фашизму та прояви ксенофобії.

По закінченню запису я спілкувався з усіма учасниками і жоден з них (як і я, зрештою) не зрозуміли одного: а про що, власне, обговорення?

Проте після пуску програми в український ефір я особисто переконався в «силі» телевізійного монтажу і все стало на свої місця: з програми були вирізані провокаційні фрази Шустера, де він ставить в один ряд Гітлера, Сталіна й Бандеру; був вирізаний цілий ряд «не форматних» фраз гостей програми. Натомість Шустер провокував гостей відверто нацистським гаслом «біла раса – понад усе» (яке взагалі не використовується активними вболівальниками) або ж просто смішними питаннями на кшталт «що зробив Бандера для подолання корупції в Україні?»

І хоч які б аргументи гості програми висували про проблеми з організацією «Євро 2012» чи корупцію футбольних чиновників, ця передача свою роль виконала: напередодні 9 травня в ефір запущено 2 тези:

1) прояви фашизму на стадіонах,

2) незрілість українського суспільства в питаннях толерантності.

Тож у Львові сталось те, до чого підводили ЗМІ, міліція та влада: питання полягало в дискредитації націоналістів, патріотично налаштованих мешканців Львова та Галичини. Однозначно впізнаваний почерк нашого північного сусіда.

Припускаю, що Януковичу зовсім некомфортно почуватись в ролі дресированої маріонетки Кремля (тому він не підписав зміни до Закону «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» до цього часу), але слухняно виконав команду «господаря». Та і Савік Шустер, добрий колега Ганни Герман, який бореться «за нашу і вашу свободу», чомусь аж надто наполегливо доводить про факти присутності в Україні проявів фашизму.

Невже таким чином російські політтехнологи прагнуть «відбілити» імідж своєї країни від нещодавніх подій на Манежній площі в Москві?

І події 9 травня дуже органічно лягають в канву такого сценарію: якщо ви не б’єте вихідців з Кавказу – ось вам червоний прапор!

Чи справді львів’яни такі дикі та не толерантні?

Реакцію львів’ян на нехтування рішенням свого місцевого суду проросійськими шовіністами, одіозний голова Харківської ОДА М. Добкін порівняв з реакцією бика на червону ганчірку.

Колишній Глава Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) Любомир Гузар засудив саме зривання георгіївських стрічок з тих, хто прийшов цього дня покласти квіти й вшанувати пам'ять.

Але чи могли львів’яни поставитись толерантно до приїжджих активістів проросійських шовіністичних організацій «Родіна» та «Русскоє єдінство», які ховались за спинами спецзагону міліції «Беркут»? До тих, хто не так давно до півсмерті побили одеситів, які посміли висловити протест проти встановлення пам’ятника Катерині в Одесі? До стрілянини з травматичної зброї по протестуючих 3-го номера в списку Партії Регіонів до Винниківської ради? А це – колишній працівник міліції Святослав Сопільник, син радника начальника Львівської міліції та колишнього керівника облуправління ДАІ.

Чи хтось вірить в те, що марш приїжджих «родіновцев» з вигуками «хахли – параша, пабєда ета наша!» та демонстративним розгортанням червоного прапора – це лише вшанування ветеранів?

Питання, гадаю, риторичні.

Нагадаю, що в 2007 році учасників мирного пікету біля облдержадміністрації в м. Одеса, які протестували проти встановлення в місті пам’ятника Катерині другій жорстоко побили «братки» саме з цих шовіністичних організацій. Серед побитих були десятки активістів товариства «Просвіта», ВО «Свобода». Активіст товариства «Просвіта» Віктор Безеда отримав інвалідність, після того як особисто Ігор Марков (лідер партії «Родіна») завдав йому сильного удару в голову.

Хто винен? Які ж висновки зроблені міністерством Могильова?

Знайшли й покарали винних? Аж ніяк! Міністр виправдовує дії своїх працівників, вважаючи їх (увага!) адекватними.

Для мене є незрозумілим, як можна назвати адекватними дії міліції, яка блокувала покладання квітів окремими ветеранами. І в той же час – забезпечення супроводу автобусів з радикальними проросійськими активістами та їх охорона під час розгортання червоного прапора. Це при наявності відповідних рішень Львівської міської та обласної рад, судового рішення про заборону будь-яких масових заходів!

Російські ЗМІ знайшли своє власне трактування цих подій. Вони активно використовували «картинку», де літні люди і ветерани кидали квіти через загороджувальні щити та міліцейські кордони, при цьому обов’язково додаючи коментар: «Вот такая Львовская власть!». А сутички з проросійськими активістами та міліцією, що їх охороняла, називались «нєонацистскіє молодчікі ізбівают вєтєранов».

Вже 13 травня в своєму звіті перед депутатами Верховної Ради України міністр внутрішніх справ А. Могильов висунув вимоги про збільшення повноважень для своїх підлеглих, мовляв з метою жорсткішого приборкання проявів хуліганства та непокори діям працівників міліції. А ще й року не пройшло з того часу, як це ж міністерство активно виступало з ініціативами дозволити ДАІшникам застосовувати вогнепальну зброю щодо найбільш «неслухняних» водіїв.

Міліція вже розпочала кампанію залякувань, затримань, допитів та арештів активістів громадських організацій, політичних партій (не тільки «Свободи») та футбольних вболівальників, особливо – ФК «Карпати» (Львів).

Ці міліцейські репресії спрямовані в першу чергу на соціально-активних громадян, які також здатні чинити й опір режиму. Часто ярлик «нетолерантності» чіпляють саме на таких людей.

З історії ми знаємо, що надто толерантна боротьба з режимом призводить до будівництва газових камер чи концентраційних таборів. Туди запроторюють тих борців, які не змогли цей режим подолати. Проти прапора такого режиму і протестували львів’яни.

«Чи зможуть Схід і Захід знайти спільну мову»?

Очевидно, що червоний прапор і події 9 травня були використані як засіб для розколу українського суспільства. Це вже не перша спроба. Раніше ми були свідками, як нас ділили за мовою, різним тлумаченням історії народу, на «помаранчевих» і «донецьких», на «западенців» і «східняків»…

Тому на завершення повернуся до Савіка Шустера. Саме питання розколу українського суспільства він підняв у своїй черговій програмі «Шустер LIVE», де обговорювались події 9-го травня у Львові. Це було в п’ятницю, 13-го... Правда, символічно?!

Але навіть у такий день вороги української державності «спіймали облизня». Попри весь інформаційний галас, здійнятий нашими, а ще більше – російськими політиками і ЗМІ, українців не вдалося роз’єднати. На початку програми на запитання «Чи зможуть Схід і Захід знайти спільну мову?», ствердну відповідь дали понад 80% опитуваних в студії («народжені в Україні» і «ті, хто народили в Україні»).

Після гарячих дискусій на тему «львівських подій», перед підсумковим голосуванням по даному питанню, показовою стала фраза Шустера «Тепер результат буде інакший…». Але попри очікування у підсумку учасники програми продемонстрували надзвичайний показник єдності українського народу (понад 90%).

P.S. А Савіку Шустеру я вдячний: завдяки йому в нас народжується імунітет проти провокацій.

Published on 20 May 2011