Сергій Кузан, МНК

Іграшкові ради Могильова

Із початком запровадження урядом так званої «адміністративної реформи» реформуванню піддались не лише органи виконавчої влади. Чинна влада започаткувала також створення громадських рад. Але для чого? Спробуємо це з’ясувати…

Із початком запровадження урядом так званої «адміністративної реформи» реформуванню піддались не лише органи виконавчої влади. Чинна влада започаткувала також створення громадських рад. Але для чого? Спробуємо це з’ясувати…

Перш за все, що взагалі являє собою і для чого створюється будь-яка громадська рада? Це є колегіальний орган, що складається з представників громадських інституцій. Основна функція цього органу – забезпечити нагляд та контроль за діяльністю чиновників представниками громадянського суспільства. І це є абсолютно логічно, адже діяльність чиновника будь-якої демократичної держави є публічною, а створення таких рад лише полегшує взаємодію на рівні «чиновник-громада», дає посадовцям негайний імпульс в плані того, що потрібно громаді від того чи іншого міністерства, а отже – можливість негайно відреагувати на запити суспільства (вірніше, найактивнішої його частини).

Тож гадаю, не помилюсь, якщо скажу, що ці ради необхідні В ПЕРШУ ЧЕРГУ конкретному чиновнику, управлінню, міністерству, адже це є фактично безкоштовною консультацією інституту держави свідомою громадськістю, якій не байдужа доля цієї самої держави і її інститутів. Це і є реальна взаємодія держави та громадянського суспільства.

Однак це – теорія. І працює вона в нормальній державі. В нас все не зовсім так, а точніше – зовсім не так.

Варто зазначити, що вже до прийняття постанови Кабміну № 996 від 3 листопада 2010 року (яка регулює порядок утворення та функціонування громадських рад), при багатьох органах виконавчої влади та їх структурних підрозділах уже діяли дорадчі органи, сформовані громадськістю. Однак, з прийняттям зазначеної постанови уряду, наново відбувається створення громадських рад при кожному міністерстві, центральному органі виконавчої влади та при кожній облдержадміністрації.

І такі ради створюються прямо зараз.

Не аналізуючи безпосередньо постанови № 996 (а аналізувати є що, адже згідно з нормами постанови, громадськість практично не має важелів впливу на чиновника), хочу зазначити, що вже зараз стає очевидним перетворення процесу формування громадських рад на звичайнісінький фарс.

Наша організація – Молодіжний Націоналістичний Конгрес – як об’єднання громадсько-активної молоді, яка апріорі не стоїть осторонь важливих суспільних процесів, також делегувала своїх представників до ряду новостворюваних громадських рад при міністерствах, робота яких так чи інакше пов’язана з діяльністю нашої організації.

Гадаю, найбільш яскраво процес створення громадських рад проілюструю на прикладі «новоспеченого» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, а також Міністерства внутрішніх справ.

В обидва міністерства МНК подав документи. В перше – закономірно, адже наша громадська організація є молодіжною, більшість членства – студенти, а питання якісної освіти, пропагування здорового способу життя є пріоритетними. В друге – вимушено, адже з приходом нового міністра все частіше нам (та й багатьом іншим організаціям, які звуться націоналістичними) доводиться мати справу як з чиновниками цього міністерства, так і зі звичайними міліціонерами.

У міністерстві Табачника ініціативну групу створили, документи кандидатів до ради зібрали, дату установчих зборів призначили, навіть визначили делегатів на установчі збори (до списку яких потрапила представниця від МНК). Але вже безпосередньо перед зборами «несподівано» з’ясувалось, що цілий ряд представників молодіжних організацій не потрапили до списку «обраних». І лише під шаленим тиском молоді вдалось відкласти проведення зборів до закінчення реорганізації міністерства.

Натомість установчі збори громадської ради при МВС відкладати ніхто вже не збирався. Під час засідання так само «несподівано» з’ясувалось, що з більш ніж 150-ти поданих до ініціативної групи пакетів документів було затверджено лише 47 осіб. Дві третини кандидатів – безграмотні люди, які не можуть підготувати елементарні документи? Чи члени ініціативної групи сумніваються в тому, що кандидати реальні? Не вірю. В Генеральній прокуратурі, в тому ж таки МВС приймають і РОЗГЛЯДАЮТЬ заяви в довільній формі від звичайних громадян. Чи ініціативна група має більше адміністративних повноважень, несе більшу відповідальність, ніж посадова особа міністерства? Судячи з постанови № 996 – аж ніяк.

Та й як пояснити те, що делегата від МНК до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України затверджують (тобто документи – в порядку), а делегата до МВС – ні, хоча документи на одного й іншого готував один і той самий юрист?

Тож закономірним було обурення багатьох присутніх «не затверджених», зокрема Єременка Ю.М., якому відверто «заткнув рота» Едуард Багіров, що виконував роль голови. Так само закономірними були й вимоги пояснити причини відмови в реєстрації більшості кандидатів, багато з яких є професійними юристами.

Компромісне рішення висловив член ініціативної групи В. Чемерис, який запропонував збільшити кількісний склад громадської ради на 13 осіб (присутні в залі, документи яких не затвердили). Однак, будучи членом ініціативної групи, цей громадський діяч не спромігся принаймні спробувати забезпечити присутність в раді реальних молодіжних організацій, натомість обмежившись «просуванням» «свого» представника від ФРІ. Та чи матиме бодай якусь вагу голос М. Каменєва в хорі «придворних» громадських організацій? Закономірно, що голова вперто і безапеляційно гнув свою лінію, яка мала б називатись «будь-що не пустити чужих».

Зрештою, 37 «затверджених» делегатів проголосували за те, щоб Єременко Ю.М. покинув приміщення. Разом з ним на знак протесту вийшли з зали представники ряду інших організацій, серед яких – МНК.

Створення будь-якої громадської ради затверджується і погоджується відповідним міністром. В нашому випадку – паном Могильовим. Беручи до уваги його попередні кроки «взаємодії» МВС та громадськості (в т.ч. опозиційної), вчергове постають питання: «формування» таких громадських рад навіщось потрібне міністру особисто? Чи хтось думає, що сформована таким чином рада буде доносити до влади бодай мінімальні запити суспільства? Невже кабінетні щурі ще сумніваються в тому, що ручного керованого громадянського суспільства не буває? Невже комусь не зрозуміло, що ті, хто творять сьогодні ради таким чином, аж ніяк не представляють громадськість – лише себе й свої інтереси?

Адже те, що робиться зараз – це НЕ співпраця суспільства та влади.

І якщо громадськість не може довести свою думку через приймальню чиновника, значить доведеться доводити через вулицю.

Але в цьому випадку голос реального ГРОМАДЯНСЬКОГО суспільства вже не буде дорадчим, як записано в постанові Уряду № 996. Він буде виключно імперативним і обов’язковим до виконання.

Published on 10 March 2011